Address.php
5 years ago
Color.php
5 years ago
Company.php
5 years ago
Internet.php
5 years ago
Payment.php
5 years ago
Person.php
5 years ago
PhoneNumber.php
5 years ago
Text.php
5 years ago
Text.php
6665 lines
| 1 | <?php |
| 2 | |
| 3 | namespace Faker\Provider\uk_UA; |
| 4 | |
| 5 | class Text extends \Faker\Provider\Text |
| 6 | { |
| 7 | /** |
| 8 | * From uk.wikisource.org |
| 9 | * |
| 10 | * Текст доступний на умова� |
| 11 | ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike, |
| 12 | * також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання. |
| 13 | * |
| 14 | * |
| 15 | * Title: За� |
| 16 | ар Беркут |
| 17 | * |
| 18 | * Author: Іван Франко |
| 19 | * |
| 20 | * Posting Date: July 19, 2007 |
| 21 | * Release Date: 1882 |
| 22 | * [Last updated: November 14, 2012] |
| 23 | * |
| 24 | * Language: Ukrainian |
| 25 | * |
| 26 | * @see https://wikimediafoundation.org/wiki/Terms_of_Use/ |
| 27 | * @link http://uk.wikisource.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%BA%D1%83%D1%82 |
| 28 | * @var string |
| 29 | */ |
| 30 | protected static $baseText = <<<'EOT' |
| 31 | |
| 32 | I |
| 33 | |
| 34 | Cумно і непривітно тепер в нашій Ту� |
| 35 | ольщині! Правда, і Стрий, і Опір |
| 36 | однаково миють її рінисті зелені узбережжя, луги її однаково |
| 37 | покриваються весною травами та цвітами, і в її лазуровім, чистім |
| 38 | повітрі однаково плавле та колесує орел беркут, як і перед давніми |
| 39 | віками. Але все інше як же змінилося! |
| 40 | |
| 41 | І ліси, і села, і люди! Що давно ліси густі, непро� |
| 42 | ідні закривали |
| 43 | майже весь її простір, окрім високи� |
| 44 | полонин, с� |
| 45 | одили в долину аж над |
| 46 | самі ріки,- тепер вони, мов сніг на сонці, стопилися, зрідли, змаліли, |
| 47 | декуди пощезали, лишаючи по собі лисі облази; інде знов із ни� |
| 48 | |
| 49 | остоялися лише пообсмалювані пеньки, а з-між ни� |
| 50 | де-де несміло |
| 51 | виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець. Що давно ти� |
| 52 | о |
| 53 | тут було, не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти десь на |
| 54 | далекій полонині або рику дикого тура чи оленя в гущавина� |
| 55 | ,- тепер на |
| 56 | полонині гейкають воларі, а в яра� |
| 57 | і дебря� |
| 58 | галюкають рубачі, трачі й |
| 59 | ґонтарі, ненастанно, мов невмирущий черв, підгризаючи та підтинаючи |
| 60 | красу ту� |
| 61 | ольськи� |
| 62 | гір - столітні ялиці та смереки, і або спускаючи |
| 63 | |
| 64 | ї� |
| 65 | , потяти� |
| 66 | на великі ботюки, долі потоками до нови� |
| 67 | парови� |
| 68 | тартаків, |
| 69 | або таки на місці ріжучи на дошки та на ґонти. |
| 70 | |
| 71 | Але найбільше змінилися люди. Звер� |
| 72 | а глянувши, то немовби змоглася між |
| 73 | ними «культура», але на ділі ви� |
| 74 | одить, що змоглося тільки ї� |
| 75 | число. |
| 76 | Сіл і присілків більше, � |
| 77 | ат по села� |
| 78 | більше, але зате по � |
| 79 | ата� |
| 80 | |
| 81 | убожество більше і нужда більша. Народ нужденний, прибитий, понурий, |
| 82 | супроти чужи� |
| 83 | несмілий |
| 84 | |
| 85 | і недотепний. Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким |
| 86 | робом роздроблюються ї� |
| 87 | сили, ослаблюється громада. Не так тут колись |
| 88 | було! Хоч менше народу, та зате що за народ! Що за життя кипіло в ти� |
| 89 | |
| 90 | гора� |
| 91 | , серед ти� |
| 92 | непро� |
| 93 | ідни� |
| 94 | борів у стіп могутнього Зелеменя! Ли� |
| 95 | а |
| 96 | доля довгі віки знущалася над тим народом. Тяжкі удари підкопали його |
| 97 | добробут, нужда зломила його свобідну, здорову вдачу, і нині тільки |
| 98 | неясні, давні спомини нагадують правнукам щасливіше життя предків. І |
| 99 | коли часом стара бабуся, сидячи в запічку та прядучи грубу вовну, |
| 100 | почне розповідати дрібним унукам про давню давнину, про напади |
| 101 | монголів-песиголовців і про ту� |
| 102 | ольського ватажка Беркута,- діти |
| 103 | слу� |
| 104 | ають тривожно, в ї� |
| 105 | сиви� |
| 106 | оченята� |
| 107 | блискотять сльози. А коли |
| 108 | скінчиться дивовижна повість, то малі й старі, зіт� |
| 109 | аючи, шепчуть: «А� |
| 110 | , |
| 111 | яка ж то красна байка!» |
| 112 | |
| 113 | - Так, так,говорить бабуся, по� |
| 114 | итуючи головою,так, так, дітоньки! Для |
| 115 | - нас то байка, а колись то правда була! |
| 116 | |
| 117 | - А не знати, чи вернуться ще коли такі часи,закидає де� |
| 118 | то старший. |
| 119 | |
| 120 | - Говорять старі люди, що ще колись вернуться, але, мабуть, аж перед |
| 121 | - кінцем світу. |
| 122 | |
| 123 | Сумно і непривітно тепер в вашій Ту� |
| 124 | ольщині! Казкою видається повість |
| 125 | про давні часи і давні� |
| 126 | людей. Вірити не � |
| 127 | отяіь нинішні люди, що |
| 128 | виросли в нужді й притиску, в тисячолітні� |
| 129 | пута� |
| 130 | і залежностя� |
| 131 | . Але |
| 132 | не� |
| 133 | ай собі! Думка поета летить у ті давні часи, оживляє давні� |
| 134 | людей, |
| 135 | а в кого серце чисте і щиро- людське чуття, той і в ни� |
| 136 | побачить свої� |
| 137 | |
| 138 | братів, живи� |
| 139 | людей, а в життю ї� |
| 140 | , � |
| 141 | оч і як неподібнім до нашого, |
| 142 | догляне не одно таке, що може бути пожадане і для наши� |
| 143 | «культурни� |
| 144 | » |
| 145 | часів. |
| 146 | |
| 147 | Було се 1241 року. Весна стояла в ту� |
| 148 | ольськи� |
| 149 | гора� |
| 150 | . |
| 151 | |
| 152 | Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зеле-меня голосами |
| 153 | стрілецьки� |
| 154 | рогів і криками численни� |
| 155 | стрільців. |
| 156 | |
| 157 | Се новий ту� |
| 158 | ольський боярин, Тугар Вовк, справляв великі лови на грубу |
| 159 | звірину. Він святкував почин свого нового життя,- бо недавно князь |
| 160 | Данило дарував йому в Ту� |
| 161 | ольщині величезні полонини і ціле одно |
| 162 | пригір'я Зе-леменя; недавно він появився в ти� |
| 163 | гора� |
| 164 | і побудував собі |
| 165 | гарну � |
| 166 | ату, і оце першу учту справляє, знайомиться з довколичними |
| 167 | боярами. По учті рушили на лови в ту- � |
| 168 | ольські ліси. |
| 169 | |
| 170 | Лови на грубого звіра - то не забавка, то боротьба тяжка, не раз |
| 171 | кровава, не раз на життя і смерть. Тури, медведі дики - се небезпечні |
| 172 | противники; стрілами з луків рідко кому удасться повалити такого |
| 173 | звіра; навіть рогатиною, яку кидалось на противника при відповіднім |
| 174 | приближенню, нелегко дати йому раду. Тож остатньою і рішучою зброєю |
| 175 | було важке копіє, яким треба було влу чити противника зблизька. |
| 176 | власноручно, з цілою силою, відразу. С� |
| 177 | иблений удар - і життю борця |
| 178 | грозила велика небезпека, коли йому не вдалось в остатній � |
| 179 | вилі |
| 180 | с� |
| 181 | оватись у безпечну криївку і добути меча або тяжкого топора для |
| 182 | своєї оборони. |
| 183 | |
| 184 | Не диво, отже, що Тугар зі своїми гістьми вибирався на лови, мов на |
| 185 | війну, з запасом стріл і рогатин, зі слугами й запасами живності, |
| 186 | навіть з досвідним зна� |
| 187 | арем, що вмів замовляти рани. Не диво також, що |
| 188 | Тугар і його гості були в повній рицарській зброї, окрім панцирів, бо |
| 189 | ті спиняли би ї� |
| 190 | у � |
| 191 | оді по лома� |
| 192 | та гущавина� |
| 193 | . Те тільки диво, що й |
| 194 | Тугарова донька Мирослава, не поки-даючись батька, посміла також |
| 195 | вирушити разом з гістьми на лови. Ту� |
| 196 | ольські громадяни, видячи її, як |
| 197 | ї� |
| 198 | ала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя серед |
| 199 | коренасти� |
| 200 | дубів, з уподобою поводили за нею очима, поговорюючи: |
| 201 | |
| 202 | - От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І, певно, ліпший з неї би був |
| 203 | - муж, ніж її батько! |
| 204 | |
| 205 | А се, певно, була немала по� |
| 206 | вала, бо Тугар Вовк був мужчина, як дуб. |
| 207 | |
| 208 | Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним |
| 209 | волоссям, він і сам по-добав на одного з ти� |
| 210 | злющи� |
| 211 | ту� |
| 212 | ольськи� |
| 213 | |
| 214 | медведів, яки� |
| 215 | ї� |
| 216 | ав воювати. Але ж бо й донька його Мирослава була |
| 217 | дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її |
| 218 | добре серце - в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею |
| 219 | нарівні, � |
| 220 | оч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона |
| 221 | пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого |
| 222 | поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, |
| 223 | властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з |
| 224 | супротивними обставинами. Зараз з першого разу видно було, що |
| 225 | Мирослава виросла на свободі, що ви� |
| 226 | овання її було мужеське і що в тім |
| 227 | прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний, великими здібностями |
| 228 | обдарований ду� |
| 229 | . Вона була в батька одиначка, а до того, ще зараз при |
| 230 | народженню втратила матір. Нянька її, стара мужичка, відмалку |
| 231 | направляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб |
| 232 | розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її |
| 233 | палку натуру, привчив її владати рицарського зброєю, зносити всякі |
| 234 | невигоди і сміло стояти в небезпека� |
| 235 | . І чим більші трудності їй |
| 236 | при� |
| 237 | опилось поборювати, тим о� |
| 238 | ітніше бралась вона за діло, тим краще |
| 239 | проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого � |
| 240 | арактеру. Але попри |
| 241 | все те Мирослава ніколи не переставала бути жен-щиною: ніжною, доброю, |
| 242 | з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у |
| 243 | таку дивну, чаруючу гармонію, що � |
| 244 | то раз бачив її, чув її мову,- той |
| 245 | довіку не міг забути її лиця, її � |
| 246 | оду, її голосу,- тому вони |
| 247 | пригадувалися живо і виразно в найкращи� |
| 248 | � |
| 249 | виля� |
| 250 | його життя, так, як |
| 251 | весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов. |
| 252 | |
| 253 | Вже третій день тривали лови. Багато оленів-рогачів і чорногриви� |
| 254 | |
| 255 | турів лягло головами від стріл і ратищ боярськи� |
| 256 | . Над шумним гірським |
| 257 | потоком, на зеленій поляні серед лісу стояли шатра ловців, курілися |
| 258 | раз у раз величезні огнища, де висіли на гака� |
| 259 | кітли, оберталися |
| 260 | рожна, де варилось і пеклось м'ясиво вбитої дичини для гостей. |
| 261 | Нинішній, остатній, день ловів мав бути посвячений самому головному, |
| 262 | та заразом і найбільше небезпечному ділу - ловам на медведів. |
| 263 | |
| 264 | На стрімкім пригірку, відділенім від інши� |
| 265 | страшними дебрями, порослім |
| 266 | густо величезними буками та смереками, покритім ломами й обвалищами |
| 267 | дерев, було віддавна головне леговище медведів. Тут, як твердив |
| 268 | ту� |
| 269 | ольський провідник, молодий гірняк Максим Беркут, гніздилася |
| 270 | медведяча матка. Відси дикі звірі розносили постра� |
| 271 | на цілу околицю і |
| 272 | на всі полонини. І � |
| 273 | оч не раз удавалось смілим вівчарям забити одного |
| 274 | або другого стрілами та топорами або завабити під сліп, де йому ламала |
| 275 | крижі важка колода, спадаючи вниз,- то все-таки число ї� |
| 276 | було надто |
| 277 | велике, щоб із того була значна полегша для околиці. То й не дивно, що |
| 278 | коли новоприбулий боярин Тугар Вовк оповістив ту� |
| 279 | ольцям, що � |
| 280 | отів би |
| 281 | зробити великі лови на медведів і просить дати йому провідника, вони |
| 282 | не тільки дали йому на провідника першого удальця на всю |
| 283 | |
| 284 | Ту� |
| 285 | ольську вер� |
| 286 | овину Максима Беркута, сина ту� |
| 287 | ольського бесідника |
| 288 | За� |
| 289 | ара, але, крім того, вирядили з власної волі цілий відділ пасем-ців |
| 290 | з луками й ратищами для помочі зібраним боярам. Ціла та громада мала |
| 291 | обступити медведяче леговище і очистити його доразу від поганого |
| 292 | звіра. |
| 293 | |
| 294 | Від самого досвіта в ловецькім таборі великий ру� |
| 295 | і тривожне |
| 296 | дожидання. |
| 297 | |
| 298 | Боярські слуги від півночі звивалися, приготовляючи для гостей їду на |
| 299 | цілий день, наповнюючи шипучим медом і яблучником "подорожні баклаги. |
| 300 | |
| 301 | Ту� |
| 302 | ольські пасемці й собі готовились, острячи ножі та тесаки, обуваючи |
| 303 | міцні жуброві постоли і складаючи в невеличкі дорожні бесаги печене |
| 304 | м'ясо, паляниці, сир і все, що могло понадобитися в цілоденній трудній |
| 305 | переправі. |
| 306 | |
| 307 | Максим Беркут, який аж нині, супроти найважнішого і найтяжчого діла, |
| 308 | почув себе вповні самим собою, вповні начальником сеї невеличкої |
| 309 | армії, зарядясував з правдиво начальницькою вважливістю й повагою все, |
| 310 | що належало до діла, нічого не забуваючи, ні з чим не кваплячись, але |
| 311 | й ні з чим не опізню-ючись. Все у нього ви� |
| 312 | одило в свій час і на своїм |
| 313 | місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди |
| 314 | вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами-ту� |
| 315 | ольцями, чи |
| 316 | між боярами, чи між слугами, Максим Беркут усюди був однаковий - |
| 317 | спокійний, свобідний в ру� |
| 318 | а� |
| 319 | |
| 320 | |
| 321 | і слова� |
| 322 | , мов рівний серед рівни� |
| 323 | . Товариші поводились з ним так само, |
| 324 | як він з ними, сво-бідно, несилувано, сміялись і жартували з ним, а |
| 325 | проте виповнювали його розкази точно, швидко і так весело та радо, |
| 326 | немов і самі без розказу були би в тій � |
| 327 | вилі зробили те саме. Боярська |
| 328 | служба, � |
| 329 | оч далеко не такої рівної вдачі, далеко не так свобідна в |
| 330 | поводженню, далеко по� |
| 331 | іпніша з одни� |
| 332 | гордо висміватися, а перед |
| 333 | другими низенько � |
| 334 | илитися, все ж таки поважала Максима Беркута за його |
| 335 | звичайність і розсудливість і, � |
| 336 | оч не без до-тинків та жартів, таки |
| 337 | робила те, що він казав. А й самі бояри, по більшій часті люди горді, |
| 338 | воєнні, що нерадо бачили «смерда» в своїм товаристві, та й то ще |
| 339 | смерда, що вважав ї� |
| 340 | чимось немов собі рівним,- і вони тепер не |
| 341 | показували надто виразно своєї нео� |
| 342 | оти і виповнювали розпорядження |
| 343 | молодого провідника, маючи на кож-дім кроці нагоду переконатися, що ті |
| 344 | розпорядження були зовсім розумні, такі, як треба. |
| 345 | |
| 346 | Ще сонечко не зараз мало с� |
| 347 | одити, а вже ловецьке товариство вирушило з |
| 348 | табору. Глибока тиша стояла над горами; нічні сумерки дрімали під |
| 349 | темно- зеленими коронами смерек; на густім, чепіргатім листю папороті |
| 350 | висіли краплі роси; повзучі зелені поясники вилися попід ноги, |
| 351 | плуталися поміж корінням величезни� |
| 352 | вивертів, спліталися в непро� |
| 353 | ідні |
| 354 | клебуки з корчами гнучкої, колючої ожини та з сплетами дикого пнучого |
| 355 | � |
| 356 | мелю. З пропадисти� |
| 357 | , чорни� |
| 358 | , мов горла безодні, дебрів піднімалася |
| 359 | сивими туманами пара - знак, що на дні ти� |
| 360 | дебрів плили невеличкі |
| 361 | лісові потоки. Повітря в лісі напоєне було тою парою й запа� |
| 362 | ом живиці; |
| 363 | воно за� |
| 364 | оплювало ду� |
| 365 | , немовбито ширши� |
| 366 | грудей треба було, щоб ди� |
| 367 | ати |
| 368 | ним свобідно. |
| 369 | |
| 370 | Мовчки пробиралася ловецька дружина непро� |
| 371 | ідними нетрями, дебрями й |
| 372 | ломами без стежки, без ніяки� |
| 373 | провідни� |
| 374 | знаків у тьмавій гущавині. |
| 375 | Попереду йшов Максим Беркут, а за ним Тугар Вовк і інші бояри. Обік |
| 376 | Ту-гара йшла його донька Мирослава. Позаду йшли ту� |
| 377 | оль-ські пасемці. |
| 378 | Всі йшли озираючись і надслу� |
| 379 | ували пильно. |
| 380 | |
| 381 | Ліс починав оживати денним життям. Пестропера сойка � |
| 382 | рипіла в вершка� |
| 383 | |
| 384 | смерек, зелена жовна, причепив-шися до пня тут же над головами |
| 385 | про� |
| 386 | ожи� |
| 387 | , довбала своїм залізним дзьобом кору; в далеки� |
| 388 | звора� |
| 389 | чути |
| 390 | було рик турів і виття вовків. Медведі в ту пору, наївши-ся, дрімали |
| 391 | під ломами на мо� |
| 392 | овій постелі. Стадо диків ро� |
| 393 | кало десь у дебрі, |
| 394 | � |
| 395 | олодячися в студенім намулі. |
| 396 | |
| 397 | Може, годину йшло товариство тою трудною, нетоптаною дорогою. Всі |
| 398 | ди� |
| 399 | али важко, ледве можучи наловити грудьми повітря, всі отирали |
| 400 | краплистий піт із лиць. Максим частенько озирався позад себе. Він |
| 401 | зразу противний був тому, щоб і женщина йшла разом з мужами в той |
| 402 | небезпечний по� |
| 403 | ід, але Мирослава уперлася. Вона ж перший раз була на |
| 404 | таки� |
| 405 | велики� |
| 406 | лова� |
| 407 | і мала би для бог зна яки� |
| 408 | трудностей зане� |
| 409 | ати |
| 410 | найкращу ї� |
| 411 | частину! |
| 412 | |
| 413 | Ніякі Максимові докази про трудності дороги, про небезпеки на |
| 414 | становищі, про силу й лютість звіра не могли переконати її. «Тим |
| 415 | ліпше! Тим ліпше!» - говорила вона з таким смілим поглядом, з таким |
| 416 | солодким усмі� |
| 417 | ом, що |
| 418 | |
| 419 | Максим, мов очарований, не міг нічого більше сказати. І батько, що |
| 420 | зразу також радив Мирославі лишитися в таборі, вкінці мусив уступити |
| 421 | її просьбам. |
| 422 | |
| 423 | З подивом глядів тепер Максим, як ота незвичайна женщина поровень з |
| 424 | найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги, як |
| 425 | легко перескакувала гнилі ломи і величезні грами, яким певним кроком |
| 426 | ішла понад урвища, горі стрімкими дебрями, просковзу-вала поміж |
| 427 | виверти, і при тім так безпечно, так невтоми-мо, що Максимові |
| 428 | здавалося, що вона � |
| 429 | іба на яки� |
| 430 | чудови� |
| 431 | крила� |
| 432 | уноситься. Він глядів |
| 433 | на се й не міг нагля-дітися. |
| 434 | |
| 435 | «Дивна дівчина! - думалось йому раз по разу.- Такої я ще й не видав |
| 436 | «ніколи!» |
| 437 | |
| 438 | Ось уже прийшли на місце. Медведяче леговище - то був високий, тільки |
| 439 | від південного боку з трудом доступний горб, покритий грубезними |
| 440 | буками й смереками, завалений вивертами й ломами. Від півночі, за� |
| 441 | оду |
| 442 | і с� |
| 443 | оду в� |
| 444 | ід 1 ви� |
| 445 | ід замикали високі скалисті стіни, немов величезною |
| 446 | сокирою вирубані з тіла велетня Зелеменя і відсунені від нього на |
| 447 | кільканадцять сажнів; сподом попід ті стіни вузькою щілиною шумів і |
| 448 | пінився студе-ний гірський потік. |
| 449 | |
| 450 | Таке положення улегшувало нашим ловцям роботу; вони потребували тільки |
| 451 | обсадити не надто широкий плай від південного боку і тим плаєм |
| 452 | доступати чимраз далі догори, а звір, не маючи іншого ви� |
| 453 | оду, мусив |
| 454 | конечно попастися в ї� |
| 455 | руки і на ї� |
| 456 | ратища. |
| 457 | |
| 458 | Опинившися на тім важнім, � |
| 459 | оч дуже небезпечнім плаю, Максим Беркут |
| 460 | велів товариству на � |
| 461 | вилю розло-житися і спочити, аби набрати сил до |
| 462 | трудного діла. Сонце с� |
| 463 | одило, але гілля смерек і сусідні горби |
| 464 | заслоню-вали його вид. |
| 465 | |
| 466 | По короткім відди� |
| 467 | у Максим почав розставляти ловців у два ряди так, |
| 468 | аби вповні обсадити плай. Доки плай ще вузький, кождому ловцеві |
| 469 | прийдеться стояти о п'ять кроків від другого; але дальше вгорі, де |
| 470 | плай розширяється в цілу спо� |
| 471 | овасту площину, там прийдеться ловцям |
| 472 | ширше розступитися. Одно тільки клопотало його: що зробити з |
| 473 | Мирославом, яка конче � |
| 474 | отіла й собі стояти на окремім становищі, а не |
| 475 | при боці свого батька. |
| 476 | |
| 477 | - А що ж то я гірша отси� |
| 478 | твої� |
| 479 | пасемців? говорила вона, рум'яніючись, |
| 480 | - мов рожа, до Максима.ї� |
| 481 | ти ставиш на становищі, а мене не � |
| 482 | очеш… Ні, |
| 483 | - сього не буде! І для мого батька се був би стид, коли б нас двоз |
| 484 | - стояло на однім становищі! Правда, батеньку? |
| 485 | |
| 486 | Тугар Вовк не міг їй супротивитися. Максим почав говорити їй про |
| 487 | небезпеку, про силу й лютість розжертого звіра, але вона зацитькала |
| 488 | його: |
| 489 | |
| 490 | - А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і |
| 491 | - топором? Ану, не� |
| 492 | ай котрий-будь із твої� |
| 493 | ласемців спробує зо мною |
| 494 | - порівнятися,побачимо, � |
| 495 | то дужчий! |
| 496 | |
| 497 | Максим вкінці замовк і мусив учинити її волю. Та й чи міг спротивитися |
| 498 | тій дивній, чарівній дівчині? Він � |
| 499 | отів � |
| 500 | оч становище визначити їй |
| 501 | найменше небезпечне, але, на ли� |
| 502 | о, сього не можна було зробити, бо тут |
| 503 | усі становища були однаково небезпечні. Розстановивши ціле товариство, |
| 504 | Максим дав ось який розпорядок: |
| 505 | |
| 506 | - Тепер помолімся, кому � |
| 507 | то знає, а потім разом заграймо в роги. Се |
| 508 | - буде перший знак і сполошить звіра. Потім підемо горі плаєм і |
| 509 | - станемо аж там, де він розширюється. Там мої товариші лишаться |
| 510 | - пильнувати ви� |
| 511 | оду, щоб ані один звір не уйшов, а ви, бояри, підете |
| 512 | - дальше, до самого матчиного леговища! |
| 513 | |
| 514 | В добру � |
| 515 | вилю по тім залунали ліси й полонини � |
| 516 | рипливим ревом жуброви� |
| 517 | |
| 518 | рогів. Немов величезна � |
| 519 | виля, покотився голос по ліса� |
| 520 | і звора� |
| 521 | , |
| 522 | розбиваючися, глу� |
| 523 | нучи, то знов подвоюючись. Пробуркалися ліси. |
| 524 | |
| 525 | Заскиглила каня над вер� |
| 526 | овіттям смереки; зляканий беркут, широко |
| 527 | розма� |
| 528 | уючи крилами, піднявся на возду� |
| 529 | и; за� |
| 530 | рустів звір поміж ломами, |
| 531 | шукаючи безпечної криївки. Нараз рик рогів ути� |
| 532 | і ловці пустилися в |
| 533 | дорогу горі плаєм. Усі� |
| 534 | серця билися живіше ожиданням незвісни� |
| 535 | |
| 536 | небезпек, бою і побіди. Обережно пробирались вони рядами; передом ряд |
| 537 | боярський, за ним парубоцький ряд; |
| 538 | |
| 539 | Максим ішов попереду, пильно надслу� |
| 540 | аючи та слідячи звірину. Цар |
| 541 | ломів, медвідь, ще не показувався. |
| 542 | |
| 543 | Дійшли вже до самого найвужчого гирла, поза яким плай розширювався в |
| 544 | велику спо� |
| 545 | овасту площину. Ловці знов тут зупинилися на розказ |
| 546 | Максима, і знов загриміли ще з більшою силою жуброві роги, розносячи |
| 547 | тривогу в сумрачні медведячі гаври. Раптом затріщав лім недалеко, за |
| 548 | величезною купою груби� |
| 549 | перегнили� |
| 550 | вивертів. |
| 551 | |
| 552 | - Бачність! скрикнув Максим.Звір наближається! |
| 553 | |
| 554 | Ледве сказав ті слова, коли втім крізь велику щілину між двома |
| 555 | переверненими пнями просунулася пеле� |
| 556 | ата, величезна голова, і двоє |
| 557 | сіри� |
| 558 | очей напівпікаво, напів-тривожно вдивлялися в Тугара Вовка, що |
| 559 | стояв на своїм становищі, якраз о яки� |
| 560 | десять кроків перед щілиною. |
| 561 | Тугар був старий вояк і старий ловець,- він не знав, що то тривога. |
| 562 | Тож, не говорячи ані слова, не відзиваючись ні до ксго, він ви� |
| 563 | опив |
| 564 | важку залізну стрілу з сагайдака, положив на лук і намірявся до звіра. |
| 565 | |
| 566 | - Міряй в око, боярине! шепнув з-позаду Максим. Хвилька тривожної |
| 567 | - мовчанки свиснула стріла і заревів звір мов скажений, кинувши собою |
| 568 | - взад. |
| 569 | |
| 570 | І � |
| 571 | оть через те щез він ловцям з очей, скрившися за купою вивертів, то |
| 572 | ревіт його не вти� |
| 573 | ав і не вти� |
| 574 | ало скажене ше-метання. |
| 575 | |
| 576 | - Далі за ним! крикнув Тугар Вовк і кинувся до щілини, кудою щез |
| 577 | - медвідь. |
| 578 | |
| 579 | Рівночасно два бояри вже видряпалися були на вер� |
| 580 | виверту, вже |
| 581 | попіднімали свої ратища і старались дати їм відповідний розма� |
| 582 | , аби |
| 583 | доконати звіра. Тугар |
| 584 | |
| 585 | Вовк, стоячи в щілині, пустив у нього другою стрілою. Звір заревів ще |
| 586 | дужче і кинувся втікати, але очі його заплили кров'ю, він не міг |
| 587 | знайти ви� |
| 588 | оду і розщибав собою о дерева. Ратище одного боярина впилось |
| 589 | йому між ребра, але не завдало смертельної рани. Дикий рик раненого |
| 590 | медведя розлягався чимраз дужче. В розпуці він підводився на задні |
| 591 | лапи, обтирав собі кров з очей, рвав і кидав галуззям наперед себе, |
| 592 | але дарма; одно його око прошиблене було стрілою, а друге раз у раз |
| 593 | запливало кров'ю наново. |
| 594 | |
| 595 | Шемечучись наосліп довкола, звір наблизився знов до Гугара Вовка. Той |
| 596 | відкинув лук і, причаївшися за виваленим коренем, у� |
| 597 | опив обіруч свій |
| 598 | важкий топір і, коли медвідь, мацаючи, добирався до знайомої собі |
| 599 | щілини, він з усього розма� |
| 600 | у цюкнув його згори в голову, аж череп |
| 601 | розколовся надвоє, мов розбита тиква. Бризнув кровавий мозок на |
| 602 | боярина, ти� |
| 603 | о, без рику повалився звір додолу. Радісно заревли труби |
| 604 | бояр на знак першої побіди. |
| 605 | |
| 606 | Звіра витягнено з-поміж вивертів і обдерто зі шкури. Тоді бояри рушили |
| 607 | дальше, в гущавину. Сонце вже піднялось на небі і меркотіло крізь |
| 608 | гілляки, мов скісні золоті нитки та пасма. Ловці йшли тепер геть-геть |
| 609 | веселіше, пере� |
| 610 | валюючися своєю відвагою й силою. |
| 611 | |
| 612 | - Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду ту� |
| 613 | ольському |
| 614 | - медведеві! говорив Тугар Вовк, радіючи. |
| 615 | |
| 616 | Максим Беркут слу� |
| 617 | ав ти� |
| 618 | пере� |
| 619 | валок і сам не знав, чому йому жаль |
| 620 | зробилося ту� |
| 621 | ольського медведя. |
| 622 | |
| 623 | - Що ж,сказав він,дурна звірюка той медвідь, самотою держиться. Якби |
| 624 | - вони зібралися докупи, то � |
| 625 | то знає, чи й стадо вовків дало би їм |
| 626 | - раду. |
| 627 | |
| 628 | Тугар позирнув на нього гнівно, але не сказав нічого. Ловці обережно |
| 629 | поступали дальше, дряпаючись по виверта� |
| 630 | , перескакуючи з пня на пень, |
| 631 | западаючи не раз по пояс у поро� |
| 632 | но та ломи. |
| 633 | |
| 634 | Посеред ти� |
| 635 | звалищ величної природи виднілися подекуди медведячі |
| 636 | стежки, протоптані від давні� |
| 637 | -давен, вузькі, але добре втоптані, густо |
| 638 | засіяні вибіленими кістками баранів, оленів та всякої іншої звірини. |
| 639 | Максим держався тепер позаду бояр; він раз за разом об� |
| 640 | одив усі |
| 641 | становища, осмотрював сліди, щоб догадатися, чи вони свіжі, чи ні, |
| 642 | підпомагав, зао� |
| 643 | очував утомлени� |
| 644 | ,- і тільки на нім однім не знати було |
| 645 | ніякої втоми. З подивом позирала на нього |
| 646 | |
| 647 | Мирослава, коли він пере� |
| 648 | одив коло неї, і � |
| 649 | оч багато досі видала вона |
| 650 | молодців і сильни� |
| 651 | , і сміли� |
| 652 | , але такого, як Максим, що сполучав би в |
| 653 | собі всі прикмети сильного робітника, рицаря і начальника,- такого їй |
| 654 | досі не траплялося бачити. |
| 655 | |
| 656 | Нараз за� |
| 657 | рустів лім і грізно-люто випав на ловців величезний медвідь. |
| 658 | Він біг зразу на чотирьо� |
| 659 | лапа� |
| 660 | , але, побачивши перед собою ворогів, |
| 661 | звівся на задні лапи, а в передні в� |
| 662 | опив бурею відламаний буковий |
| 663 | конар, викручуючи ним довкола себе і видаючи час від часу з горла |
| 664 | уриваний, немов визиваючий рик. |
| 665 | |
| 666 | На становищі супроти звіра були два підгірські бояри, з ти� |
| 667 | , що |
| 668 | найголосніше пере� |
| 669 | валювалися і � |
| 670 | отіли перед усіми показатися |
| 671 | мисливцями. Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони |
| 672 | зблідли й затремтіли. Але скритися, тікати не у� |
| 673 | одило,- треба було |
| 674 | ставити чоло, будь-що-будь. Дві стріли вилетіли рівночасно з дво� |
| 675 | |
| 676 | луків, але одна � |
| 677 | ибила, свиснувши медведеві понад ву� |
| 678 | а, а друга |
| 679 | влучила звіра в бік, не зранивши значно, а тільки роздразнивши |
| 680 | безмірно. Величезним скоком підплигнув медвідь і шпурнув на одного |
| 681 | ловця свою зброю - буковий копар, який зі страшною силою гепнувся о |
| 682 | дерево. Тоді, не зупиняючись ані на � |
| 683 | вильку і не даючи ворогам часу до |
| 684 | намислу, медвідь кинувся на одного з ни� |
| 685 | , що саме стояв па його |
| 686 | протоптаній стежці. Ратище блисло в тремтячій руці боярина,- він � |
| 687 | отів |
| 688 | кинути ним на звіра. |
| 689 | |
| 690 | - Не кидай! крикнув тривожно Максим, надбігаючи і ведучи з собою поміч |
| 691 | - загроженим боярам Тугара Вовка і ще одного боярина.Не кидай ратище, |
| 692 | - але настав поприбіч і боронися! |
| 693 | |
| 694 | Але боярин не слу� |
| 695 | ав і кинув ратище на звіра. Розма� |
| 696 | був невеликий, |
| 697 | рука боярина тремтіла, медвідь був уже на яки� |
| 698 | п'ять кроків,- от і не |
| 699 | диво, що ратище слабо зранило звіра в передню лопатку. В� |
| 700 | опив медвідь |
| 701 | дрючину, розломив її і зі страшним риком кинувся на свого ворога. Той |
| 702 | держав уже в рука� |
| 703 | простого, на оба боки острого меча, що його називав |
| 704 | медвідником, і готовився віп� |
| 705 | нути його вістря в груди звірові. Але |
| 706 | вістря по� |
| 707 | овз-лося по кості |
| 708 | |
| 709 | і застряло в лопатці, і звір у� |
| 710 | опив боярина в свої страшні, залізні |
| 711 | обійми. |
| 712 | |
| 713 | Страшенно скрикнула нещаслива жертва; за� |
| 714 | рустіли кості під медведячими |
| 715 | губами. Ціла та страшна і дрожжю проймаюча подія скоїлася так раптово, |
| 716 | так несподівано, що, заким Максим міг надбігти з підмогою, вже боярин, |
| 717 | � |
| 718 | риплячи в передсмертни� |
| 719 | судорога� |
| 720 | , лежав на землі, а над ним стояв |
| 721 | кровавий медвідь, вискаливши свої страшенні зуби і ревучи на весь ліс |
| 722 | з болю від одержани� |
| 723 | ран. |
| 724 | |
| 725 | Дрож пройшла у всі� |
| 726 | по тілі на той вид; бояри стали мов укопані. |
| 727 | Тільки |
| 728 | |
| 729 | Максим спокійно наложив стрілу на свій роговий лук, підійшов два кроки |
| 730 | ближче до мед-ведя і, прицілившися одну � |
| 731 | вилину, пустив йому стрілу |
| 732 | просто в серце. Мов ножем перетятий, урвався рик звіра, і він |
| 733 | повалився трупом на землю. |
| 734 | |
| 735 | Не ревіли роги, не лунали веселі оклики по тій новій побіді. Бояри, |
| 736 | покинувши свої становища, збіглися на місце нещастя. Хоч і як вони |
| 737 | були загартовані в війна� |
| 738 | , привикли бачити смерть біля себе, але вид |
| 739 | кровавого, потрощеного та пошарпаного трупа витиснув із усі� |
| 740 | грудей |
| 741 | важкий зойк. |
| 742 | |
| 743 | Мирослава в� |
| 744 | опилась за груди і відвернула очі. Ту� |
| 745 | ольські пасемці на |
| 746 | сплетені з галуззя мари положили трупа, а за ним потягли і медведя. |
| 747 | Понура мовчанка залягла над товариством. Велика калюжа крові |
| 748 | блискотіла до сонця і нагадувала всім, що тут іще перед � |
| 749 | вилею стояв |
| 750 | живий чоловік, батько дітям, веселий, о� |
| 751 | очий і повний надії, а тепер з |
| 752 | нього лишилася лише безформна купа кровавого м'яса. У великої часті |
| 753 | бояр відійшла о� |
| 754 | ота до ловів. |
| 755 | |
| 756 | - Цур їм, тим проклятим медведям! говорили деякі.Не� |
| 757 | ай тут � |
| 758 | оч жиють, |
| 759 | - � |
| 760 | оч гинуть собі, чи ж нам для ни� |
| 761 | наражувати своє життя? |
| 762 | |
| 763 | Але Тугар Вовк, а особливо Мирослава й Максим, налягали конче, аби |
| 764 | кінчити розпочате діло. Бояри вкінці пристали, але якось дуже не раді |
| 765 | були вертати на свої становища. |
| 766 | |
| 767 | - Позвольте мені, бояри, слово сказати,заговорив до ни� |
| 768 | Максим.Мої |
| 769 | - товариші-ту� |
| 770 | ольці замкнули ви� |
| 771 | ід і не пустять ані одного звіра |
| 772 | - відси. Тим-то нам не потрібно роз� |
| 773 | одитися віддалік одним від одни� |
| 774 | . |
| 775 | - Найліпше буде, думаю, розділитися нам на дві ровти і йти понад самі |
| 776 | - краї пропасті по обо� |
| 777 | бока� |
| 778 | . Так ми зможемо найліпше зігнати все до |
| 779 | - середини, а там разом з ту� |
| 780 | ольськи-ми пасемцями обступимо густою |
| 781 | - лавою і вистріляємо до одного. |
| 782 | |
| 783 | - Авжеж, авжеж, що так ліпшеї крикнули деякі бояри, не бачачи |
| 784 | - насмішливого усмі� |
| 785 | у, що перелетів по уста� |
| 786 | Максима. |
| 787 | |
| 788 | Тоді товариство розділилося. Одну ровту провадив Тугар Вовк, а другу |
| 789 | |
| 790 | Максим. Мирослава з власної о� |
| 791 | оти прилучилася до другої ровти, � |
| 792 | оч і |
| 793 | сама не могла собі вияснити, для чого. Мабуть, шукала небезпеки, бо |
| 794 | Максим виразно казав, що дорога другої ровти небезпечніша. |
| 795 | |
| 796 | Знов заграли роги, і обі ровти розійшлися. Ловці йшли де парами, де |
| 797 | одинцем, то с� |
| 798 | одячись, то роз� |
| 799 | одячись, щоб вишукувати дорогу. Купами |
| 800 | йти було зовсім неможливо. Зближались уже до самого вер� |
| 801 | а; вер� |
| 802 | сам |
| 803 | був голий, але понижче був цілий вал каміння, звалищ і вивертів. Туди |
| 804 | пройти було найтрудніше і найнебезпечніше. |
| 805 | |
| 806 | В однім місці стирчала купа звалищ, мов висока башта. Ломаччя, каміння |
| 807 | і навіяне від давні� |
| 808 | -давен листя загороджувало, бачилось, усякий |
| 809 | приступ до природної твердині. Максим поповз понад самим краєм |
| 810 | глибочезної пропасті, чіпляючись де-де мо� |
| 811 | у та скальни� |
| 812 | обривів, щоб |
| 813 | туди винайти про� |
| 814 | ід. Бояри ж, не навиклі до таки� |
| 815 | неприступни� |
| 816 | і |
| 817 | карколомни� |
| 818 | доріг, пішли здовж валу, надіючись найти далі перерву і |
| 819 | обійти його. |
| 820 | |
| 821 | Мирослава зупинилася, немов щось держало її близ Максима; Гі бистрі |
| 822 | очі вдавлювалися пильно в настобур-чену перед нею стіну лому, шукаючи |
| 823 | � |
| 824 | оч би й як трудного про� |
| 825 | оду. Недовго так і вдивлялася, але сміло |
| 826 | почала вдиратися на великі кам'яні брили та виверти, що завалювали |
| 827 | про� |
| 828 | ід. Стала на версі і гордо озирнулася довкола. Бояри відійшли вже |
| 829 | були досить далеко, Максима не видно, а перед нею безладна сутолока |
| 830 | скал та ломів, через яку, бачилось, про� |
| 831 | ід був неможливий. Але ні! Он |
| 832 | там, тро� |
| 833 | и віддалік, лежить величезна смерека кладкою понад те пекло,- |
| 834 | туди безпечно можна перейти до вершка! |
| 835 | |
| 836 | Недовго думаючи, Мирослава пустилася на ту кладку. А вступаючи на неї, |
| 837 | ще раз озирнулася і, горда зі свого відкриття, приложила гарно точений |
| 838 | ріг до свої� |
| 839 | коралови� |
| 840 | уст і затрубила на весь ліс. Луна покотилася |
| 841 | полонинами, розбиваючись у дебря� |
| 842 | та звора� |
| 843 | чимраз на більше часток, |
| 844 | аж поки не сконала десь у далеки� |
| 845 | , недоступни� |
| 846 | гущавина� |
| 847 | . На голос |
| 848 | Мирославиного рога відізвався здалека ріг її батька, а там і роги |
| 849 | інши� |
| 850 | бояр. Ще � |
| 851 | вильку завагувалася Мирослава, стоячи високо на |
| 852 | виверті. Смерека була дуже стара і наскрізь поро� |
| 853 | нява, а всподу, в |
| 854 | непроглядній гущавині ломів, здавалось їй, що чує легкий � |
| 855 | рускіт і |
| 856 | муркотання. Прислу� |
| 857 | алася ліпше - не чути нічого. Тоді вона сміло |
| 858 | ступила на свою кладку. Але ледве уйшла з п'ять кроків, коли разом |
| 859 | затріщала перетрупішіла смерека, зламалася під ногами Мирослави, і |
| 860 | сміла дівчина враз із перегнилим грамом упала додолу, в ломи та |
| 861 | звалища. |
| 862 | |
| 863 | Впала на ноги, не попускаючись своєї зброї. В рука� |
| 864 | стискала сильно |
| 865 | сріблом оковане ратище; через плечі у неї висіли міцний лук і сагайдак |
| 866 | зі стрілами, а за гарним шкіряним поясом, що мов вилитий об� |
| 867 | апував її |
| 868 | стрункий дівочий стан, застромлений був топір і широкий мисливський |
| 869 | ніж з кістяними черенцями. |
| 870 | |
| 871 | Звалившись несподівано в тьмаву пропасть, вона, проте, не почула ані |
| 872 | на � |
| 873 | вилю стра� |
| 874 | у, а тільки почала озиратися довкола, щоб догледіти який |
| 875 | ви� |
| 876 | ід. |
| 877 | |
| 878 | Зразу не могла нічого виразно добачити, але швидко її очі привикли до |
| 879 | півсумерку, і тоді побачила такий вид, котрий і найсмілішого міг |
| 880 | перейняти смертельною тривогою. Не далі як на п'ять кроків перед нею |
| 881 | лежала величезна медведиця в гнізді коло свої� |
| 882 | молоди� |
| 883 | і гнівними, |
| 884 | зеленкуватими очима гляділа на несподіваного гостя. Мирослава |
| 885 | затремтіла. Чи вдаватися в боротьбу зі страшним звіром, чи шукати |
| 886 | ви� |
| 887 | оду і спровадити поміч? Але нелегко було знайти ви� |
| 888 | ід: довкола |
| 889 | їжилися ломи й обриви скал, і � |
| 890 | оч перелізти через ни� |
| 891 | з тяжким трудом |
| 892 | було би можна, то на оча� |
| 893 | дикого звіра була така робота крайнє |
| 894 | небезпечна. Недовго надумуючись, рішилася |
| 895 | |
| 896 | Мирослава не зачіпати звіра, лиш боронитися в разі нападу, а тим часом |
| 897 | дати трубою тривожний знак і закликати поміч. Але скоро тільки вона |
| 898 | затрубила, медведиця с� |
| 899 | опилася з леговища і, виючи, кинулась до неї. |
| 900 | Не час було |
| 901 | |
| 902 | Мирославі братися до лука,- звір був надто близько. Вона в� |
| 903 | опила обома |
| 904 | руками ратище і, опершись плечима о кам'яний облаз, наставила його |
| 905 | насупротив медведиці. Звір, побачивши блискуче залізне вістря, |
| 906 | зупинився. |
| 907 | |
| 908 | Обі неприятельки стояли так довгу � |
| 909 | вилю, не зводячи ока одна з одної, |
| 910 | не с� |
| 911 | ибляючи ані одним ру� |
| 912 | ом зі свого становища. Мирослава не сміла |
| 913 | перша нападати на медведицю; медведиця знов шукала очима, куди би |
| 914 | напасти на ворога. Раптом медведиця в� |
| 915 | опила в передні лапи великий |
| 916 | камінь і, зводячись на задні ноги, � |
| 917 | отіла шпурнути ним на Мирославу. |
| 918 | Але в тій самій � |
| 919 | вилі, коли зводилася на задні ноги, Мирослава одним |
| 920 | могучим ру� |
| 921 | ом п� |
| 922 | нула їй ратище між передні лопатки. Рикнула страшенно |
| 923 | медведиця і перевернулась горілиць, обіллявшися кров'ю. Але рана не |
| 924 | була смертельна, і медведиця швидко зірвалася на ноги. Кров текла з |
| 925 | неї, та, незважаючи на біль, вона знов кинулася на Мирославу. |
| 926 | Небезпека була страшна. Розжертий звір садив просто, грозячи вже тепер |
| 927 | своїми страшними зубами. Один рятунок для Мирослави був - видряпатися |
| 928 | на облаз, о котрий була оперта плечима. Хвилька, один ру� |
| 929 | - і вона |
| 930 | стояла на облазі. На серці в неї полегшало,- тепер її положення не |
| 931 | було таке небезпечне, бо в разі нападу могла вдарити звіра згори. Та |
| 932 | ледве |
| 933 | |
| 934 | Мирослава могла дослідити, що робить медведиця, а вже звірюка стояла |
| 935 | близько неї на камені, ревучи грізно і рознявши закровавлену пащеку. |
| 936 | Зимний піт виступив на чолі Мирослави; вона бачила, що тепер настала |
| 937 | рішуча � |
| 938 | виля, що на тій вузькій кам'яній плиті мусить розігратися |
| 939 | боротьба на життя і смерть |
| 940 | |
| 941 | і що того буде побіда, � |
| 942 | то зможе вдержатися на іім становищі й |
| 943 | зіп� |
| 944 | нути з нього противника. Медведиця була вже близько; Мирослава |
| 945 | пробувала заставитися від неї ратищем, але медведиця в� |
| 946 | опила дрючину |
| 947 | зубами і шарпнула її так сильно, що мало не зіп� |
| 948 | нула Мирославу з |
| 949 | каменя; ратище ви� |
| 950 | овзлось їй із рук, і звір кинув ним геть у ломи. |
| 951 | |
| 952 | «Тепер прийдеться загибати?» - блиснуло в думці в Мирослави, але |
| 953 | «відвага не покинула її. Вона в� |
| 954 | опила обома руками топір і стала міцно |
| 955 | «до остатньої оборони. Звір сунув чимраз ближче: гарячий його відди� |
| 956 | |
| 957 | «чула вже Мирослава на своїм лиці; мо� |
| 958 | ната лапа, насторожена острими |
| 959 | «кігтями, грозила її груді; ще � |
| 960 | виля - і їй довелось би, пошарпаній, |
| 961 | «кровавій, упасти з каменя, бо топорище було закоротке супроти лап |
| 962 | «величезного звіра. |
| 963 | |
| 964 | - Рятунку! скрикнула у смертельній тривозі Мирослава, і в тій � |
| 965 | вилі |
| 966 | - понад її головою блиснуло ратище і п� |
| 967 | нута в горло медведиця, мов |
| 968 | - колода, впала з каменя. В щілині кам'яни� |
| 969 | звалищ понад головою |
| 970 | - Мирослави показалось радісне» живим огнем палаюче лице Максима |
| 971 | - Беркута. Один вдячний погляд урятованої дівчини пройняв Максима |
| 972 | - наскрізь. Але слова не було між ним ані одного. На те не було часу. |
| 973 | - Медведиця ще жила і, ревучи, зірвалася з місця. |
| 974 | |
| 975 | Одним скоком була вона коло свої� |
| 976 | молоди� |
| 977 | , що, не розуміючи цілої тої |
| 978 | боротьби, бавилися і переверталися в гнізді. Обню� |
| 979 | авши ї� |
| 980 | , медведиця |
| 981 | кинулася знов до Мирослави. На се Мирослава була приготована і, |
| 982 | піднявши обіруч топір, одним зама� |
| 983 | ом розрубала ним голову медведиці. |
| 984 | Впала опосочена звірюка і, метнувши собою кілька разів у боки, |
| 985 | сконала. |
| 986 | |
| 987 | Тим часом і Максим, продертися крізь навалені ломи, станув обік |
| 988 | Мирослави. |
| 989 | |
| 990 | В оча� |
| 991 | дівчини заблисли дві перлові сльози, і, не кажучи ані слова, |
| 992 | вона гаряче стиснула руку свого порятівника. Максим чогось немов |
| 993 | змішався, почервонів, спустив очі і, зупиняючись, проговорив: |
| 994 | |
| 995 | - Я чув твій тривожний знак… але не знав, де ти… Богу дякувати, що й |
| 996 | - так додряпався! |
| 997 | |
| 998 | Мирослава все ще стояла на місці, держачи руку гарного парубка в своїй |
| 999 | руці і дивлячись у його � |
| 1000 | ороше, сонцем опалене і здоровим рум'янцем |
| 1001 | осяяне, одверте, щире лице. В тій � |
| 1002 | вилі вона не почувала нічого, крім |
| 1003 | вдячності за рятунок від не� |
| 1004 | ибної смерті. Але коли Максим, тро� |
| 1005 | и |
| 1006 | осмілившись, стиснув її ніжну, а так сильну руку, тоді Мирослава |
| 1007 | почула, як щось солодко защеміло їй коло серця, як лице її загорілось |
| 1008 | стидливим рум'янцем,- і вона спустила очі, а слово подяки, котре |
| 1009 | готове було вилетіти з її уст, так і завмерло на губа� |
| 1010 | і розіллялось |
| 1011 | по лиці дивним чаром розгоряючого сердечного чуття. |
| 1012 | |
| 1013 | Максим перший отямився. В його серці, смілім і чистім, як щире золото, |
| 1014 | відразу блиснула щаслива думка, котра тут же перемінилася в незломне |
| 1015 | рішення. Се вернуло йому всю смілість і певність поступування. |
| 1016 | Приложивши ріг до уст, він затрубив радісно на знак побіди. Тут же, за |
| 1017 | стіною вивертів, обізвалися роги Тугара й інши� |
| 1018 | бояр. Звинна, як |
| 1019 | вивірка, Мирослава швидко видряпалась назад на той вал, з якого була |
| 1020 | впала, і відтам оголосила цілому стрілецькому товариству свою пригоду |
| 1021 | і поміч, якої дізнала від Максима. З трудом видряпався сюди Тугар |
| 1022 | Вовк, а за ним і інші бояри; Тугар довго держав доньку в обійма� |
| 1023 | , а |
| 1024 | побачивши кров на її одежі, аж затремтів. |
| 1025 | |
| 1026 | - І ти, ти, моя доню, була в такій небезпеці! І він раз по разу |
| 1027 | - обнімав доньку, немов боячись утратити її. |
| 1028 | |
| 1029 | Потім він зліз униз до Максима, що порався коло мед-ведиці і коло |
| 1030 | молоди� |
| 1031 | медведят. Молоді, що не знали ще свого ворога в чоловіці, |
| 1032 | муркотіли любенько в гнізді і бавились собі, мов малі песики; вони |
| 1033 | давали себе гладити руками і зовсім не боялися людей. Максим узяв ї� |
| 1034 | |
| 1035 | на руки і положив перед |
| 1036 | |
| 1037 | Мирославою й Тугаром. |
| 1038 | |
| 1039 | - Отеє ваша здобич! сказав він.Ви чей же радо приймете в своїм домі |
| 1040 | - таки� |
| 1041 | гостей. |
| 1042 | |
| 1043 | Згромаджені бояри гляділи то радісно на малі медве-дята, то зо стра� |
| 1044 | ом |
| 1045 | на вбиту медведицю, обзирали рану і подивляли силу й смілість |
| 1046 | Мирослави, що могла вдатися в боротьбу з такою страшною звірюкою. |
| 1047 | |
| 1048 | - О ні,сказала, сміючись, Мирослава,без помочі отсього чесного молодця |
| 1049 | - була б я тепер лежала там, як сеся звірюка, пошарпана й |
| 1050 | - закровавлена! Йому від мене належиться велика подяка. |
| 1051 | |
| 1052 | Тугар Вовк якось немов нерадо слу� |
| 1053 | ав тої бесіди своєї доньки. Хоч і як |
| 1054 | він любив її, � |
| 1055 | оч і як радувався її вибавленням із великої небезпеки, |
| 1056 | але все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, |
| 1057 | а не сей простий ту� |
| 1058 | ольський мужик, не сей «смерд», � |
| 1059 | оч і як, зрештою, |
| 1060 | той смерд умів подобатися Тугарові. Та всетаки йому, гордому |
| 1061 | бояринові, що виріс і великої честі дослужився при князівськім дворі, |
| 1062 | важко було прилюдно віддавати подяку за вирятування доньки - мужикові. |
| 1063 | Але ніщо було діяти… Обов'язок вдячності так був глибоко вкорінений у |
| 1064 | наши� |
| 1065 | рицарськи� |
| 1066 | предків, що й Ту- гар Вовк не міг від нього |
| 1067 | виламатися. Він узяв Максима за руку і випровадив його наперед. |
| 1068 | |
| 1069 | - Молодче,сказав він,донька моя, єдина моя дитина, говорить, що ти |
| 1070 | - вирятував її життя з великої небезпеки. Я не маю причини не вірити |
| 1071 | - її слову. |
| 1072 | |
| 1073 | Прийми ж за своє чесне діло подяку вітця, котрого вся любов і вся |
| 1074 | надія в тій одній дитині. Я не знаю, чим тобі можемо відплатити за се |
| 1075 | діло, але будь певний, що скоро се коли-будь буде в моїй силі, то |
| 1076 | боярин Тугар Вовк не забуде того, що тобі завдячує. |
| 1077 | |
| 1078 | Максим стояв при ти� |
| 1079 | слова� |
| 1080 | , мов на грані. Він не привик до таки� |
| 1081 | |
| 1082 | прилюдни� |
| 1083 | по� |
| 1084 | вал і зовсім не надіявся, ані не бажав нічого подібного. |
| 1085 | Він змішався при боярськи� |
| 1086 | по� |
| 1087 | вала� |
| 1088 | і не знав, чи відповідати що- |
| 1089 | небудь, чи ні, а вкінці сказав коротко: |
| 1090 | |
| 1091 | - Нема за що дякувати, боярине! Я зробив те, що кождий на моїм місці |
| 1092 | - зробив би,за що ж тут дякувати? Не� |
| 1093 | ай донька твоя буде здорова, але |
| 1094 | - на вдячність ніяку я не заслужив. |
| 1095 | |
| 1096 | Сказавши се, він пішов, аби закликати свої� |
| 1097 | ту� |
| 1098 | оль-ськи� |
| 1099 | товаришів. |
| 1100 | При ї� |
| 1101 | помочі медведицю швидко обдерто зі шкури, а малі медведята |
| 1102 | перенесено на збірне місце, відки ціле товариство по скінченню ловів |
| 1103 | мало удатися назад до табору. |
| 1104 | |
| 1105 | Сонце до� |
| 1106 | одило вже полудня і сипало гаряче золотисте проміння на |
| 1107 | ту� |
| 1108 | ольські гори; розігріта живиця сильніше запа� |
| 1109 | ла в ліса� |
| 1110 | ; гордо і |
| 1111 | тільки десь-колись пома� |
| 1112 | уючи розпластаними крилами, плавав яструб |
| 1113 | високо понад полонинами в лазуровім океані. Тиша стояла в природі. |
| 1114 | Тільки з одного пригірка Зелеменя лунали голоси ловецьки� |
| 1115 | труб і крики |
| 1116 | ловецького товариства. Лови скінчилися, � |
| 1117 | оч і не зовсім щасливо. На |
| 1118 | дрючка� |
| 1119 | несли ту� |
| 1120 | ольські парубки поперед ловцями три медведячі шкури і |
| 1121 | в мішку двоє медведят, а на ноша� |
| 1122 | із галуззя несли боярські слуги |
| 1123 | позаду товариства окровавленого, задубілого вже трупа нещасливого |
| 1124 | боярина, що погиб від медве-дячи� |
| 1125 | лап. |
| 1126 | |
| 1127 | Швидко під проводом Максима дійшло товариство до мисливського табору. |
| 1128 | |
| 1129 | Лови були скінчені. Сьогодні ще � |
| 1130 | отіло ціле товариство вертати домів, |
| 1131 | зараз, скоро лише по обіді. Дорога була вправді не близька, але Максим |
| 1132 | обіцяв випровадити товариство простішою лісовою стежкою до Ту� |
| 1133 | лі, а |
| 1134 | відтам до двора Тугара Вовка. Ту� |
| 1135 | оль-ські пасемці, скоро тільки |
| 1136 | пообідали, зараз пішли наперед до домів; Максим лишився з боярами, |
| 1137 | поки слуги здійняли табір і попрятали всі ку� |
| 1138 | онні та ловецькі |
| 1139 | знаряддя; тоді й боярське товариство вирушило в дорогу з поворотом |
| 1140 | додому. |
| 1141 | |
| 1142 | |
| 1143 | |
| 1144 | |
| 1145 | ІI |
| 1146 | |
| 1147 | |
| 1148 | Стародавнє село Ту� |
| 1149 | ля - се була велика гірська оселя з двома чи трьома |
| 1150 | чималими присілками, всього коло півтори тисячі душ. Село й присілки |
| 1151 | лежали не там, де лежить теперішня Ту� |
| 1152 | ля, але геть вище серед гір у |
| 1153 | просторій подовжній долині, що тепер поросла лісом і зоветься Запалою |
| 1154 | долиною. В ті давні часи, коли йде наше оповідання. Запала долина не |
| 1155 | була поросла лісом, але, навпаки, була управлена і годувала свої� |
| 1156 | |
| 1157 | жильців достатнім � |
| 1158 | лібом. |
| 1159 | |
| 1160 | Простягаючись звиш півмилі вдовж, а мало що не чверть милі в ширину, |
| 1161 | рівна й намулиста, обведена з усі� |
| 1162 | боків стрімкими скалистими стінами, |
| 1163 | високими декуди на іри або й чотири сажні, долина тота була немов |
| 1164 | величезним кітлом, із якого вилито воду. І певно, що воно й не інакше |
| 1165 | було. Чималий гірський потік впадав від с� |
| 1166 | оду до тої долини високим на |
| 1167 | півтора сажня во-допадом, прориваючи собі дорогу поміж тісні, тверді |
| 1168 | скали і обкрутившися вужакою по долині, випливав на за� |
| 1169 | ід у таку ж |
| 1170 | саму тісну браму, розбиваючись поміж гладкі кам'яні стіни і гуркотячи |
| 1171 | ще кількома водопада-ми, поки чверть милі понижче не впав до Опору. |
| 1172 | Високі, стрімкі береги ту� |
| 1173 | ольської кітловини покриті були темним |
| 1174 | смерековим лісом, що надавав самій долині позір ще більшого |
| 1175 | заглиблення і якоїсь пустинної тиші та відрубності від усього світу. |
| 1176 | Так, справді, се була величезна гірська криївка, з усі� |
| 1177 | боків тільки з |
| 1178 | великим трудом доступна,- але такі були в ти� |
| 1179 | часа� |
| 1180 | ненастанни� |
| 1181 | війн, |
| 1182 | усобиць і нападів майже всі гірські села, і тільки дякуючи тій своїй |
| 1183 | неприступності, вони змогли довше, ніж подільські села, о� |
| 1184 | оронити своє |
| 1185 | свобідке староруське громадське життя, яке деінде силувалися чимраз |
| 1186 | більше підірвати горді, війнами збагачені бояри. |
| 1187 | |
| 1188 | Ту� |
| 1189 | ольський народ жив головно скотарством. Тільки та долина, де лежало |
| 1190 | село, а також кілька поменши� |
| 1191 | порічин, не покрити� |
| 1192 | лісом, надавалися |
| 1193 | до � |
| 1194 | ліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса. |
| 1195 | Зате в полонина� |
| 1196 | , що були, так само, як і всі доокружні ліси, |
| 1197 | власністю ту� |
| 1198 | ольської громади, паслися великі отари овець, у котри� |
| 1199 | |
| 1200 | спочивав головний скарб ту� |
| 1201 | ольців: з ни� |
| 1202 | вони добували собі одежу й |
| 1203 | страву, омасту й м'ясо. |
| 1204 | |
| 1205 | В ліса� |
| 1206 | довкола села паслися корови й воли; але сама місцевість, |
| 1207 | гориста, скалиста й неприступна, забороняла держати багато тяжкої |
| 1208 | рогатої � |
| 1209 | удоби. |
| 1210 | |
| 1211 | Другим головним джерелом достатку ту� |
| 1212 | ольців були ліси. Не говорячи вже |
| 1213 | про дрова, котри� |
| 1214 | мали безплатно і на топливо, і на всякі будинки, |
| 1215 | ліси достачали ту� |
| 1216 | ольцям звірини, лісови� |
| 1217 | овочів і меду. Правда, життя |
| 1218 | серед лісів і недоступни� |
| 1219 | дики� |
| 1220 | гір було тяжке, було ненастанною |
| 1221 | війною з природою: з водами, снігами, диким звіром і дикою, |
| 1222 | недоступною околицею,- але тота боротьба вироблювала силу, смілість і |
| 1223 | промисловість народу, була підставою й пружиною його сильного, |
| 1224 | свобідного громадського ладу. |
| 1225 | |
| 1226 | Сонце вже геть с� |
| 1227 | илилося з полудня, коли з високого вер� |
| 1228 | а в ту� |
| 1229 | ольську |
| 1230 | долину спускалося знайоме нам ловецьке товариство під проводом Максима |
| 1231 | Беркута. |
| 1232 | |
| 1233 | Передом ішов Тугар Вовк з донькою і з Максимом; решта товариства |
| 1234 | ступала за ними невеличкими купками, гуторя-чи про перебуті лови та |
| 1235 | ловецькі пригоди. |
| 1236 | |
| 1237 | Перед очима товариства розкрилася ту� |
| 1238 | ольська долина, облита гарячим |
| 1239 | сонячним промінням, мов велике зелене озеро з невеличкими чорними |
| 1240 | острівцями. Круг неї, мов височезний паркан, бовваніли кам'яні стіни, |
| 1241 | по яки� |
| 1242 | п'ялися де-де пачоси зеленої ожини та корчі ліщини. При в� |
| 1243 | оді |
| 1244 | в долину ревів водопад, розбиваючись о каміння сріблястою піною; поуз |
| 1245 | водопаду викутий був у скалі вузький вивіз, яким ішлося вгору і далі |
| 1246 | понад берегом потока через вер� |
| 1247 | и і полонини аж до угорської країни; се |
| 1248 | був звісний тодішнім гірнякам |
| 1249 | |
| 1250 | «ту� |
| 1251 | ольський про� |
| 1252 | ід», найвигідніший і найбезпечніший після |
| 1253 | «дуклянського: десять дооколични� |
| 1254 | громад, з галицького і з угорського |
| 1255 | «боку, працювали майже два роки над виготовленням сього про� |
| 1256 | оду. |
| 1257 | «Ту� |
| 1258 | ольці вложиди найбільше праці в те діло, тож гордилися ним, як |
| 1259 | «своїм. |
| 1260 | |
| 1261 | - Гляди, боярине,сказав Максим, зупиняючись над водопадом при в� |
| 1262 | оді в |
| 1263 | - крутий, у камені кований вивіз,гляди, боярине, се діло ту� |
| 1264 | ольської |
| 1265 | - громади! |
| 1266 | |
| 1267 | Геть ось туди, через Бескиди, тягнеться сеся дорога, перша така дорога |
| 1268 | в вер� |
| 1269 | овині. Мій батько сам витичував її на протязі п'ятьо� |
| 1270 | миль; |
| 1271 | кождий місток, кожда закрутина, кож-дий вивіз на тім протязі зроблений |
| 1272 | за його показом. |
| 1273 | |
| 1274 | Боярин нео� |
| 1275 | ітно якось поглянув горами, куди на далекий протяг понад |
| 1276 | потоком вилася між скалами протерта гірська дорога. Потім глянув долі |
| 1277 | вивозом і по� |
| 1278 | итав головою. |
| 1279 | |
| 1280 | - Твій батько має велику вдасть над громадою? спитав він. |
| 1281 | |
| 1282 | - Власть, боярине? відказав здивований Максим.Ні, власті у нас над |
| 1283 | - громадою не має ні� |
| 1284 | то: громада має власть сама, а більше ні� |
| 1285 | то, |
| 1286 | - боярине. Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як |
| 1287 | - він говорить на раді громадській, так не зуміє ні� |
| 1288 | то в цілій |
| 1289 | - вер� |
| 1290 | овині. Громада слу� |
| 1291 | ає батькової ради,але власті батько мій не |
| 1292 | - має ніякої і не жадає її. |
| 1293 | |
| 1294 | Очі Максима блищали огнями гордості й подиву, коли говорив про свого |
| 1295 | батька. |
| 1296 | |
| 1297 | Тугар Вовк при його слова� |
| 1298 | у задумі по� |
| 1299 | илив голову; зате Мирослава |
| 1300 | гляділа на |
| 1301 | |
| 1302 | Максима, не зводячи з нього очей. Слу� |
| 1303 | аючи Максимови� |
| 1304 | слів, вона чула, |
| 1305 | що його батько стається для неї таким близьким, таким мов рідним |
| 1306 | чоловіком, немов вона вік жила під його батьківською опікою. |
| 1307 | |
| 1308 | Але Тугар Вовк ставав чимраз більше понурий, чоло його морщилося, і |
| 1309 | очі з виразом давно здержуваного гніву звернулися на Максима. |
| 1310 | |
| 1311 | - То се твій батько бунтує ту� |
| 1312 | ольців против мене і против князя? |
| 1313 | - спитав він нараз терпким, різким тоном. Немов болющий дотик, вразили |
| 1314 | - ті слова |
| 1315 | |
| 1316 | Мирославу; вона зблідла і позирала то на батька, то на Максима. Але |
| 1317 | Максим цілком не змішався від ти� |
| 1318 | слів, а відповів спокійно: |
| 1319 | |
| 1320 | - Бунтує громаду, боярине? Ні, се тобі неправду сказано. Вся громада |
| 1321 | - гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і |
| 1322 | - полонину, не спитавши навіть громади, чи с� |
| 1323 | оче вона на те пристати, |
| 1324 | - чи ні. |
| 1325 | |
| 1326 | - А так, ще питатися вашої громади! Мені князь дарував той ліс і тоту |
| 1327 | - полонину, |
| 1328 | |
| 1329 | і мені ні в кого більше дозволятися. |
| 1330 | |
| 1331 | - Те самісіньке й говорить громаді мій батько, боярине. Мій батько |
| 1332 | - уцитькує громаду і радить підождати аж до громадського суду, на |
| 1333 | - котрім те діло розбереться. |
| 1334 | |
| 1335 | - Громадського суду! скрикнув Тугар Вовк.То й я мав би ставати перед |
| 1336 | - тим судом? |
| 1337 | |
| 1338 | - Думаю, що й тобі самому се буде пожадане. Ти будеш міг усім доказати |
| 1339 | - своє право, вспокоїти громаду. |
| 1340 | |
| 1341 | Тугар Вовк відвернувся. Вони йшли далі вивозом, який закручувався |
| 1342 | насередині, щоб зробити дорогу не так по� |
| 1343 | илою і не так небезпечною. |
| 1344 | Максим, |
| 1345 | |
| 1346 | ідучи позаду, не зводив очей із Мирослави. Але його лице не ясніло вже |
| 1347 | таким чистим щастям, як недовго перед тим. Чим чорніша � |
| 1348 | мара гніву й |
| 1349 | невдоволення залягала на чолі її батька, тим виразніше почув Максим, |
| 1350 | що між ним і |
| 1351 | |
| 1352 | Мирославою розвертається глибока пропасть. При тім він, дитя гір, не |
| 1353 | знаючи великого світу і високи� |
| 1354 | боярськи� |
| 1355 | замислів, і не догадувався, |
| 1356 | яка широка і глибока була та пропасть на самім ділі. |
| 1357 | |
| 1358 | Зійшли вже на долину. Під водопадом творив потік просторий, спокійний |
| 1359 | і чистий, мов сльоза, ставок. При його берега� |
| 1360 | стояли великі шапки |
| 1361 | перлової шипучої піни: дно наїжене було великими й малими обломами |
| 1362 | скал; прудкі, мов стріла, пструги блискали поміж камінням своїми |
| 1363 | перлово-жовтими, червоно цяткованими боками; в глибині затоки долі |
| 1364 | кам'яною стіною ревів водо-пад, мов живий срібний стовп, граючи до |
| 1365 | сонця всіми барвами веселки. |
| 1366 | |
| 1367 | - Що за пречудове місце! аж скрикнула Мирослава, вдивляючися в водопад |
| 1368 | - і навалені в глибині дико пошарпані скали, обведені згори темно- |
| 1369 | - зеленою габою смерекового лісу. |
| 1370 | |
| 1371 | - Це наша Ту� |
| 1372 | ольщина, наш рай! сказав Максим, обкидаючи оком долину, і |
| 1373 | - гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає |
| 1374 | - своє царство. |
| 1375 | |
| 1376 | - Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю,сказав гнівно Тугар Вовк. |
| 1377 | |
| 1378 | Ні� |
| 1379 | то не відзивався на ті слова; всі троє йшли мовчки дальше. Ось уже |
| 1380 | до� |
| 1381 | одили до села, що розкинулося густими купами порядни� |
| 1382 | , драницями |
| 1383 | крити� |
| 1384 | � |
| 1385 | ат, густо обсаджене рябиною, вербами та розлогими грушами. |
| 1386 | Народ робив у полю; тільки старі діди, поважні, сивобороді, по� |
| 1387 | оджали |
| 1388 | коло � |
| 1389 | ат, то дещо тешучи, то плетучи сіті на звіра та на рибу, то |
| 1390 | розмовляючи про громадські діла. Максим кланявся їм і вітав ї� |
| 1391 | |
| 1392 | голосно, приязно; далі й Мирослава почала вітати стари� |
| 1393 | ту� |
| 1394 | ольців, що |
| 1395 | стояли на дорозі; тільки Тугар Вовк ішов понурий та німий, навіть |
| 1396 | поглянути не � |
| 1397 | отів на ти� |
| 1398 | смердів, що сміли супротивлятися волі його |
| 1399 | князя. |
| 1400 | |
| 1401 | Аж ось насеред села з ними пострічалася дивна компанія. Три старці, |
| 1402 | убрані по- празничному, несли дорогою на високій, гарно точеній і |
| 1403 | оздібно сріблом окованій дрючині великий, також сріблом окований |
| 1404 | ланцюг, вироблений суцільно з одної штуки дерева в виді перстеня, |
| 1405 | нерозривного і замкнутого в собі. |
| 1406 | |
| 1407 | Понад тим ланцюгом повівала червона, кармазинова, сріблом вишивана |
| 1408 | � |
| 1409 | оругов. Три старці йшли повільно. Перед кождим дворищем вони |
| 1410 | зупинялися і викликали голосно � |
| 1411 | азяїв по ім'ю, а коли той або � |
| 1412 | то-будь |
| 1413 | із жильців дворища явився, вони говорили: |
| 1414 | |
| 1415 | - Завтра на копу! і йшли дальше. |
| 1416 | |
| 1417 | - Се що за дивоглядія? спитав Тугар Вовк, коли старці почали |
| 1418 | - наближатися до ни� |
| 1419 | . |
| 1420 | |
| 1421 | - Хіба ж ти не видав ще такого? спитав його здивований Максим. |
| 1422 | |
| 1423 | - Не видав. У нас коло Галича нема такого звичаю. |
| 1424 | |
| 1425 | - На копу скликають, на раду громадську,сказав Максим. |
| 1426 | |
| 1427 | - Я гадав, що попи з корогвою,почав насмі� |
| 1428 | атися Тугар.У нас коли |
| 1429 | - скликають на копу, то скликають поти� |
| 1430 | у, передаючи з � |
| 1431 | ати до � |
| 1432 | ати |
| 1433 | - копне знамено. |
| 1434 | |
| 1435 | - У нас копне знамено обноситься по селу отсими закличниками; вони |
| 1436 | - повинні кождого громадянина по ім'ю закликати на копу. І тебе |
| 1437 | - закличуть, боярине. |
| 1438 | |
| 1439 | - Не� |
| 1440 | ай собі кличуть, я не прийду! Нічого мене не об� |
| 1441 | одить ваша копа. |
| 1442 | - Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се |
| 1443 | - потрібним. |
| 1444 | |
| 1445 | - Ти сам… збирати копу? спитав зачудований Максим.Без наши� |
| 1446 | |
| 1447 | - закличників? |
| 1448 | |
| 1449 | Без нашого знамена? |
| 1450 | |
| 1451 | - У мене свої закличники і своє знамено. |
| 1452 | |
| 1453 | - Але ж на твою копу ні� |
| 1454 | то з наши� |
| 1455 | громадян не піде. А наша копа як |
| 1456 | - осудить, так у нашій громаді й буде. |
| 1457 | |
| 1458 | - Побачимо! сказав гнівно й уперто Тугар Вов-я. В ту саму пору |
| 1459 | - наблизилися наші пішо� |
| 1460 | оди до закличників. Побачивши боярина, |
| 1461 | - закличники поставили знамено, а один із ни� |
| 1462 | відізвався: |
| 1463 | |
| 1464 | - Боярине Тугаре Вовче! |
| 1465 | |
| 1466 | - Ось я,відповів боярин понуро. |
| 1467 | |
| 1468 | - Завтра на копу! |
| 1469 | |
| 1470 | - Чого? |
| 1471 | |
| 1472 | Але закличники на се не відповіли нічого і пішли дальше. |
| 1473 | |
| 1474 | - Не ї� |
| 1475 | діло, боярине, говорити чого,пояснив Максим, стараючись |
| 1476 | - якомога вти� |
| 1477 | омирити не� |
| 1478 | іть боярина до ту� |
| 1479 | ольської громадської ради. |
| 1480 | - По довшій мовчанці, під час котрої вони все йшли селом, Максим знов |
| 1481 | - зачав говорити: |
| 1482 | |
| 1483 | - Боярине, позволь мені, недосвідному, молодому, сказати тобі слово. |
| 1484 | |
| 1485 | - Говори! сказав боярин. |
| 1486 | |
| 1487 | - Прийди завтра на копу! |
| 1488 | |
| 1489 | - І піддатися вашому � |
| 1490 | олопському судові? |
| 1491 | |
| 1492 | - Що ж, боярине, ту� |
| 1493 | ольська громада судить по справедливості, а |
| 1494 | - справедливому судові � |
| 1495 | іба стид піддатися? |
| 1496 | |
| 1497 | - Таточку! вмішалася й Мирослава до тої розмови.Зроби так, як каже |
| 1498 | - Максим. |
| 1499 | |
| 1500 | Він добре каже! Він урятував моє життя,- він же ж не � |
| 1501 | отів би тобі зле |
| 1502 | радити; він знає добре тутешні звичаї. |
| 1503 | |
| 1504 | Тугар Вовк зне� |
| 1505 | отя всмі� |
| 1506 | нувся на ту правдиво жіночу логіку, але чоло |
| 1507 | його швидко знов наморщилося. |
| 1508 | |
| 1509 | - І вже ти протуркала мені упгі тим Максимом! сказав він.Ну, урятував |
| 1510 | - тобі життя, я і вдячний йому за те, і, коли � |
| 1511 | очеш, дам йому пару |
| 1512 | - волів. А тут знов о |
| 1513 | |
| 1514 | інші річі йде, до яки� |
| 1515 | не слід мішатися ні тобі, ні Максимові. |
| 1516 | |
| 1517 | - Ні, боярине,відмовив на се Максим,ти чей не с� |
| 1518 | очеш унизити мене |
| 1519 | - відплатою за моє незначне діло. Ані я, ані мій батько не приймемо |
| 1520 | - ніякої відплати. А то, що я тебе прошу прийти завтра на копу, я |
| 1521 | - роблю тільки з щирої при� |
| 1522 | ильності. Я рад би, боярине, щоб між ту- |
| 1523 | - � |
| 1524 | ольською громадою і тобою була згода. |
| 1525 | |
| 1526 | - Ну, не� |
| 1527 | ай і так,сказав вкінці Тугар Вовк,прийду завтра на тоту вашу |
| 1528 | - раду, але не на те, щоб Їй піддатися, а лиш на те, щоб побачити, що |
| 1529 | - се за рада буде. |
| 1530 | |
| 1531 | - Прийди, боярине, прийди! скрикнув радісно Максим.Побачиш сам, що |
| 1532 | - ту� |
| 1533 | ольська громада вміє бути справедливою. |
| 1534 | |
| 1535 | Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові. Він став веселий, |
| 1536 | говіркий, показував Мирославі направо і наліво, що було гарного й |
| 1537 | цікавого довкола, а гарного й цікавого було багато. Наші пішо� |
| 1538 | оди були |
| 1539 | саме серед села і на середині ту� |
| 1540 | ольської долини. Стрімкі ска-листі |
| 1541 | береги кітловини світилися по обо� |
| 1542 | бока� |
| 1543 | далеко, мов рівні, високі |
| 1544 | мармурові мури. Потік плив посеред села, тут же біля дороги, шумів і |
| 1545 | пінився, розбиваючись по каменя� |
| 1546 | , котрими усіяне було його дно, і |
| 1547 | навіваючи свіжий � |
| 1548 | олод на всю долину. По обо� |
| 1549 | бока� |
| 1550 | потока, якого |
| 1551 | береги були досить високі, прорізані в намулі давнього озера, |
| 1552 | побудовані були кашиці (загати) з річного каміння і груби� |
| 1553 | смерекови� |
| 1554 | |
| 1555 | палів та колод, щоб о� |
| 1556 | оронити село від виливу. Всюди через потік |
| 1557 | пороблені були вигідні з поруччями кладки, а зараз поза кашицями йшли |
| 1558 | скопані грядки з фасолею й горо� |
| 1559 | ом, що вилися вгору по тичинню, з |
| 1560 | буряками й капустою, а також загони пшениці, що чистими ясно-зеленими |
| 1561 | пасмугами простягалися далеко поза � |
| 1562 | ати. Хати були порядно обгороджені |
| 1563 | і � |
| 1564 | арно удержувані; стіни з гладкого дилиння, не обмазаного глиною, |
| 1565 | але кілька разів до року митого і скобленого річними черепницями; |
| 1566 | тільки там, де одна ди-лина с� |
| 1567 | одилася з другою, в вузьки� |
| 1568 | пасмуга� |
| 1569 | |
| 1570 | стіни були поліплені глиною і побілені паленим вапном, і виглядали |
| 1571 | дуже гарно серед зелени� |
| 1572 | верб і груш. При в� |
| 1573 | оді до кождого дворища |
| 1574 | стояли дві липи, між якими прив'язані були гарно плетені в усякі узори |
| 1575 | ворота. Майже над кождими воротами на жердці висіла прибита якась � |
| 1576 | ижа |
| 1577 | птиця: то сова, то сорока, то ворона, то яструб, то орел, з широко |
| 1578 | розпростертими крилами і звислою додолу головою; се були знаки ду� |
| 1579 | ів - |
| 1580 | опікунів дому. За � |
| 1581 | атами стояли стайні та інші господарські будинки, |
| 1582 | всі під драницями і з грубезни� |
| 1583 | тесани� |
| 1584 | брусів збудовані; тільки |
| 1585 | нечисленні обороги були з соломи і насторошували де-де свої золото- |
| 1586 | жовті остро-круглі чуби догори помія» чотирма високими оборожинами. |
| 1587 | |
| 1588 | - Ось мого батька двір,сказав Максим, показуючи на один двір, нічим не |
| 1589 | - відмінний від інши� |
| 1590 | . Перед домом не було нікого, але двері від сіней |
| 1591 | - були відчинені, а в стіні до полудня прорубані були два невеличкі |
| 1592 | - квадратові отвори, які вліті оставались або зовсім створені, або |
| 1593 | - закладались тонкими і напівпрозірчастими гіпсовими плитками і на |
| 1594 | - зиму, крім того, забивались дощаними віконницями. Се були тодішні |
| 1595 | - вікна. |
| 1596 | |
| 1597 | Мирослава цікаво позирнула на те гніздо Беркутів, над котрого ворітьми |
| 1598 | справді висів недавно вбитий величезний беркут, ще й по смерті немов |
| 1599 | грозячи своїми могутніми залізними пазурами і своїм чорним, у каблук |
| 1600 | закривленим дзюбом. |
| 1601 | |
| 1602 | Затишно, супокійне і ясно було па тім обійстю; потік відділював його |
| 1603 | від гостинця, пе-рекинений широкою кладкою, і журчав сти� |
| 1604 | а та плескав |
| 1605 | кришталевою � |
| 1606 | вилею о кам'яну загату. І Тугар Вовк позирнув туди. |
| 1607 | |
| 1608 | - Ага, то тут сидить той ту� |
| 1609 | ольський владика. Ну, рад я пізнати його. |
| 1610 | - Побачимо, що се за птиця! |
| 1611 | |
| 1612 | Максим � |
| 1613 | отів попрощати боярина й його доньку і звернути додому, але |
| 1614 | щось немов тягло його йти з ними дальше. Мирослава немов порозуміла |
| 1615 | се. |
| 1616 | |
| 1617 | - Чи вже вертаєш додому? спитала вона, відвертаючись, щоб укрити своє |
| 1618 | - помішання. |
| 1619 | |
| 1620 | - Хотів було вертати, але не� |
| 1621 | ай і так проведу вас іще через тіснину до |
| 1622 | - вашого двора. |
| 1623 | |
| 1624 | Мирослава втішилася, сама не знаючи чого. І знов пішли вони вниз |
| 1625 | селом, гуторячи, озираючись на всі боки, любуючись одне одним, |
| 1626 | голосом, присутністю, одне для другого забуваючи все довкола, батька, |
| 1627 | громаду. І � |
| 1628 | оча в цілій розмові ані одним словом не згадували про |
| 1629 | себе, про свої чуття й надії, але й крізь найбай-дужнішу ї� |
| 1630 | бесіду |
| 1631 | тремтіло тепло молоди� |
| 1632 | , першою любов'ю огріти� |
| 1633 | сердець, проявлялася |
| 1634 | таємнича сила, що притягала до себе ті дві молоді, здорові й гарні |
| 1635 | істоти, чисті та незопсовані, що в своїй невинності навіть не думали |
| 1636 | про перепони, які мусила стрінути ї� |
| 1637 | молода любов. |
| 1638 | |
| 1639 | І Тугар Вовк, що йшов передом у важкій, понурій задумі та міркував над |
| 1640 | тим, як би то завтра стати гідно і в цілім блиску перед тими смердами |
| 1641 | та показати їм свою повагу та вищість,- і Тугар Вовк не завважав |
| 1642 | нічого між молодими людьми; одно тільки гнівало його, що той молодий |
| 1643 | парубок такий смілий і так поводиться з ним і з його донькою, мов з |
| 1644 | рівними собі. Але до пори, до часу він здержував свій гнів. |
| 1645 | |
| 1646 | Минули вже село і зближалися до того місця, де ту-� |
| 1647 | ольська кітловина |
| 1648 | замикалася, пропускаючи тільки вузькою скалистою брамою потік у |
| 1649 | долину. |
| 1650 | |
| 1651 | Сонце вже по� |
| 1652 | илилося геть із полудня і стояло над вершиною лісу, |
| 1653 | купаючи своє скісне проміння в спінени� |
| 1654 | � |
| 1655 | виля� |
| 1656 | потоку. Від скал, що |
| 1657 | затіснювали виплив потоку з ту� |
| 1658 | оль-ської долини, лежали вже довгі |
| 1659 | тіні; в самій тіснині було сумрачно, � |
| 1660 | олодно і слизько. Внизу |
| 1661 | розбивалася вода потоку о величезне, купами тут навалене каміння, а |
| 1662 | вгорі високо шуміли величезні смереки і буки. |
| 1663 | |
| 1664 | Понад самим потоком з обо� |
| 1665 | боків вели проковані в скала� |
| 1666 | вигідні |
| 1667 | стежки - також діло ту� |
| 1668 | ольців. Якась дрож пройняла Мирославу, коли |
| 1669 | в� |
| 1670 | одила в оту дивовижну «кам'яну браму»: чи то від пануючого тут |
| 1671 | � |
| 1672 | олоду, чи від вогкості, чи бог знає від чого,- вона взяла батька за |
| 1673 | руку і притиснулася до нього. |
| 1674 | |
| 1675 | - Яке страшне місце! сказала вона, зупиняючись у самій тіснині і |
| 1676 | - озираючись кругом та догори. І справді, місце було незвичайне, дике. |
| 1677 | - Потік був вузький, може, на три сажні, не більше, завширшки, і так |
| 1678 | - гладко прорізаний рвучою гірською водою в лупаковій скалі, що |
| 1679 | - незнающий був би міг присягнути, що се людськи� |
| 1680 | рук робота. А перед |
| 1681 | - самим про� |
| 1682 | одом стояв насторч величезний кам'яний стовп, усподу геть |
| 1683 | - підмитий водою і для того тонший, а вгорі немов головатий, оброслий |
| 1684 | - папороттю та карлуватими берізками. Се був широко звісний Сторож, |
| 1685 | - котрий, бачилось, пильнував в� |
| 1686 | оду в ту� |
| 1687 | ольську долину і готов був |
| 1688 | - упасти на кождого, � |
| 1689 | то в ворожій цілі вдирався б до сього ти� |
| 1690 | ого, |
| 1691 | - щасливого закутка. Сам Тугар Вовк почув якийсь � |
| 1692 | олод за плечима, |
| 1693 | - зирнувши на того страшного Сторожа. |
| 1694 | |
| 1695 | - Тьфу, яка небезпечна каменюка! сказав він.Так нависла над самим |
| 1696 | - про� |
| 1697 | одом, що, бачиться, ось-ось упаде! |
| 1698 | |
| 1699 | - Се святий камінь, боярине,сказав поважно Максим,йому щовесни |
| 1700 | - складають вінки з червоного огнику се наш ту� |
| 1701 | ольський Сторож. |
| 1702 | |
| 1703 | - Е� |
| 1704 | , все у вас ваше, все у вас святе, все у вас ту-� |
| 1705 | ольське,аж |
| 1706 | - слу� |
| 1707 | ати обридло! |
| 1708 | |
| 1709 | - скрикнув Тугар Вовк.Немовто поза вашою Ту� |
| 1710 | ольщиною вже й світу нема! |
| 1711 | |
| 1712 | - Для нас і справді нема світу,відмовив Максим.Ми над усе любимо свій |
| 1713 | - кутик,коли б так кождий інший любив свій кутик, то, певно, всі люди |
| 1714 | - жили б на світі спокійно й щасливо. |
| 1715 | |
| 1716 | Максим у своїй невинній щирості й не розумів, як чутко вколов він у |
| 1717 | серце боярина тими словами. Він не завважав також, якими злобними |
| 1718 | очима позирнув на нього Тугар Вовк. Звертаючися до Мирослави, Максим |
| 1719 | мовив далі спокійним, теплим голосом: |
| 1720 | |
| 1721 | - А про той камінь, про нашого Сторожа, я вам оповім, що чув від |
| 1722 | - батька. Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наши� |
| 1723 | |
| 1724 | - гора� |
| 1725 | . То тут, де тепер наша Ту� |
| 1726 | ля, стояло велике озеро; сеся |
| 1727 | - кітловина була ще зовсім замкнена, і тільки через вер� |
| 1728 | текла вода. |
| 1729 | - Озеро се було закляте: в нім не було нічого живого |
| 1730 | |
| 1731 | - ні рибки, ні � |
| 1732 | робачка; а котра звірина напилася з нього, мусила |
| 1733 | - згинути; а пташина, що � |
| 1734 | отіла перелетіти понад нього, мусила впасти |
| 1735 | - в воду і втопитися. |
| 1736 | |
| 1737 | Озеро було під опікою Морани, богині смерті. Але раз сталося, що цар |
| 1738 | велетнів посварився з Мораною, і, щоб зробити їй наперекір, ударив |
| 1739 | своїм чародійським молотом о скалу, і розвалив стіну, так що вся вода |
| 1740 | з заклятого озера виплила і стратила свою дивну силу. Ціла околиця |
| 1741 | раптом ожила; дно озера зробилося плодючою долиною і зазеленілося |
| 1742 | буйними травами та цвітами; в потоці завелися риби, поміж камінням |
| 1743 | усяка гадь, у ліса� |
| 1744 | звірина, в повітрі птиця. За те розлютилася |
| 1745 | Морана, бо вона не любить нічого живого, і закляла царя велетнів у |
| 1746 | отсей камінь. Але долині самій не могла нічого зробити, бо не могла |
| 1747 | назад вернути мертвящої води, що виплила з озера; якби була вернула |
| 1748 | назад усю воду до краплини і заткала отсей у скалі вибитий про� |
| 1749 | ід, то |
| 1750 | була би знов царицею наши� |
| 1751 | гір. А так, то � |
| 1752 | оч цар велетнів і не жив, |
| 1753 | та проте й Морана не має вже тут власті. Але цар не зовсім погиб. Він |
| 1754 | триває в тім камені і пильнує сеї долини. |
| 1755 | |
| 1756 | Кажуть, що колись Морана ще раз ізбере свою силу, щоб нею завоювати |
| 1757 | нашу |
| 1758 | |
| 1759 | Ту� |
| 1760 | ольщину, але отсей заклятий Сторож упаде тоді на силу Морани і |
| 1761 | роздавить |
| 1762 | |
| 1763 | її собою. |
| 1764 | |
| 1765 | З дивним чуттям слу� |
| 1766 | ала Мирослава тої повісті: вона глибоко щеміла її |
| 1767 | в серці,- |
| 1768 | |
| 1769 | їй так бажалося стати під руксю того доброго і животворного царя |
| 1770 | велетнів до бою з силою Морани; кров живіше заграла в її молодім |
| 1771 | серці. Як сильно, як гаряче любила вона в тій � |
| 1772 | вилі Максима! |
| 1773 | |
| 1774 | А Тугар Вовк � |
| 1775 | оч і слу� |
| 1776 | ав Максимової повісті, але, бачилось, не дуже |
| 1777 | вірив їй, тільки ще раз обернувся, позирнув на кам'яного ту� |
| 1778 | ольського |
| 1779 | Сторожа і з погордою всмі� |
| 1780 | нувся, немов подумав собі: «От дурні смерди, |
| 1781 | в якій дурниці покладають свою гордість і свою надію!» |
| 1782 | |
| 1783 | Вже наші пішо� |
| 1784 | оди минули вузький протік ту� |
| 1785 | ольського потоку і вийшли |
| 1786 | на ясний світ. Перед ї� |
| 1787 | очима раптом розкинулася довга, крутими горами |
| 1788 | обмежена долина Опору, котра ген-ген с� |
| 1789 | одилася з долиною Стрию. Сонце |
| 1790 | вже клонилося на за� |
| 1791 | ід і гарячим пурпуром мерко-•гіло в широки� |
| 1792 | � |
| 1793 | виля� |
| 1794 | |
| 1795 | Опору. Ту� |
| 1796 | ольський потік скаженими скоками і з лютим шумом гуркотів |
| 1797 | додолу, щоб скупатися в |
| 1798 | |
| 1799 | Опорі. Його вода, різко відбиваючи в собі за� |
| 1800 | одову червоність, |
| 1801 | виглядала неначе кров, що бур� |
| 1802 | ає з величезної рани. Довкола шуміли |
| 1803 | темні вже ліси. |
| 1804 | |
| 1805 | Хвилю стояли наші пішо� |
| 1806 | оди, напуваючись тою безсмертною і живущою |
| 1807 | красою природи. Максим немов вагувався на якійсь думці, що так і |
| 1808 | засіла в його голові і силоміць просилася на волю. Далі він зібрався з |
| 1809 | відвагою і приблизився до Тугара Вовка, тремтячи й черво-ніючись. |
| 1810 | |
| 1811 | - Боярине-батьку,сказав він незвичайно м'яким і несміливим голосом. |
| 1812 | |
| 1813 | - Чого тобі треба? |
| 1814 | |
| 1815 | - Позволь мені бути твоїм найщирішим слугою… |
| 1816 | |
| 1817 | - Слугою? Що ж, се нетрудно,прийди з батьком і наймись, коли конче |
| 1818 | - � |
| 1819 | очеш на службу. |
| 1820 | |
| 1821 | - Ні, боярине, не так ти зрозумів мене… Позволь мені бути твоїм сином! |
| 1822 | |
| 1823 | - Сином? Але ж у тебе б свій батько, і, як чую, далеко ліпший, |
| 1824 | - справедливіший і мудріший від мене, коли завтра буде судити мене! |
| 1825 | |
| 1826 | Боярин гірко, їдовито всмі� |
| 1827 | нувся. |
| 1828 | |
| 1829 | - Я � |
| 1830 | отів сказати,поправився Максим,� |
| 1831 | отів сказати ще не так. Боярине, |
| 1832 | - віддай за мене доньку свою, котру я люблю дужче свого життя, дужче |
| 1833 | - душі своєї! |
| 1834 | |
| 1835 | Грім з ясного неба не був би так перелякав Тугара Вовка, як ті гарячі, |
| 1836 | а при тім прості слова молодого парубка. Він відступив два кроки назад |
| 1837 | і прошибаючим, з гнівом і погордою змішаним поглядом мірив бідного |
| 1838 | Максима від ніг до голови. |
| 1839 | |
| 1840 | Лице його було недобре, аж синє, зуби йому заціпило, губи дрожали. |
| 1841 | |
| 1842 | - Смерде! скрикнув він нараз, аж дооколичні гори залунали тим |
| 1843 | - проклятим окликом.Що се за слова смієш говорити до мене? Повтори ще |
| 1844 | - раз, бо се не може бути, щоб я справді чув те, що мені причулося. |
| 1845 | |
| 1846 | Грізний крик боярина збудив і в Максима його звичайну смілість і |
| 1847 | рішучість. |
| 1848 | |
| 1849 | Він випростувався перед боярином, мов молодий, пишний дубчак, і сказав |
| 1850 | лагідним, але певним голосом: |
| 1851 | |
| 1852 | - Нічого злого я не сказав тобі, боярине,нічого такого, що би |
| 1853 | - приносило нечесть тобі або твоїй доньці. Я просив у тебе руки твоєї |
| 1854 | - доньки, котру я люблю, як її ні� |
| 1855 | то в світі не буде любити. Невже ж |
| 1856 | - між твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, |
| 1857 | - щоб її любов не могла перегатити? Та й чим же ж тя так дуже вищий |
| 1858 | - від мене? |
| 1859 | |
| 1860 | - Мовчи, смерде! перебив його лютим криком Тугар Вовк.Рука моя |
| 1861 | - судорожне стискає рукоять меча, щоб заткати ним твою глупу гортанку. |
| 1862 | - Одно тільки рятує тебе від моєї мести, а се те, що ти нині вирятував |
| 1863 | - мою доньку з небезпеки. Інакше ляг би ти в тій � |
| 1864 | вилі трупом за такі |
| 1865 | - слова. І ти, безумний, міг подумати, міг посміти підносити очі свої |
| 1866 | - до неї, до моєї доньки?.. Се за те, що я й вона говоримо з тобою по- |
| 1867 | - людськи, а не копаємо тебе, як собаку! І ти думав, що, рятуючи її |
| 1868 | - від пазурів медведя, ти здобув її для себе, як бранку? О ні! Коли б |
| 1869 | - мало на таке прийти, то воліла б вона згинути в кривави� |
| 1870 | обійма� |
| 1871 | |
| 1872 | - дикого звіра, ніж мала би тобі дістатися! |
| 1873 | |
| 1874 | - Ні, боярине, не так кажи! Волів би я згинути в лапа� |
| 1875 | медведя, аніж |
| 1876 | - мав би один |
| 1877 | |
| 1878 | її волосок бути ушкоджений. |
| 1879 | |
| 1880 | Мирослава відвернулася при ти� |
| 1881 | слова� |
| 1882 | , щоб скрити від батька і від |
| 1883 | Максима довго здержувані сльози, що тепер бризнули з її очей. Але |
| 1884 | Тугар Вовк не зважав на те і говорив дальше: |
| 1885 | |
| 1886 | - І ти, підлий � |
| 1887 | амів роде, смієш рівняти себе зо мною? Зо мною, що вік |
| 1888 | - звікував між князями, вдостоївся княжої по� |
| 1889 | вали і надгороди за |
| 1890 | - рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жени� |
| 1891 | а між найпершими |
| 1892 | - і найславнішими молодцями в краю, а я мав би дати її тобі, смердові, |
| 1893 | - до твого ту� |
| 1894 | ольського гнізда, де би вона зів'яла, зсо� |
| 1895 | ла і пропала в |
| 1896 | - нужді? Ш, ні, йди геть, бідний � |
| 1897 | лопче, ти несповна розуму, ти сказав |
| 1898 | - свої слова в нападі божевільства. |
| 1899 | |
| 1900 | Максим бачив тепер, що його надії розбиті, що боярин надто високо |
| 1901 | міряє, надто гордо глядить на нього. Хоч і як тяжко при� |
| 1902 | одилось йому, |
| 1903 | але ніщо було робити. |
| 1904 | |
| 1905 | - Боярине, боярине,сказав він сумним, теплим голосом,занадто ти високо |
| 1906 | - піднявся на крила� |
| 1907 | гордості,але уважай! Доля звичайно ти� |
| 1908 | найвище |
| 1909 | - підносить, кого думає найнижче зіп� |
| 1910 | нути. Не гордуй бідними, не |
| 1911 | - гордуй низькими, не гордуй робучими, боярине, бо � |
| 1912 | то ще знає, до |
| 1913 | - котрої � |
| 1914 | то криниці прийде воду пити! |
| 1915 | |
| 1916 | - Ти ще смієш мені давати науки, гаде? скрикнув розлючений Тугар Вовк, |
| 1917 | - і очі його заблищали безумним гнівом.Геть мені з очей, а то, богом |
| 1918 | - кленусь, не буду ні на що зважав, а просаджу тебе отсим ножем, як |
| 1919 | - просадив нині рано медведя. |
| 1920 | |
| 1921 | - Не гнівайся, боярине, за слова дурного � |
| 1922 | лопця,відповів усе спокійний |
| 1923 | |
| 1924 | Максим.- Прощай! Прощай і ти, моя зоре, що блиснула мені так чудово на |
| 1925 | одну днину, а тепер мусиш навіки для мене померкнути! Прощай і будь |
| 1926 | щаслива! |
| 1927 | |
| 1928 | - Ні, годі мовчати,сказала нараз Мирослава, рішучо обертаючись,я не |
| 1929 | - померкну для тебе, молодче, я буду твоя. |
| 1930 | |
| 1931 | Тугар Вовк, мов остовпілий, глядів на свою доньку і вже аж тепер не |
| 1932 | знав, що йому робити. |
| 1933 | |
| 1934 | - Доню, а се що ти кажеш! скрикнув він. |
| 1935 | |
| 1936 | - Те, що чуєш, таточку. Віддай мене за Максима! Я піду за нього. |
| 1937 | |
| 1938 | - Дурна дівчино, се не може бути! |
| 1939 | |
| 1940 | - Спробуй а побачиш, що може. |
| 1941 | |
| 1942 | - Ти в гарячці говориш, доню,ти перелякалася дикого звіра, ти |
| 1943 | - недужа!.. |
| 1944 | |
| 1945 | - Ні, таточку, я здорова і скажу тобі ще раз, і кле-нусь перед он тим |
| 1946 | - ясним сонцем, що сей молодець мусить бути моїм! Сонце, будь свідком! |
| 1947 | |
| 1948 | І вона взяла Максима за руку і гаряче прилипла устами до його уст. |
| 1949 | Тугар Вовк не міг отямитися, не міг здобутися на один ру� |
| 1950 | , на одно |
| 1951 | слово. |
| 1952 | |
| 1953 | - А тепер, молодче, йди домів і не лякайся нічого. Мирослава присягла, |
| 1954 | - що буде твоєю, і Мирослава зуміє додержати присяги. А ми, таточку, |
| 1955 | - спішімо додому! |
| 1956 | |
| 1957 | Онде в долині наш двір, а ось і наші гості над� |
| 1958 | одять. |
| 1959 | |
| 1960 | І, сказавши се, дивна дівчина взяла безтямного з диву батька за руку і |
| 1961 | пішла з ним долі горою. А Максим довго ще стояв на місці, очарований, |
| 1962 | щасливий. |
| 1963 | |
| 1964 | Вкінці прочунявся і, впавши лицем на землю, помолився за� |
| 1965 | о-довому |
| 1966 | сонцю так, як молилися його діди й прадіди, як молився тайком і його |
| 1967 | батько. Потім устав і ти� |
| 1968 | ою � |
| 1969 | одою пішов додому. |
| 1970 | |
| 1971 | |
| 1972 | |
| 1973 | |
| 1974 | ІIІ |
| 1975 | |
| 1976 | |
| 1977 | За селом Ту� |
| 1978 | лею, зараз же близ водопаду, стояла насеред поля величезна |
| 1979 | липа. |
| 1980 | |
| 1981 | Ні� |
| 1982 | то не затямив, коли її засаджено і коли вона розрослася така |
| 1983 | здорова та конариста. Ту� |
| 1984 | ля була оселя не дуже давня, і деревина, що |
| 1985 | росла на ту� |
| 1986 | ольській долині, була геть-геть молодша від тої липи; тим- |
| 1987 | то й не диво, що ту� |
| 1988 | ольський народ уважав її найдавнішим свідком |
| 1989 | давнини і окружав великою пошаною. |
| 1990 | |
| 1991 | Ту� |
| 1992 | ольці вірили, що тота липа - дар ї� |
| 1993 | споконвічного добродія, царя |
| 1994 | велетнів, який засадив її власноручно на ту� |
| 1995 | ольській долині на знак |
| 1996 | своєї побіди над |
| 1997 | |
| 1998 | Мораною. З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак, ти� |
| 1999 | о |
| 2000 | журчачи по дрібни� |
| 2001 | камінця� |
| 2002 | , впливало до потоку. Се було місце копни� |
| 2003 | |
| 2004 | зборів ту� |
| 2005 | ольськи� |
| 2006 | , місце сільського віча, котре в старовину являло з |
| 2007 | себе всю і одиноку вдасть у руськи� |
| 2008 | громада� |
| 2009 | . |
| 2010 | |
| 2011 | Довкола липи був широкий, рівний майдан. Рядами стояли на нім до с� |
| 2012 | ід |
| 2013 | сонця гладкі кам'яні брили, призначені на стільці, де сідали старці |
| 2014 | громадські, батьки родин. Кілько було таки� |
| 2015 | батьків, стілько й |
| 2016 | кам'яни� |
| 2017 | стільців. Поза ними було вільне місце. Під липою, над самим |
| 2018 | джерелом, стояв чотиригранний камінь з проверченою всередині дорого; |
| 2019 | тут на час ради виставлялося копне знамено. А обік зроблене було друге |
| 2020 | підвищення - для бесідника, себто для того, � |
| 2021 | то в якій- небудь справі |
| 2022 | говорив; він виступав із свого місця і в� |
| 2023 | одив на се підвищення, щоб |
| 2024 | увесь народ міг чути його. |
| 2025 | |
| 2026 | На другий день після боярськи� |
| 2027 | ловів густо ту� |
| 2028 | оль-ського народу |
| 2029 | роїлося по копнім майдані. Гамір ішов по долині. Старці громадські |
| 2030 | йшли повагом із села один за одним і засідали на свої� |
| 2031 | місця� |
| 2032 | . Шумно |
| 2033 | збиралася мо-лодіж і ставала поза ними широким півколесом. І жінки |
| 2034 | с� |
| 2035 | одилися, � |
| 2036 | оч не так численно: від громадської ради жаден дорослий |
| 2037 | громадянин, чи муж, чи жінка, не був виключений. І � |
| 2038 | оч рішаючий голос |
| 2039 | мали тільки старці-батьки, але при нараді вільно було й молодежі, й |
| 2040 | жіноцтву подавати свій голос під розвагу старцям. |
| 2041 | |
| 2042 | Сонце піднялось уже високо на небі, коли з села, остатні за всіма, |
| 2043 | надійшли закличники, несучи перед собою ту� |
| 2044 | ольське копне знамено. |
| 2045 | Поява ї� |
| 2046 | викликала загальний шепіт між громадою, а коли вони |
| 2047 | наблизилися, все вти� |
| 2048 | ло. |
| 2049 | |
| 2050 | Закличникн, тричі поклонившися громаді, вийшли під липу і познімали |
| 2051 | шапки з голів. Уся громада зробила те саме. |
| 2052 | |
| 2053 | - Чесна громадо,відізвалися закличники,чи воля ваша нині раду держати? |
| 2054 | |
| 2055 | - Так, так! загула громада. |
| 2056 | |
| 2057 | - То не� |
| 2058 | ай же бог помагає! сказали вони і, піднявши високо вгору копне |
| 2059 | - знамено, встромили його в дірку, продовбану в камені. Се був знак, |
| 2060 | - що рада зачата. |
| 2061 | |
| 2062 | Потім устав зі свого місця найстарший у зборі, За� |
| 2063 | ар Беркут, і |
| 2064 | повільним, але твердим кроком виступив під липу, і, доторкнувшися її |
| 2065 | рукою, наблизився до пливучої з її коріння нори, і, припавши на |
| 2066 | коліна, помазав собі нею очі й уста. |
| 2067 | |
| 2068 | Се була звичайна стародавня церемонія, що знаменувала очищення уст і |
| 2069 | прояснення ока, потрібне при такім важнім ділі, як народна рада. По |
| 2070 | тім він сів на підвищенім місці, звернений лицем до народу, тобто до |
| 2071 | с� |
| 2072 | ідної сторони неба. |
| 2073 | |
| 2074 | За� |
| 2075 | ар Беркут - се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, |
| 2076 | найстарший віком у цілій ту� |
| 2077 | ольській громаді. Батько вісьмо� |
| 2078 | синів, із |
| 2079 | яки� |
| 2080 | три сиділи вже разом |
| 2081 | |
| 2082 | із ним між старцями, а наймолодший, Максим, мов здоровий дубчак між |
| 2083 | явориною, визначався між усім ту� |
| 2084 | оль-ськкм парубоцтвом. Високий |
| 2085 | ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й |
| 2086 | знанням людей та обставин, За� |
| 2087 | ар Беркут був правдивим образом ти� |
| 2088 | |
| 2089 | давні� |
| 2090 | патріар� |
| 2091 | ів, батьків |
| 2092 | |
| 2093 | і провідників цілого народу, про яки� |
| 2094 | говорять нам тисячолітні пісні |
| 2095 | та перекази. Незважаючи на глибоку старість, За� |
| 2096 | ар Беркут був іще |
| 2097 | сильний і кремезний. Правда, він не робив уже коло поля, не гонив |
| 2098 | овець у полонину, ані не ловив звіра в лісови� |
| 2099 | нетря� |
| 2100 | ,- та, проте, |
| 2101 | працювати він не переставав. Сад, пасіка й ліки - се була його робота. |
| 2102 | Скоро лишень весна завітає в ту� |
| 2103 | ольські гори, За� |
| 2104 | ар Беркут уже в своїм |
| 2105 | саду, копле, чистить, підрізує, щепить і пересаджує. Дивувалися |
| 2106 | громадяни його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, що він не |
| 2107 | крився з тим знанням, але радо навчав кождого, показував |
| 2108 | |
| 2109 | і зао� |
| 2110 | очував. Пасіка його була в лісі, і кождеї погідної днини За� |
| 2111 | ар |
| 2112 | Беркут � |
| 2113 | одив у свою пасіку, � |
| 2114 | оч дорога була утяжлива і досить далека. |
| 2115 | А вже найбільшим добродієм уважали ту� |
| 2116 | ольці За� |
| 2117 | ара Беркута за його |
| 2118 | ліки. Коли було настане час між зеленими святами а святом Купайла, |
| 2119 | За� |
| 2120 | ар Беркут з своїм наймолодшим сипом Максимом іде на кілька неділь у |
| 2121 | гори за зіллям і ліками. Правда, чисті та прості звичаї тодішнього |
| 2122 | народу, свіже ту� |
| 2123 | ольське повітря, просторі та здорові � |
| 2124 | ати і |
| 2125 | ненастанна та зовсім не надсильна праця - все те вкупі � |
| 2126 | оронило людей |
| 2127 | від части� |
| 2128 | і заразливи� |
| 2129 | � |
| 2130 | вороб. Зате частіше лучалися каліцтва, рани, |
| 2131 | на які, певно, ніякий зна� |
| 2132 | ар не вмів так скоро і так гарно зарадити, |
| 2133 | як За� |
| 2134 | ар Беркут. |
| 2135 | |
| 2136 | Але не в тім усім покладав За� |
| 2137 | ар Беркут головну вагу свого старечого |
| 2138 | життя. |
| 2139 | |
| 2140 | «Життя лиш доти має вартість,- говорив він частенько,- доки чоловік |
| 2141 | «може помагати іншим. Коли він стає для інши� |
| 2142 | тягарем, а � |
| 2143 | існа не |
| 2144 | «приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже |
| 2145 | «й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-будь мав статися тягарем |
| 2146 | «для інши� |
| 2147 | і їсти ласкавий, � |
| 2148 | оч і як заслужений � |
| 2149 | ліб!» Ті слова - то |
| 2150 | «була провідна, золота нитка в життю За� |
| 2151 | ара |
| 2152 | |
| 2153 | Беркута. Все, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і |
| 2154 | думав з поглядом на добро і � |
| 2155 | осен інши� |
| 2156 | , а поперед усього - громади. |
| 2157 | Громада - то був його світ, то була ціль його життя. Ви-дячи, що |
| 2158 | медведі та дики часто калічать � |
| 2159 | удобу й людей у гора� |
| 2160 | , він, ще бувши |
| 2161 | молодим парубком, задумав навчитися лічити рани і, покинувши |
| 2162 | батьківський дім, вибрався в далеку, незнайому дорогу до одного |
| 2163 | славного ворожбита, який, чутка була, вмів замовляти стріли й кров. |
| 2164 | Але примова того лікаря показалася пустою. За� |
| 2165 | ар Беркут, прийшовши до |
| 2166 | нього, обіцяв йому десять ку-шіць плати, щоб навчив його своєї |
| 2167 | примови. |
| 2168 | |
| 2169 | Ворожбит пристав, але За� |
| 2170 | арові не досить було навчитися насліпо, він |
| 2171 | � |
| 2172 | отів попереду переконатися, чи лік ворожбитів добрий. Він вийняв свій |
| 2173 | ніж і задав собі ним глибоку рану в стегно. |
| 2174 | |
| 2175 | - На, заков,сказав він до зачудованого лікаря. Примова не вдалася. |
| 2176 | |
| 2177 | - Е,сказав лікар,це для того не вдається, що ти самовільно завдав собі |
| 2178 | - рану. |
| 2179 | |
| 2180 | Такої рани замовити не можна. |
| 2181 | |
| 2182 | - Ну, то видно, що кепська твоя примова, і мені Гі не потрібно. Я |
| 2183 | - потребую такої примови, котра не питала би, чи рана самовільна, чи |
| 2184 | - ні, а загоїла б усяку. |
| 2185 | |
| 2186 | І, як стій, За� |
| 2187 | ар Беркут покинув ворожбита і пішов дальше - |
| 2188 | розпитувати ліпши� |
| 2189 | лікарів. Довго блукав він по гора� |
| 2190 | і дола� |
| 2191 | , аж поки |
| 2192 | по році блукання не зайшов до скитськи� |
| 2193 | мона� |
| 2194 | ів. Між ними був один |
| 2195 | столітній старець, що довгі часи пробував на Афонській горі у греків і |
| 2196 | читав там багато стари� |
| 2197 | грецьки� |
| 2198 | книг. |
| 2199 | |
| 2200 | Той мона� |
| 2201 | умів чудово лічити рани і брався навчити своєї штуки |
| 2202 | кождого, � |
| 2203 | то проживе з ним рік у добрій злагоді і покажеться йому |
| 2204 | чоловіком щирого серця й чистої душі. Багато вже учеників при� |
| 2205 | одило до |
| 2206 | старого, вічно задуманого і вічно сумовитого мона� |
| 2207 | а, але ні одного він |
| 2208 | не вподобав, ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його |
| 2209 | тайників лікарськи� |
| 2210 | . Про цього-то лікаря прочув За� |
| 2211 | ар Беркут і |
| 2212 | наважився відбути його пробу. Прийшовши до скитського монастиря, |
| 2213 | просив, щоб заведено його до старця Акинтія, і одверто розповів йому |
| 2214 | про ціль свого при� |
| 2215 | оду. Сивобородий, понурий дід Акинтій прийняв його |
| 2216 | без суперечки - і За� |
| 2217 | ар вибув не рік, а цілі три роки. Він вернувся зо |
| 2218 | скита новим чоловіком; його любов до громади стала ще гарячішою і |
| 2219 | сильнішою, його слова плили кришталевою, чистою � |
| 2220 | вилею, були спокійні, |
| 2221 | розумні і тверді, як сталь, а проти усякої неправди гострі, як бритва. |
| 2222 | В своїй чотирилітній мандрівці За� |
| 2223 | ар |
| 2224 | |
| 2225 | Беркут пізнав світ, був і в Галичі, і в Києві, бачив князів і ї� |
| 2226 | діла, |
| 2227 | пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене |
| 2228 | й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам'яті як матеріали для думки. |
| 2229 | Він вернувся з мандрівки не тільки лікарем, але й громадянином. Бачачи |
| 2230 | по дола� |
| 2231 | , як князі та ї� |
| 2232 | бояри силуються ослабити і розірвати |
| 2233 | громадські вільні порядки по села� |
| 2234 | , щоб опісля роз'єднани� |
| 2235 | |
| 2236 | |
| 2237 | і розрізнени� |
| 2238 | людей тим легше повернути в невольників і слуг, За� |
| 2239 | ар |
| 2240 | Беркут переконався, що для його братів-селян нема іншого рятунку й |
| 2241 | іншої надії, як тільки добре уладження й розумне ведення та розвивання |
| 2242 | громадськи� |
| 2243 | порядків, громадської спільності та дружності. А з другого |
| 2244 | боку, від Акинтія і від інши� |
| 2245 | бували� |
| 2246 | людей він чимало наслу� |
| 2247 | ався про |
| 2248 | громадські порядки в північній Русі, в |
| 2249 | |
| 2250 | Новгороді, Пскові, про добробут і розцвіт тамошні� |
| 2251 | людей, і все те |
| 2252 | запалювало його гарячу душу до бажання - віддати ціле своє життя на |
| 2253 | поправу й скріплення добри� |
| 2254 | громадськи� |
| 2255 | порядків у своїй рідній |
| 2256 | Ту� |
| 2257 | ольщині. |
| 2258 | |
| 2259 | Сімдесят літ минуло від того часу. Мов стародавній дуб-велетень, стояв |
| 2260 | За� |
| 2261 | ар |
| 2262 | |
| 2263 | Беркут серед молодого покоління і міг тепер бачити плоди своєї |
| 2264 | довголітньої діяльності. І, певно, не без радості міг він глядіти на |
| 2265 | ни� |
| 2266 | . Мов одна душа, стояла ту� |
| 2267 | ольська громада дружно в праці і |
| 2268 | вживанню, в радоща� |
| 2269 | і в горю. Громада була для себе і суддею, і |
| 2270 | впорядчиком у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували |
| 2271 | сторожа - громада сама, вся і завсіди, бачно берегла своє добро. |
| 2272 | Бідни� |
| 2273 | не було в громаді; земля достачала пожитку для всі� |
| 2274 | , а |
| 2275 | громадські шпи� |
| 2276 | ліри та стодоли стояли завсіди отвором для потребуючи� |
| 2277 | . |
| 2278 | Князі і ї� |
| 2279 | бояри зависливим оком гляділи на те життя, в якім для ни� |
| 2280 | |
| 2281 | не було місця, в якім ї� |
| 2282 | не потребували. Раз у рік з'їздив у |
| 2283 | Ту� |
| 2284 | ольщину князівський збірщик податків, і громада старалась |
| 2285 | якнайборше позбутися немилого урядового гостя: через день або два він |
| 2286 | виїздив, обвантажений усяким добром - бо податки в великій мірі |
| 2287 | платили ту� |
| 2288 | ольці натурою. Але в Ту� |
| 2289 | ольщині збірщик князівськи� |
| 2290 | |
| 2291 | податків не був таким самовладним паном, як по інши� |
| 2292 | села� |
| 2293 | . Ту� |
| 2294 | ольці |
| 2295 | добре уважали, що належиться збірщикові, а що князеві, і не попускали |
| 2296 | йому зробити над ними ніякого надужиття. |
| 2297 | |
| 2298 | Але не тільки в самій Ту� |
| 2299 | ольщині видний і спасенний був вплив За� |
| 2300 | ара |
| 2301 | Беркута; його знали люди на кільканадцять миль довкола, по руськім і |
| 2302 | угорськім боці. Та й то знали його не лиш як чудовного лікаря, що |
| 2303 | лічить рани і всякі болісті, але й не менше як чудовного бесідника та |
| 2304 | порадника, котрий «як заговорить, то немов бог тобі в серце вступає», |
| 2305 | а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то � |
| 2306 | оч |
| 2307 | цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не |
| 2308 | придумають. Віддавна За� |
| 2309 | ар Беркут прийшов був до того твердого |
| 2310 | переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, |
| 2311 | так і одна громада слаба, і що тільки спільне порозуміння і спільне |
| 2312 | ділання многи� |
| 2313 | сусідні� |
| 2314 | громад може надати їм силу і може в кождій |
| 2315 | громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські. Тож ніколи, |
| 2316 | працюючи всілякими способами для своєї |
| 2317 | |
| 2318 | Ту� |
| 2319 | оль-щини, За� |
| 2320 | ар не забував і про сусідні громади. Він за молодши� |
| 2321 | |
| 2322 | часів часто � |
| 2323 | одив по громада� |
| 2324 | , бував на ї� |
| 2325 | копни� |
| 2326 | збора� |
| 2327 | , старався |
| 2328 | пізнати добре ї� |
| 2329 | потреби й людей, і всюди ради та намови його змагали |
| 2330 | до одного: до скріплення дружні� |
| 2331 | , товариськи� |
| 2332 | і братерськи� |
| 2333 | зв'язків |
| 2334 | між людьми в громада� |
| 2335 | і між громадами в сусідстві. А зв'язки ті були |
| 2336 | тоді ще досить живі й сильні; ще роз'їд- лива князівщина та боярщина |
| 2337 | не здужала була порозривати ї� |
| 2338 | до решти,- тому й не диво, що під |
| 2339 | проводом так усіма любленого, так досвідного і громадському ділу |
| 2340 | відданого чоловіка, як За� |
| 2341 | ар Беркут, ті зв'язки живо відновилися і |
| 2342 | зміцніли. |
| 2343 | |
| 2344 | Особливо зв'язок з руськими громадами по угорськім боці був дуже |
| 2345 | важним ділом для Ту� |
| 2346 | оль-щини, ба й для цілої Стрийської вер� |
| 2347 | овини, |
| 2348 | багатої вовною та кожу� |
| 2349 | ами, та зате досить убогої на � |
| 2350 | ліб, якого мали |
| 2351 | недостатком загірні люди. |
| 2352 | |
| 2353 | Отже ж то одним із головни� |
| 2354 | старань За� |
| 2355 | ара було - провести зі своєї |
| 2356 | Ту� |
| 2357 | оль- щини просту і безпечну дорогу на угорський бік. Довгі літа він |
| 2358 | носився а тою гадкою, пере� |
| 2359 | одив здовж і вшир ту� |
| 2360 | ольські полонини, |
| 2361 | розмірковуючи, куди би найліпше, найбезпечніше і а найменшим коштом |
| 2362 | можна провести дорогу, а заразом старався звільна й ненастанно накло- |
| 2363 | нювати вер� |
| 2364 | овинські громади по однім і другім боці Бес-кида до того |
| 2365 | діла. При кождій нагоді, на кождій громадській раді він не залишав |
| 2366 | доказувати користь і потребу такої дороги, поки вкінці не добився |
| 2367 | сього. Більше як десять громад з ближчої й дальшої околиці прислали до |
| 2368 | Ту� |
| 2369 | лі свої� |
| 2370 | виборни� |
| 2371 | на громадську раду, на якій мало обговорюватись |
| 2372 | побудовання нової дороги. Се був радісний день для За� |
| 2373 | ара. |
| 2374 | |
| 2375 | Він не тільки прийнявся радо сам повитичувати, куди має йти дорога, |
| 2376 | але також через весь час, поки вона мала будуватися, взявся надзирати |
| 2377 | за роботою, а окрім того, виправив чотирьо� |
| 2378 | свої� |
| 2379 | синів до роботи, а |
| 2380 | п'ятий його син, коваль, мав із своєю перевізною кузнею все бути на |
| 2381 | місці роботи для направи потрібни� |
| 2382 | знаряддів. Кожда громада висилала |
| 2383 | по кільканадцять робітників, із запасом свого � |
| 2384 | ліба й своєї страви,- і |
| 2385 | під проводом невтомного За� |
| 2386 | ара дорога була збудована в однім році. |
| 2387 | Користі її відразу для всі� |
| 2388 | стали очевидні. Зв'язок з багатими ще тоді |
| 2389 | угро-руськими громадами оживив усю вер� |
| 2390 | овину; почалася жива і |
| 2391 | обопільна � |
| 2392 | осен - на обміна здобутків праці: туди йшли кожу� |
| 2393 | и, сир |
| 2394 | овечий та й цілі отари на заріз, а відтам пшениця, жито та полотна. |
| 2395 | Але не тільки для такого обмінного торгу була вигідна ту� |
| 2396 | ольська |
| 2397 | дорога; вона була також проводом для всіляки� |
| 2398 | вістей про життя громад |
| 2399 | по однім і по другім боці |
| 2400 | |
| 2401 | Бескида, була живою ниткою, що в'язала докупи дітей одного народу, |
| 2402 | розбити� |
| 2403 | між двома державами. |
| 2404 | |
| 2405 | Правда, ту� |
| 2406 | ольська дорога була не перша така нитка. Давнішня і колись |
| 2407 | далеко славніша була дуклянська дорога. Але галицько-руським князям |
| 2408 | вона з многи� |
| 2409 | причин не злюбилася, менше, може, для того, що |
| 2410 | піддержувала живий зв'язок між громадами по сім і по тім боці Бескида |
| 2411 | та через те скріплювала в одни� |
| 2412 | і в други� |
| 2413 | вольні громадські порядки, |
| 2414 | як радше для того, що туди частенько мадьярські королі й дуки впадали |
| 2415 | з військами до Червоної Русі. От тому-то галицькі та перемиські князі |
| 2416 | старались коли не зовсім замкнути, то бодай укріпити ту в� |
| 2417 | одову браму |
| 2418 | в свої границі, а звісно, що таке «укріплення», зроблене по-державному |
| 2419 | і для державни� |
| 2420 | цілей, мусило вийти на шкоду громад |
| 2421 | |
| 2422 | і громадської самоуправи. Князі понасаджували здовж дуклянської дороги |
| 2423 | свої� |
| 2424 | бояр, понадаровували їм із громадськи� |
| 2425 | земель просторі грунти й |
| 2426 | посідища і вложили на ни� |
| 2427 | обов'язок - пильнувати Дуклянської брами, в |
| 2428 | разі воєнного нападу спиняти неприятеля воєнними дружинами, набраними |
| 2429 | з околични� |
| 2430 | громад, а також засіками, себто дерев'яними та кам'яними |
| 2431 | запорами, що ними в тісни� |
| 2432 | місця� |
| 2433 | завалювано дорогу, чинячи її при |
| 2434 | якій-такій обороні зовсім непро� |
| 2435 | ідною для ворожи� |
| 2436 | вояків. Розуміється, |
| 2437 | що ті обов'язки цілим своїм тягарем спадали на селян, на громади. Вони |
| 2438 | не тільки тратили часть свої� |
| 2439 | споконвічни� |
| 2440 | земель, на яки� |
| 2441 | розсідалися |
| 2442 | бояри, але мусили, крім того, ставити варти, давати дружинників та |
| 2443 | слуг бобрам, робити засіки, ба, в разі воєнного часу, піддані були |
| 2444 | зовсім боярським розказам і боярському судові. Очевидна річ, боярин, |
| 2445 | обдарований такими широкими правами, стався силою в селі і, зовсім |
| 2446 | природно, дбав про побільшення й укріплення своєї сили. Щоб |
| 2447 | забагатіти, бояри закладали на шля� |
| 2448 | у свої власні засіки-рогачки і |
| 2449 | побирали з ни� |
| 2450 | і в спокійни� |
| 2451 | часа� |
| 2452 | оплату від усякого проїжджого, а се |
| 2453 | мусило спинити живий ру� |
| 2454 | по дуклянській дорозі, ослабити живі зв'язки |
| 2455 | між громадами. А рівночасно з ослабленням ти� |
| 2456 | зв'язків мусив іти й |
| 2457 | упадок вічни� |
| 2458 | , вільни� |
| 2459 | порядків у сами� |
| 2460 | громада� |
| 2461 | . Вдасть боярська не |
| 2462 | могла й не � |
| 2463 | отіла обік себе терпіти другої, громадської власті; між |
| 2464 | боярами а громадами мусило прийти до довгої й тяжкої боротьби, яка |
| 2465 | вкінці випала на некористь громад. Правда, в тім часі, коли йде наше |
| 2466 | оповідання, боротьба тота ще далеко не була скінчена, а декуди, в |
| 2467 | відлюдни� |
| 2468 | гірськи� |
| 2469 | села� |
| 2470 | , ще й зовсім не почалася,- і се були, можна |
| 2471 | сказати напевно, найщасливіпгі закутки тодішньої Русі. До таки� |
| 2472 | |
| 2473 | щасливи� |
| 2474 | закутків належала й Ту� |
| 2475 | ольщина, а дорога, проведена через |
| 2476 | Бескид на Угри, на довгі часи забезпечила й' добробуток. Ту� |
| 2477 | ольська |
| 2478 | дорога не була ще в рука� |
| 2479 | боярськи� |
| 2480 | , була вільна для кождого, � |
| 2481 | оч |
| 2482 | громадяни суміжни� |
| 2483 | з нею селищ, як червоноруського, так і угорського |
| 2484 | боку, пильно стерегли її від усякого ворожого нападу і давали собі |
| 2485 | взаїмно знати про всяку грозячу небезпеку, яку таким способом |
| 2486 | відбивано завчасу і ти� |
| 2487 | о сполученими силами всі� |
| 2488 | заінтересовани� |
| 2489 | тим |
| 2490 | ділом громад. Не диво, проте, що, лежачи при тій дорозі, на середині |
| 2491 | між |
| 2492 | |
| 2493 | Угорщиною і Підгір'ям, Ту� |
| 2494 | ольщина раз у раз підносилася не лише добрим |
| 2495 | побутом, але й свобідним громадським ладом. Своїм приміром вона |
| 2496 | освіжувала і піддержувала всю дооколичну вер� |
| 2497 | овину, а особливо ті |
| 2498 | села, в яки� |
| 2499 | уже були княжі бояри і в яки� |
| 2500 | почалась уже руйнуюча |
| 2501 | боротьба між давнім громадством а новим панством. Гаряче слово і |
| 2502 | велика повага За� |
| 2503 | ара Беркута при-чинювалися немало до того, що, поки |
| 2504 | більша часть громад держалася добре в тій боротьбі, бояри не могли так |
| 2505 | швидко розширювати своєї власті, як їм сього бажалося, і мусили жити в |
| 2506 | добрій злагоді з громадами, підлягаючи в часа� |
| 2507 | супокою ї� |
| 2508 | копним судам |
| 2509 | і засідаючи в ни� |
| 2510 | поруч з іншими старцями як рівні з рівними. |
| 2511 | |
| 2512 | Але такий стан був боярам дуже немилий; вони ждали воєнного часу, як |
| 2513 | не знати якого празника, бо тоді всмі� |
| 2514 | алась їм надія - відразу |
| 2515 | за� |
| 2516 | опити всю власть у свої руки, а при тій нагоді розбити до кри� |
| 2517 | ти |
| 2518 | ненависні громадські порядки, так, аби раз за� |
| 2519 | оплена власть уже не |
| 2520 | потребувала ви� |
| 2521 | одити з ї� |
| 2522 | рук. Але часу воєнного не було. Володар |
| 2523 | Червоної Русі, князь Данило Романович, � |
| 2524 | оч і який був ласкавий для |
| 2525 | бояр - не то що його батько,- але допомогти Їм багато не міг, зайнятий |
| 2526 | то стараннями про королівську корону, то спорами князів, що дерлись за |
| 2527 | великокняжий київський престол, а найменше забезпечуванням свого краю |
| 2528 | против нового, досі не чуваного ворога - монголів, що перед десятьма |
| 2529 | роками, мов страшна громова � |
| 2530 | мара, появилися були на с� |
| 2531 | ідни� |
| 2532 | границя� |
| 2533 | |
| 2534 | Русі, в наддонськи� |
| 2535 | степа� |
| 2536 | , і побили зібрани� |
| 2537 | руськи� |
| 2538 | князів у |
| 2539 | страшній і дуже кровавій битві над рікою Калкою. Але з-над Калки |
| 2540 | нагло, немов наполошені � |
| 2541 | оробрістю русичів, вони вернули назад, і ось |
| 2542 | уже десятий рік минав, а про ни� |
| 2543 | не було нічого чути. Тільки глу� |
| 2544 | а |
| 2545 | тривога � |
| 2546 | одила по народі, мов гаряча вітрова � |
| 2547 | виля � |
| 2548 | одить по |
| 2549 | дозріваючім житі і ні� |
| 2550 | то не знав, чи � |
| 2551 | виля уляжеться, чи, може, нажене |
| 2552 | з собою грізну градову тучу. А найменше знали се й надіялись сього |
| 2553 | князі та бояри. Вони спокійно по погромі над Калкою прийнялися за свою |
| 2554 | давню роботу - спори за насліддя престолів і підкопування свобідни� |
| 2555 | та |
| 2556 | самоуправни� |
| 2557 | громадськи� |
| 2558 | порядків. Нерозумні! Вони підривали дуба, |
| 2559 | котрий годував ї� |
| 2560 | своїми жолудьми! Коли б були свою вдасть і свою силу |
| 2561 | повернули на скріплювання а не на підкопування ти� |
| 2562 | порядків по |
| 2563 | громада� |
| 2564 | і живи� |
| 2565 | зв язків між громадами, то наша Русь, певно, не була |
| 2566 | б упала під стрілами та топорами монголів, але була б остоялася проти |
| 2567 | ни� |
| 2568 | , як глибоко вкорінений дуб-велетень остоюється проти осінньої |
| 2569 | бурі! |
| 2570 | |
| 2571 | Щаслива була Ту� |
| 2572 | ольщина, бо досі якось обминали її неситі очі князів і |
| 2573 | бояр. |
| 2574 | |
| 2575 | Чи то для того, що лежала так віддалік від світу, між горами та |
| 2576 | скалами, чи, може, для того, що надто великого багатства в ній не |
| 2577 | було. Досить того, що бояри якось не мали о� |
| 2578 | оти затісуватися в той |
| 2579 | закуток. Але і се щастя не було вічне. Нараз одної гарної днини заї� |
| 2580 | ав |
| 2581 | у ту� |
| 2582 | ольські гори боярин Тугар Вовк і, не кажучи нікому ані слова, |
| 2583 | почав на горбі над Опором, віддалік від Ту� |
| 2584 | лі, але на ту� |
| 2585 | ольськім |
| 2586 | грунті, будувати собі дім. Ту� |
| 2587 | ольці з зачудування зразу мовчали не |
| 2588 | спиняли нового гостя, далі почали допитуватися його, � |
| 2589 | то він, відки і |
| 2590 | за чим при� |
| 2591 | одить сюди? |
| 2592 | |
| 2593 | - Я боярин князя Данила,гордо відповідав їм Тугар Вовк.За мої заслуги |
| 2594 | - князь надгородив мене землями й лісами в Ту� |
| 2595 | ольщині. |
| 2596 | |
| 2597 | - Але ж се землі й ліси громадські! відповідали йому ту� |
| 2598 | ольці. |
| 2599 | |
| 2600 | - Се мене нічого не об� |
| 2601 | одить,відказував боярин,ідіть і в князя |
| 2602 | - допоминайтеся. |
| 2603 | |
| 2604 | Я маю його грамоту - і більше нічого знати не � |
| 2605 | очу! |
| 2606 | |
| 2607 | Ту� |
| 2608 | ольці кивали головами на такі боярські слова і не казали нічого. А |
| 2609 | боярин тим часом починав собі все згорда все по� |
| 2610 | валявся княжою ласкою |
| 2611 | та княжою волею, � |
| 2612 | оч зрештою, наразі й не стісняв ні в чім ту� |
| 2613 | ольців і |
| 2614 | не мішався в ї� |
| 2615 | громадські діла. Ту� |
| 2616 | ольці, а особливо молодші, зразу, |
| 2617 | чи то з цікавості, чи з звичайної гостинності, частенько с� |
| 2618 | одилися з |
| 2619 | боярином і робили йому деякі прислуги,- аж нараз, мов сокирою втяв, |
| 2620 | перестали � |
| 2621 | одити і, очевидно, зовсім уникали його. Се зразу здивувало, |
| 2622 | а далі й розсердило боярина, і він почав тепер чинити ту� |
| 2623 | ольцям усякі |
| 2624 | пакості. Дім його стояв якраз над ту� |
| 2625 | ольською дорогою, |
| 2626 | |
| 2627 | і він, ідучи за приміром інши� |
| 2628 | бояр, поставив на дорозі величезну |
| 2629 | рогачку і ждав від проїжджи� |
| 2630 | для себе мита. Та ту� |
| 2631 | ольці були тугий |
| 2632 | народ. Вони почули відразу, що тут починається рішуча боротьба, і |
| 2633 | постановили за радою За� |
| 2634 | ара |
| 2635 | |
| 2636 | Беркута стояти твердо і невідступне при свої� |
| 2637 | права� |
| 2638 | до крайньої |
| 2639 | крайності. |
| 2640 | |
| 2641 | Зараз тиждень по виставленню рогачки вислала ту� |
| 2642 | оль-ська рада |
| 2643 | громадська свої� |
| 2644 | відпоручників до Тугара Вовка. Відпоручники завдали |
| 2645 | йому коротке і рішуче питання: |
| 2646 | |
| 2647 | - Що робиш, боярине? За що спираєш дорогу? |
| 2648 | |
| 2649 | - Так мені � |
| 2650 | очеться! відповів гордо боярин.Коли вам кривда, то йдіть |
| 2651 | - жалуйтесь на мене до князя. |
| 2652 | |
| 2653 | - Але ж се дорога не княжа, а громадська. |
| 2654 | |
| 2655 | - Се мене нічого не об� |
| 2656 | одить! |
| 2657 | |
| 2658 | З тим відпоручники й віддалилися, але зараз по ї� |
| 2659 | від� |
| 2660 | оді прийшла з |
| 2661 | Ту� |
| 2662 | лі ціла ватага сільської молодежі з сокирами і ти� |
| 2663 | есенько порубала |
| 2664 | рогачку на дрібні кусні, наклала з неї огонь і спалила її недалеко від |
| 2665 | боярського двора. Боярин лютився на своїм дворі, кляв погани� |
| 2666 | смердів, |
| 2667 | але супротивлятися їм не мав смілості і наразі не робив уже другої |
| 2668 | рогачки. Перший напад на громадські права був відбитий, але ту� |
| 2669 | ольці |
| 2670 | не радувалися завчасно,- вони добре знали, що се тільки перший напад і |
| 2671 | що за ним треба надіятись інши� |
| 2672 | . І справді, так воно сталося. Одного |
| 2673 | дня прибігли до Ту� |
| 2674 | лі вівчарі, голосячи сумну вість, що боярські слуги |
| 2675 | зганяють ї� |
| 2676 | із найкращої громадської полоняни. Не вспіли вівчарі до |
| 2677 | ладу розказати свого, коли втім прибігли громадські лісничі, кажучи, |
| 2678 | що боярин відмірює і запальковує для себе величезний кусень найкращого |
| 2679 | громадського лісу. Знов громадська рада вислала відпоручників до |
| 2680 | Тугара |
| 2681 | |
| 2682 | Вовка. |
| 2683 | |
| 2684 | - За що, боярине, кривдиш громаду? |
| 2685 | |
| 2686 | - Я беру тільки те, що мені мій князь дарував. |
| 2687 | |
| 2688 | - Але ж се не княжі, а громадські землі! Князь не міг дарувати того, |
| 2689 | - що до нього не належить. |
| 2690 | |
| 2691 | - Ну, то йдіть на князя жалуйтеся! відказав їм боярин і відвернувся |
| 2692 | - від ни� |
| 2693 | . |
| 2694 | |
| 2695 | Від тої пори почалася правдива війна між боярином і ту� |
| 2696 | ольцями. То раз |
| 2697 | ту� |
| 2698 | ольці зженуть боярські стада зі свої� |
| 2699 | полонин, то боярські слуги |
| 2700 | зженуть ту� |
| 2701 | ольські отари. Лісу, загарбаного боярином, стерегли і |
| 2702 | громадські, і боярські лісничі, між котрими не раз при� |
| 2703 | одило до сварки |
| 2704 | і бійки. Се лютило боярина чимраз дужче, і він вкінці казав убивати |
| 2705 | ту� |
| 2706 | ольську � |
| 2707 | удобу, придибану на загарбани� |
| 2708 | полонина� |
| 2709 | , а одного |
| 2710 | громадського лісничого, придибаного в заграбленім лісі, велів |
| 2711 | прив'язати до дереза і сікти терновими різками мало що не на смерть. |
| 2712 | Сьо-'-о було вже замного ту� |
| 2713 | ольській громаді. Многі голоси обізвалися |
| 2714 | за тим, аби по давньому звичаю до боярина при-ложити закон про |
| 2715 | непокірного і шкідного громадянина, розбійника та злодія і вигнати |
| 2716 | його з обсягу громадськи� |
| 2717 | земель, а дім його зруйнувати дотла. Велика |
| 2718 | часть громадян пристала на се, і певно, що круто прийшлось би було |
| 2719 | тоді бояринові, коли б |
| 2720 | |
| 2721 | За� |
| 2722 | ар Беркут не був висловив тої думки, що не належиться засуджувати |
| 2723 | нікого, не вислу� |
| 2724 | авши вперед його оправдання, і що справедливість |
| 2725 | домагається закликати боярина поперед усього на громадський копний |
| 2726 | суд, дати йому можність витолкуватися і аж потім поступати з ним так, |
| 2727 | як осудить громада при повнім спокою й розвазі. Тої розумної ради |
| 2728 | послу� |
| 2729 | ала ту� |
| 2730 | ольська громада. |
| 2731 | |
| 2732 | Певно, ні� |
| 2733 | то в нинішнім зборі не розумів так добре важності сеї � |
| 2734 | вилі, |
| 2735 | як За� |
| 2736 | ар |
| 2737 | |
| 2738 | Беркут. Він бачив, що тут ціле діло його життя важиться на вістрю |
| 2739 | громадського засуду. Та й коби-то в тім засуді � |
| 2740 | одило лиш о просту |
| 2741 | справедливість, то За� |
| 2742 | ар був би спокійний і покладався б уповні на |
| 2743 | громадський розум. Але тут при� |
| 2744 | одилося розважати - перший раз на |
| 2745 | ту� |
| 2746 | ольськім копнім суді - також інші, посторонні, а безмірно важні |
| 2747 | обставини, що запутували справу майже до безви� |
| 2748 | ідності. За� |
| 2749 | ар розу^ |
| 2750 | мів добре, що засуд, чи при� |
| 2751 | ильний, чи непри� |
| 2752 | ильний для боярина, |
| 2753 | грозить громаді великою небезпекою. При� |
| 2754 | ильний засуд значить признання |
| 2755 | не так права, як сили по стороні боярина, раз назавсіди упокорить |
| 2756 | перед ним громаду, віддасть йому в руки на тільки загарбані ліси й |
| 2757 | полонини, але й цілу громаду, буде першим і найтяжчим виломом у |
| 2758 | вільнім громадськім устрою, над якого відновленням і скріпленням він |
| 2759 | ненастанно трудився протягом сімдесятьо� |
| 2760 | літ. А непри� |
| 2761 | ильний засуд, що |
| 2762 | вирече прогнання боярина з громади, грозить також немалою небезпекою. |
| 2763 | Ану ж боярин зуміє підмовити князя, розбудити його гнів, переконати |
| 2764 | його, що ту� |
| 2765 | ольці - бунтівники? Се може стягнути велику бурю або й |
| 2766 | цілковиту руїну на |
| 2767 | |
| 2768 | Гу� |
| 2769 | ольщину, як подібні засуди кілька разів уже стягали руїну на інші |
| 2770 | громади, що ї� |
| 2771 | князі узнавали за бунтівничі і віддавали боярам та ї� |
| 2772 | |
| 2773 | дружинам на розграблення та на знищення. Оба ті важкі ви� |
| 2774 | оди нинішньої |
| 2775 | ради наповняли серце старого За� |
| 2776 | ара великим сумом, і він щиро молився |
| 2777 | ду� |
| 2778 | ом перед почином ради до великого Дажбога-Сонця, щоб той просвітив |
| 2779 | розум його і його громади |
| 2780 | |
| 2781 | і дав їм знайти праву стежку серед усі� |
| 2782 | ти� |
| 2783 | трудностей. |
| 2784 | |
| 2785 | - Чесна громадо! так зачав він свою бесіду.Не буду від вас скривати, |
| 2786 | - та й, впрочім, ви й самі то добре знаєте, які важкі й великі діла |
| 2787 | - чекають сьогодні нашого громадського розсуду. Коли поглядаю на те, |
| 2788 | - що довкола нас робиться і що нам грозить, то так і здається мені, що |
| 2789 | - наше дотеперішнє спокійне громадське життя пропало безповоротно, що |
| 2790 | - тепер наступає для нас усі� |
| 2791 | пора показати на ділі, в боротьбі, чи |
| 2792 | - наші громадські порядки справді міцні й добрі, чи можуть видержати |
| 2793 | - над� |
| 2794 | одячу важку бурю. Яка се буря над� |
| 2795 | одить на нас, і то не з одного |
| 2796 | - боку, се ви знаєте і почуєте ще ширше на нинішній раді, тож про се я |
| 2797 | - тепер не потребую говорити. Я � |
| 2798 | отів би тільки показати вам і вбити |
| 2799 | - незнищимо в вашу тямку те становище, на якім би нам, по моїй думці, |
| 2800 | - треба стояти, твердо стояти до крайньої крайності. А втім, і тут ні |
| 2801 | - я, ні ні� |
| 2802 | то інший не має власті над вами: с� |
| 2803 | очете, то послу� |
| 2804 | аєте, а |
| 2805 | - не с� |
| 2806 | очете воля ваша! Тільки ж кажу вам, що сьогодні ми стоїмо на |
| 2807 | - розстайній дорозі, сьогодні нам прийдеться вибрати: сюди чи туди. |
| 2808 | - Тож годиться нам, людям старим і досвідним, добре вияснити собі той |
| 2809 | - вибір і ті дороги, на які він може повести нас, і те місце, на |
| 2810 | - котрім ми стоїмо тепер! |
| 2811 | |
| 2812 | - Погляньте, чесна громадо, на те наше копне знамено, котре від |
| 2813 | - п'ятдесятьо� |
| 2814 | літ чує наші слова і бачить наші діла. Чи знаєте ви, що |
| 2815 | - виражають його знаки? Святі |
| 2816 | |
| 2817 | і поважні старці, батьки наші, зробили його і передали мені його |
| 2818 | значення. |
| 2819 | |
| 2820 | «За� |
| 2821 | аре,- сказали вони,- колись, у � |
| 2822 | вилі найгрізнішої небезпеки, коли |
| 2823 | «життя наверне супротивну � |
| 2824 | вилю на громаду і загрозить її порядок,- |
| 2825 | «тоді ти відкриєш громаді, що значить се знамено, а заразом відкриєш, |
| 2826 | «що на нім спочиває наше й нашого ду� |
| 2827 | а-опікуна благословенство, що |
| 2828 | «відступлення від тої дороги, яку вказує те знамено, буде найбільшим |
| 2829 | «нещастям для громади, буде початком її цілковитого упадку!» |
| 2830 | |
| 2831 | За� |
| 2832 | ар ути� |
| 2833 | на � |
| 2834 | вилю. Його бесіда зробила велике враження на всі� |
| 2835 | |
| 2836 | громадян. |
| 2837 | |
| 2838 | Усі� |
| 2839 | очі звернені були на знамено, що на високій жердці, встромленій у |
| 2840 | камінь, стояло перед громадою, блискотіло срібною оковою на свої� |
| 2841 | |
| 2842 | кільця� |
| 2843 | і повівало кармазиновою � |
| 2844 | оруговкою, немов переливалось живою |
| 2845 | кров'ю. |
| 2846 | |
| 2847 | - Я досі не говорив вам про се нічого,говорив За� |
| 2848 | ар дальше,бо часи |
| 2849 | - були спокійні. Але сьогодні пора се зробити. Глядіть на нього, на се |
| 2850 | - знамено наше! З одного здорового пня вироблений весь той суцільний |
| 2851 | - ланцюг, сильний і немов замкнутий у собі, а прецінь свобідний в |
| 2852 | - кождім поєдинчім колісці, готовий прийняти всякі зв'язки. Сей ланцюг |
| 2853 | - то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добри� |
| 2854 | , творчи� |
| 2855 | ду� |
| 2856 | ів. |
| 2857 | - Кожде колісце в тім ланцюзі то одна громада, нерозривно, з самої |
| 2858 | - природи зв'язана з усіма іншими, а, проте, свобідна сама в собі, |
| 2859 | - немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдоволяє |
| 2860 | - свої потреби. Тільки така суцільність і свобода кождої поодинокої |
| 2861 | - громади робить усю цілість суцільною й свобідною. Не� |
| 2862 | ай тільки одно |
| 2863 | - колісце трісне, розпадеться само в собі, то й цілий ланцюг |
| 2864 | - розпадеться, одноцілий його зв'язок розірветься. От так і упадок |
| 2865 | - вольни� |
| 2866 | громадськи� |
| 2867 | порядків у одній громаді стає раною, котра |
| 2868 | - приносить недугу, а то й заразу для цілого тіла нашої святої Русі. |
| 2869 | |
| 2870 | Горе громаді, котра добровільно станеться тою раною, котра не ужиє |
| 2871 | всі� |
| 2872 | сил і способів, щоб удержати себе прії здоров'ю! Ліпше би було |
| 2873 | такій громаді щезнути з лиця землі, запастися в безодню! |
| 2874 | |
| 2875 | Остатні слова За� |
| 2876 | ара, сказані грізним, піднесеним голосом, приглушили |
| 2877 | в уша� |
| 2878 | слу� |
| 2879 | аючої громади шум водо-паду, що недалеко гримав собою о |
| 2880 | камінь і, мов живий стовп кришталю, граючи проти сонця всіми барвами |
| 2881 | веселки, видавався блискучою пасмугою понад головами громади. За� |
| 2882 | ар |
| 2883 | говорив дальше: |
| 2884 | |
| 2885 | - Гляньте ще раз на те знамено! Кожде колісце його ланцюга сковане |
| 2886 | - блискучими срібними оковами в гарні узори. Окови ті не обтяжають |
| 2887 | - колісця, а додають йому оздоби й тривкості. Так само кожда громада |
| 2888 | - має свої дорогоцінні установи і порядки, породжені потребами, |
| 2889 | - упорядковані розумом мудри� |
| 2890 | батьків наши� |
| 2891 | . Порядки ті святі, але не |
| 2892 | - для того, що давні, що батьками нашими уладже-ні, тільки для того, |
| 2893 | - що свобідні, що не в'яжуть нікого доброго в добрім діланню, а |
| 2894 | - в'яжуть лиш злого, що � |
| 2895 | отів би шкодити громаді. Порядки ті не |
| 2896 | - в'яжуть і громаду, а тільки додають їй сили і власті для о� |
| 2897 | орони |
| 2898 | - всього, що добре і � |
| 2899 | осенне, а для знищення всього, що зле і шкідне. |
| 2900 | - Коли б не ті срібні окови, дерев'яні обручки легко могли би |
| 2901 | - потріскати і вся одноцілість ланцюга пропала би. Так само, якби не |
| 2902 | - наші святі громадські установи, то й уся громада пропала би. |
| 2903 | - Уважайте ж, чесна громадо! Злодійські руки простягаються, щоб |
| 2904 | - обдерти ті срібні окови з нашого колісця, щоб ослабити і ногами |
| 2905 | - потоптати наш громадський лад, при якім нам так добре жилосяі |
| 2906 | |
| 2907 | - Ні, ми не попустимо їм того! крикнула разом од-нодушно |
| 2908 | - громада.Станемо в обороні своєї свободи, � |
| 2909 | оч би прийшлося нам і |
| 2910 | - остатню краплю крові пролити! |
| 2911 | |
| 2912 | - Добре, діти! сказав зворушений За� |
| 2913 | ар Беркут.Так воно й треба! Вірте |
| 2914 | - мені, се ду� |
| 2915 | нашого великого Сторожа прорік із вас! Ви його силою |
| 2916 | - вгадали значення тої � |
| 2917 | оругви, що повіває на нашім знамені. Чому вона |
| 2918 | - червона? Бо значить кров! |
| 2919 | |
| 2920 | До остатньої краплі крові повинна боронити громада своєї свободи, |
| 2921 | свого святого ладу! І вірте мені, недалеко та � |
| 2922 | виля, котра справді |
| 2923 | запотребує від нас крові! Будьмо готові й її пролити в своїй обороні! |
| 2924 | |
| 2925 | В тій � |
| 2926 | вилі очі всі� |
| 2927 | громадян, немов на даний знак, звернулися в |
| 2928 | сторону села. |
| 2929 | |
| 2930 | Там, на шля� |
| 2931 | у, що вів від села попри водопад у гори, показалася |
| 2932 | невеличка громада пишно построєни� |
| 2933 | , оруж-ни� |
| 2934 | людей. Се йшов у всій |
| 2935 | своїй пишноті на ту� |
| 2936 | ольську раду боярин Тугар Вовк зі своєю дружиною. |
| 2937 | Незважаючи на гарячу весняну днину, боярин був у повній рицарській |
| 2938 | зброї: в панцирі з залізної блискучої бля� |
| 2939 | и, в "аки� |
| 2940 | же набедреника� |
| 2941 | і |
| 2942 | наголінника� |
| 2943 | і в блискучім спижевім шоломі з розвіяною повер� |
| 2944 | нього |
| 2945 | китото з когутячи� |
| 2946 | косиць. При боці у нього теліпався в пі� |
| 2947 | ві тяжкий |
| 2948 | бойовий меч, через плечі перевішений був лук і сагайдак зі стрілами, а |
| 2949 | за поясом стримів топір, блискучий широким сталевим вістрям і бронзою |
| 2950 | набиваним обу� |
| 2951 | ом. Повер� |
| 2952 | усеї тої страшної зброї, на знак супокійного |
| 2953 | свого наміру, боярин накинув вовчу шкуру, з пащею, переробленою в |
| 2954 | защіпку на груді, і з лабами, що гострими кігтями об� |
| 2955 | апували його |
| 2956 | пояс. |
| 2957 | |
| 2958 | Довкола боярина йшло десять вояків, лучників і топірників, повбирани� |
| 2959 | |
| 2960 | у такі ж вовчі шкури, але без панцирів. Мимоволі стрепенулася |
| 2961 | ту� |
| 2962 | ольська громада, побачивши наближення тої вовчої дружини; всі |
| 2963 | зрозуміли, що се, власне, й є той ворог, який напосівся на ї� |
| 2964 | свободу |
| 2965 | й незалежність. Але поки що вони ще не надійшли, а За� |
| 2966 | ар кінчив свою |
| 2967 | бесіду. |
| 2968 | |
| 2969 | - Ось над� |
| 2970 | одить боярин, котрий � |
| 2971 | валиться, що з милості для нього князь |
| 2972 | - подарував йому наші землі, нашу свободу, нас сами� |
| 2973 | . Бачте, як гордо |
| 2974 | - виступає він у тім почуттю княжої милості, в тім почуттю, що він |
| 2975 | - княжий слуга, що він раб! Нам не потрібно милості від боярина і ні |
| 2976 | - за що ставати нам рабами се причина, для чого він ненавидить нас і |
| 2977 | - прозиває нас смердами. Але ми знаємо, що гордість ного пуста і що |
| 2978 | - правдиво свобід-ному чоловікові личить не гордість, а супокійна |
| 2979 | - повага та розум. За� |
| 2980 | овайте ж проти нього ту повагу і той розум, щоб |
| 2981 | - не ми упокорили його, а сам він у глибині свого сумління почув себе |
| 2982 | - упокореним! Я скінчив. |
| 2983 | |
| 2984 | Ти� |
| 2985 | ий шепіт вдоволення і радісної рішучості пройшов по громаді. За� |
| 2986 | ар |
| 2987 | сів на своє місце. Хвилю стояла мовчанка на майдані, поки Тугар Вовк |
| 2988 | не наблизився до ради. |
| 2989 | |
| 2990 | - Здорові були, громадо! сказав він, дотикаючи рукою свого шолома, але |
| 2991 | - не знімаючи його з голови. |
| 2992 | |
| 2993 | - Здоров будь і ти, боярине! відповіла громада. Тугар Вовк гордим, |
| 2994 | - безпечним поступом вийшов перед громаду і, ледве окинувши її оком, |
| 2995 | - проговорив: |
| 2996 | |
| 2997 | - Ви кликали мене перед себе і ось я. Чого � |
| 2998 | очете від мене? |
| 2999 | |
| 3000 | Слова ті сказані були різким, гордим голосом, котрим боярин, очевидно, |
| 3001 | � |
| 3002 | отів показати громаді свою вищість. При тім він не дивився на |
| 3003 | громаду, але обертав у рука� |
| 3004 | свій топір і немов любувався блиском його |
| 3005 | вістря та обу� |
| 3006 | а, показуючи явно, що глибоко погорджує цілою тою радою. |
| 3007 | |
| 3008 | - Ми закликали тебе, боярине, перед суд громадський, щоб, заким |
| 3009 | - осудимо твої поступки, вислу� |
| 3010 | ати твого слова. Яким правом і в якій |
| 3011 | - цілі ти робиш кривду громаді? |
| 3012 | |
| 3013 | - На суд громадський? повторив, немов зачудува-ний, Тугар Вовк, |
| 3014 | - обертаючись лицем до За� |
| 3015 | ара.Я княжий слуга і боярин. Ні� |
| 3016 | то не має |
| 3017 | - права судити мене, окрім князя і рівни� |
| 3018 | мені бояр. |
| 3019 | |
| 3020 | - Про се, боярине, чий ти слуга, ми не будемо з тобою сперечатися,се |
| 3021 | - нас нічого не об� |
| 3022 | одить. А про твоє право поговоримо пізніше. Тепер |
| 3023 | - тільки будь ласкав сказати нам: відкіля прийшов ти в наше село? |
| 3024 | |
| 3025 | - Зі столичного княжого міста Галича. |
| 3026 | |
| 3027 | - А � |
| 3028 | то велів тобі йти сюди? |
| 3029 | |
| 3030 | - Мій і ваш пан князь Данило Романович. |
| 3031 | |
| 3032 | - Говори про себе, а не про нас, боярине! Ми вольні люди і не знаємо |
| 3033 | - ніякого пана. А чого ж велів тобі твій пан іти в наше село? |
| 3034 | |
| 3035 | Лице боярина облилося червоною пасмугою злості при ти� |
| 3036 | слова� |
| 3037 | За� |
| 3038 | ара. |
| 3039 | |
| 3040 | Хвилю він вагувався, чи відповідати дальше на його допитування, далі |
| 3041 | погамував свій невчасний порив. |
| 3042 | |
| 3043 | - Він велів мені бути сторожем його земель і його піддани� |
| 3044 | , воєводою і |
| 3045 | - начальником Ту� |
| 3046 | ольщини і дав мені і моїм потемкам у вічне посідання |
| 3047 | - ту� |
| 3048 | ольські землі в нагороду за мою вірну службу. Ось його грамота, |
| 3049 | - його печать |
| 3050 | |
| 3051 | і підпис! |
| 3052 | |
| 3053 | При ти� |
| 3054 | слова� |
| 3055 | боярин гордим ру� |
| 3056 | ом руки вийняв із-за широкого |
| 3057 | ремінного пояса княжу грамоту і підняв її вгору, показуючи громаді. |
| 3058 | |
| 3059 | - С� |
| 3060 | овай свою грамоту, боярине,сказав спокійно За� |
| 3061 | ар,ми не вміємо її |
| 3062 | - читати, а печать того князя для нас не закон. Радше сам ти скажи |
| 3063 | - нам, � |
| 3064 | то се такий той твій князь? |
| 3065 | |
| 3066 | - Як то? крикнув здивований боярин,Ви не знаєте князя Данила? |
| 3067 | |
| 3068 | - Ні, не знаємо ніякого князя. |
| 3069 | |
| 3070 | - Володаря всі� |
| 3071 | земель, усі� |
| 3072 | осель і міст від Сану аж до Дніпра, від |
| 3073 | - Карпат аж до устя Бугу? |
| 3074 | |
| 3075 | - Ми не видали його ніколи, і у нас він не володар. Адже пасту� |
| 3076 | , |
| 3077 | - володар отари, стереже її від вовка, гонить її в спеку полудня до |
| 3078 | - � |
| 3079 | олодного потоку, а в � |
| 3080 | олод ночі до теплої, безпечної кошари. А |
| 3081 | - князь чи робить се зі своїми підвладними? |
| 3082 | |
| 3083 | - Князь робить з ними ще більше,відповів боярин.Він дає їм мудрі права |
| 3084 | - і мудри� |
| 3085 | суддів, посилає їм свої� |
| 3086 | вірни� |
| 3087 | слуг, аби боронили ї� |
| 3088 | від |
| 3089 | - ворога. |
| 3090 | |
| 3091 | - Не по правді сказав ти се, боярине,замітив строго За� |
| 3092 | ар.Бач, сонце |
| 3093 | - на небі закрило своє ясне лице, щоб не слу� |
| 3094 | ати твої� |
| 3095 | криви� |
| 3096 | слів! |
| 3097 | - Мудрі права наші по� |
| 3098 | одять не від твого князя, а від дідів і батьків |
| 3099 | - наши� |
| 3100 | . Мудри� |
| 3101 | суддів княжи� |
| 3102 | ми не видали досі і жили ти� |
| 3103 | о, в згоді й |
| 3104 | - ладі, судячись самі громадським розумом. Батьки наші здавна вчили |
| 3105 | - нас: один чоловік дурень, а громадський суд справедливий суд. Без |
| 3106 | - княжи� |
| 3107 | воєвод жили наші батьки, жили й ми досі, і, як бачиш, � |
| 3108 | ати |
| 3109 | - наші не попустошені, і діти наші не забрані до ворожої неволі. |
| 3110 | |
| 3111 | - Так було досі, але відтепер не так буде. |
| 3112 | |
| 3113 | - Як буде відтепер, сього ми не знаємо, і ти, боярине, не знаєш. Одно |
| 3114 | - ще тільки скажи нам: твій князь чи справедливий чоловік? |
| 3115 | |
| 3116 | - Весь світ знає і подивляє його справедливість. |
| 3117 | |
| 3118 | - То він, певно, і тебе вислав, щоб ти в наши� |
| 3119 | гора� |
| 3120 | насаджував |
| 3121 | - справедливість? |
| 3122 | |
| 3123 | Боярин змішався сим простим питанням, але по � |
| 3124 | вилевім вагованню |
| 3125 | сказав: |
| 3126 | |
| 3127 | - Так. |
| 3128 | |
| 3129 | - А як думаєш, боярине, чи справедливий може несправедливо кривдити |
| 3130 | - свої� |
| 3131 | підвладни� |
| 3132 | ? Боярин мовчав. |
| 3133 | |
| 3134 | - Чи може він несправедливими поступками насадити в ї� |
| 3135 | серця |
| 3136 | - справедливість |
| 3137 | |
| 3138 | і, кривдячи ї� |
| 3139 | , з'єднати для себе ї� |
| 3140 | любов і повагу? |
| 3141 | |
| 3142 | Боярин мовчав, граючись вістрям свойого топора. |
| 3143 | |
| 3144 | - Гляди ж, боярине,закінчив За� |
| 3145 | ар.Уста твої мовчать, але сумління твоє |
| 3146 | - каже, що се не може бути. А прецінь же твій справедливий князь |
| 3147 | - зробив се з нами, з нами, котри� |
| 3148 | він не бачив і не знає, котри� |
| 3149 | |
| 3150 | - добром і щастям він не турбується, котрі йому не вчинили нічого |
| 3151 | - злого, але, навпаки, щороку складають йому багату данину. Як він міг |
| 3152 | - се зробити, боярине? |
| 3153 | |
| 3154 | Тугар Вовк блиснув гнівно очима на За� |
| 3155 | ара і сказав: |
| 3156 | |
| 3157 | - Плетеш дурниці, старий. Князь нікого не може скривдити! |
| 3158 | |
| 3159 | - А прецінь нас скривдив, отою самою грамотою, котрою ти так � |
| 3160 | валишся! |
| 3161 | - Бо зважай лишень: чи не скривдив би я тебе, якби без твоєї волі зняв |
| 3162 | - із тебе отой блискучий панцир і дав його мойому синові? А таке саме |
| 3163 | - діло зробив твій князь |
| 3164 | |
| 3165 | із нами. Що для тебе панцир, то для нас земля й ліс. Від віків ми |
| 3166 | вживали ї� |
| 3167 | і берегли, як ока в голові,- а тут нараз при� |
| 3168 | одиш ти в |
| 3169 | імені свого князя і кажеш: |
| 3170 | |
| 3171 | «Се моє! Мій князь дав мені се в надгороду за мої великі заслуги!» І |
| 3172 | «проганяєш наши� |
| 3173 | пасту� |
| 3174 | ів, убиваєш нашого лісничого на нашій власній |
| 3175 | «землі! Скажи ж, чи можемо ми уважати твого князя справедливим |
| 3176 | «чоловіком? |
| 3177 | |
| 3178 | - Ти помилився, старче! сказав Тугар Вовк.Усі ми власність князя, зі |
| 3179 | - всім, що маємо, з � |
| 3180 | удобою й землею. Князь один вільний, а ми його |
| 3181 | - невільники. Його ласка то наша воля. Він може зробити з нами, що |
| 3182 | - � |
| 3183 | оче. |
| 3184 | |
| 3185 | Мов удар обу� |
| 3186 | а в тім'я, так оглушили ті слова За� |
| 3187 | ара Беркута. Він |
| 3188 | по� |
| 3189 | илив свою сиву голову додолу і довгу � |
| 3190 | вилю мовчав, не знаючи, що й |
| 3191 | казати. Мертвецьки понуро мовчала й уся громада. Вкінці За� |
| 3192 | ар устав. |
| 3193 | Лице його ясніло. Він підніс руку догори, до сонця. |
| 3194 | |
| 3195 | - Сонце преясне! сказав він.Ти благотворне, вольне світило, не слу� |
| 3196 | ай |
| 3197 | - ти� |
| 3198 | огидни� |
| 3199 | слів, які осмілився сей чоловік сказати перед твоїм |
| 3200 | - лицем! Не слу� |
| 3201 | ай ї� |
| 3202 | , забудь, що вони сказані були на нашій, досі й |
| 3203 | - помислом таким не оскверненій землі! І не карай нас за ни� |
| 3204 | ! Бо |
| 3205 | - безкарно ти не пропустиш ї� |
| 3206 | , то знаю. І коли там |
| 3207 | |
| 3208 | - у тім Галичі, довкола князя наплодилось багато таки� |
| 3209 | людей то ти |
| 3210 | - зітри ї� |
| 3211 | із лиця землі, але за кару не погуби разом із ними всього |
| 3212 | - нашого народу! |
| 3213 | |
| 3214 | І по сім За� |
| 3215 | ар услокоївся, сів і знов звернувся до боярина. |
| 3216 | |
| 3217 | - Ми чули, боярине, твоє переконання,сказав він,не повторяй його |
| 3218 | - другий раз перед нами, не� |
| 3219 | ай воно при тобі лишається. Послу� |
| 3220 | ай же |
| 3221 | - тепер, яка наша думка про твого князя. Послу� |
| 3222 | ай і не прогнівайся! |
| 3223 | - Сам иачиш і знаєш, що вітця й опікуна ми в нім бачити не можемо. |
| 3224 | - Отець знає свою дитину, її потреби й бажання, а він не знає нас і не |
| 3225 | - � |
| 3226 | оче знати. Опікун береже свого підручного від ворога і від усякої |
| 3227 | - шкоди,князь не береже нас ні від сльоти, ні від тучі, ні від граду, |
| 3228 | - ні від медведя,а се наші найгірші вороги. Він, щоправда, голосить, |
| 3229 | - що береже нас від нападів угорськи� |
| 3230 | вояків. Але як береже нас? |
| 3231 | - Насилаючи на нас |
| 3232 | |
| 3233 | іще гірши� |
| 3234 | ворогів, ніж угри,-свої� |
| 3235 | несити� |
| 3236 | бояр з ї� |
| 3237 | дружинами. Угрії |
| 3238 | нападуть, заберуть, що можна, і підуть; боярин як нападе, то вже й |
| 3239 | осяде, і не вдоволиться ніякими добича-ми, а рад би нас усі� |
| 3240 | навіки |
| 3241 | поробити рабами. Не віт-цем і опікуном ми вважаємо твого князя, але |
| 3242 | карою божою, зісланою на нас за грі� |
| 3243 | и наші, від якої мусимо від- |
| 3244 | купуватися щорічними данинами. Чим менше ми про нього знаємо, а він |
| 3245 | про нас, тим ліпше для нас. І коби вся наша Русь могла позбутися |
| 3246 | сьогодні його з усіма його ватагами, то, певно, була би ще щаслива і |
| 3247 | велика! |
| 3248 | |
| 3249 | З дивним чуттям у серці слу� |
| 3250 | ав Тугар Вовк ти� |
| 3251 | гарячи� |
| 3252 | слів старого |
| 3253 | бесідника. |
| 3254 | |
| 3255 | Хоч ви� |
| 3256 | ований при княжім дворі і зіпсований гниллю та підлотою, він |
| 3257 | усе-таки був рицар, вояк, чоловік і мусив відчути серцем � |
| 3258 | оч кри� |
| 3259 | ту |
| 3260 | того чуття, яке так сильно порушувало серце За� |
| 3261 | ара Беркута. А при тім |
| 3262 | же він далеко не по щирій совісті виповідав уперед свої слова про |
| 3263 | необмежену власть князя; його душа й сама не раз бунтувалася проти тої |
| 3264 | власті, а тут він тільки � |
| 3265 | отів заслонити показом на княжу власть свої |
| 3266 | власні забаги такої ж власті. Не диво, що слова |
| 3267 | |
| 3268 | За� |
| 3269 | ара Беркута запали йому глибше в душу, ніж він сам того бажав. Він |
| 3270 | перший раз зі щирим подивом глянув на нього, але заразом і жаль йому |
| 3271 | зробилося того велетня, якого упадок, по його думці, був близький і |
| 3272 | неминучий. |
| 3273 | |
| 3274 | - Старче, старче,сказав він,жаль мені твого сивого волосся і твого |
| 3275 | - молодечого серця. Довгий час прожив ти на світі, здається навіть, що |
| 3276 | - занадто довгий! |
| 3277 | |
| 3278 | Живучи серцем у давнині і в гарячи� |
| 3279 | дума� |
| 3280 | молодості, перестав ти |
| 3281 | розуміти нові, теперішні часи, ї� |
| 3282 | погляди та потреби. Те, що було |
| 3283 | давно, не мусить бути й тепер, ані вічно. Все, що живе,- |
| 3284 | переживається. Пережилися й твої?юлодечі думи про свободу. Важкі тепер |
| 3285 | часи над� |
| 3286 | одять, старче! Вони домагаються конечно одного сильного |
| 3287 | володаря в нашім краю, котрий би в однім осередку згромадив і в свою |
| 3288 | руку уняв усю силу цілого народу для оборони його перед ворогом, що |
| 3289 | надтягає зі с� |
| 3290 | оду сонця. Ти, старче, не знаєш усього того, і тобі |
| 3291 | здається, що давні часи ще тривають. |
| 3292 | |
| 3293 | - І тут ти помилився, боярине,сказав За� |
| 3294 | ар Беркут.Не подоба старому |
| 3295 | - вдаватися в молоді мрії, а на сучасність жмурити очі. Але ж тричі не |
| 3296 | - подоба йому по-мітуватися добрим для того, що воно старе, а � |
| 3297 | апати |
| 3298 | - за ли� |
| 3299 | е для того, що воно нове. Се звичай молодиків, і то зле |
| 3300 | - ви� |
| 3301 | овани� |
| 3302 | молодиків. Ти закидаєш мені, що я не знаю того, що діється |
| 3303 | - довкола нас. А тим часом не знати ще, � |
| 3304 | то з нас дво� |
| 3305 | більше й |
| 3306 | - докладніше се знає. Ти натякнув мені на страшного ворога, що грозить |
| 3307 | - нам зі с� |
| 3308 | оду сонця, і висловив думку, що наближення того ворога |
| 3309 | - вимагає згромадження всієї народної сили в одни� |
| 3310 | рука� |
| 3311 | . Тепер я |
| 3312 | - скажу тобі, що я знаю про того ворога. Правда, боярине, до тебе |
| 3313 | - вчора прибіг княжий післанець, який оповістив тебе про новий напад |
| 3314 | - страшни� |
| 3315 | монголів на нашу країну, про те, що вони по довгім опорі |
| 3316 | - зайняли Київ, і зруйнували його дотла, і тепер величезною � |
| 3317 | марою |
| 3318 | - тягнуть на наші червоноруські землі. Ми, боярине, знали се ще перед |
| 3319 | - тижнем і знали про княжого післанця, виправленого в отсі сторони, та |
| 3320 | - про його вісті. Княжий післанець прибув пізненько наші піс-ланці |
| 3321 | - далеко скоріше � |
| 3322 | одять. Монголи давно вже аапо-веннли нашу Червону |
| 3323 | - Русь, понищили багато городів і сіл і розділилися на дві ріки. Одна |
| 3324 | - пішла на за� |
| 3325 | ід, мабуть, під Судомир, у польську країну, а друга йде |
| 3326 | - горі долиною Стрию в наші сторони. Правда, боярине, що ти ще не знав |
| 3327 | - сього? |
| 3328 | |
| 3329 | Тугар Вовк з подивом, майже зо стра� |
| 3330 | ом, глядів на старого За� |
| 3331 | ара. |
| 3332 | |
| 3333 | - А відки ти се анаєш, старче? запитав він. |
| 3334 | |
| 3335 | - Я й се скажу тобі, щоб ти знав, яка сила в громада� |
| 3336 | і в ї� |
| 3337 | вольнім |
| 3338 | - союзі. Зі всімп підгірськими громадами ми стоїмо в зв'язку: вони |
| 3339 | - обов'язані нам, а ми їм докосити якнайшвидше всякі вісті, важні для |
| 3340 | - громадського життя. Підгірські ж громади стоять у зв'язка� |
| 3341 | з |
| 3342 | - дальшими, покутськими та подільськими, тож про все, сяк чи так важне |
| 3343 | - для нас, що діється на нашій Червоній Русі, йде блискавкою вість від |
| 3344 | - громади до громади. |
| 3345 | |
| 3346 | - Що вам з вістей, коли помогти собі не можете! згірдно буркнув |
| 3347 | - боярин. |
| 3348 | |
| 3349 | - Правду сказав ти, боярине,сумно відповів За� |
| 3350 | ар.Подільські та |
| 3351 | - покутські громади не можуть допомогти собі, бо вони обдерті та |
| 3352 | - обезсилені князями та боярами, які не позволяють їм мати своє |
| 3353 | - оружжя, ані вправлятися в робленню ним. От і бачиш, боярине, що се |
| 3354 | - значить: єдинитн силу народу в одни� |
| 3355 | рука� |
| 3356 | ! |
| 3357 | |
| 3358 | Щоби з'єдинити в одни� |
| 3359 | рука� |
| 3360 | силу народу, треба ослабити силу народу. |
| 3361 | Щоб одному надати велику власть над народом, треба кождій громаді |
| 3362 | відібрати її свободу, треба розбити громадські зв'язки, обезоружити |
| 3363 | громадські руки. А тоді всяким монголам одверта дорога в нашу країну. |
| 3364 | Бо поглянь тепер на кашу Русь! |
| 3365 | |
| 3366 | Твій владник, твій могу-чий князь Данило пропав десь безвісти. Замість |
| 3367 | обернутися до свого народу, віддати йому його свободу і зробити з |
| 3368 | нього живу, непоборну запору проти монгольського наїзду, він, поки |
| 3369 | монголи руйнують його край, побіг до угорського короля, у нього |
| 3370 | благаючи помочі. Але угри не поквапні помагати нам, � |
| 3371 | оч і їм самим |
| 3372 | грозить та сама навала. Тепер твій |
| 3373 | |
| 3374 | Данило щез десь, і, � |
| 3375 | то знає, може, незадовго його побачите в таборі |
| 3376 | монгольського � |
| 3377 | ана яко його вірного підданця, щоб ціною неволі й |
| 3378 | пониження перед сильнішим купити собі власть над слабшими. |
| 3379 | |
| 3380 | Боярин слу� |
| 3381 | ав того оповідання, і вже голова його почала укладати |
| 3382 | плани: що діяти? Як використати таку пору? |
| 3383 | |
| 3384 | - Так, кажеш, монголи грозять нападом і отсим горам? |
| 3385 | |
| 3386 | За� |
| 3387 | ар якось значучо всмі� |
| 3388 | нувся на те запитання: |
| 3389 | |
| 3390 | - Грозять, боярине. |
| 3391 | |
| 3392 | - І що ж ви думаєте робити? Піддаватися чи боронитися? |
| 3393 | |
| 3394 | - Піддаватися їм не можна, бо всі� |
| 3395 | , � |
| 3396 | то їм піддається, женуть вони на |
| 3397 | - службу, і то в перші ряди, в найтяжчі бої. |
| 3398 | |
| 3399 | - Значить, ви � |
| 3400 | очете боронитись? |
| 3401 | |
| 3402 | - Що сила наша, спробуємо зробити. |
| 3403 | |
| 3404 | - Коли так, то прийміть мене за свого воєводу. Я вас поведу до бою |
| 3405 | - проти монголів! |
| 3406 | |
| 3407 | - Постій, боярине, ми ще не дійшли до вибору воєводи. Ти ще не |
| 3408 | - витолкувався зі свої� |
| 3409 | поступків у нашій громаді. Твою щиру волю до |
| 3410 | - служби громаді ми приймемо, але батьки наші казали нам, що до |
| 3411 | - чистого діла треба й чисти� |
| 3412 | рук. А чи будуть твої руки чисті до |
| 3413 | - такого діла, боярине? |
| 3414 | |
| 3415 | Тугар Вовк змішався тро� |
| 3416 | и таким наглим зворотом, а далі сказав: |
| 3417 | |
| 3418 | - Старче, громадо,покиньмо давні урази! Ворог зближається, з'єднаймо |
| 3419 | - свої сили проти нього! Доправ-дуючись своєї урази, ви можете лише |
| 3420 | - пошкодити ділу, а � |
| 3421 | існа ніякого собі не добудете. |
| 3422 | |
| 3423 | - Ні, боярине, не говори сього! Не своєї урази ми до-правдуємось, але |
| 3424 | - самої правди. Неправдою прийшов ти до нас, боярине, не по правді |
| 3425 | - поступав з нами,і як же ми можемо повірити тобі начальство над собою |
| 3426 | - в війні з монголами? |
| 3427 | |
| 3428 | - Старче, ти, бачу, завзявся роздратувати мене? |
| 3429 | |
| 3430 | - Боярине, уважай, що тут суд громадський, а не забава! Скажи мені: |
| 3431 | - осідаючи на ту� |
| 3432 | ольській землі, чи � |
| 3433 | отів ти бути членом громади, чи |
| 3434 | - ні? |
| 3435 | |
| 3436 | - Я присланий сюди князем як воєвода. |
| 3437 | |
| 3438 | - Ми сказали тобі, що не признаємо права тзого над нами, а особливо |
| 3439 | - права на нашу землю. Не тикай, боярине, наши� |
| 3440 | земель і наши� |
| 3441 | людей, |
| 3442 | - а тоді, може,;.іи приймемо тебе до своєї громади як рівного між |
| 3443 | - рівни� |
| 3444 | . |
| 3445 | |
| 3446 | - От як! скрикнув гнівно Тугар Вовк.Отака ваша справедливість! То я |
| 3447 | - мав би не� |
| 3448 | тувати княжу ласку, а допрошуватися ласки від смердів? |
| 3449 | |
| 3450 | - Що ж, боярине, інакше ти не можеш бути нашим громадянином, а не |
| 3451 | - належного до громади громада й терпіти у себе не с� |
| 3452 | оче. |
| 3453 | |
| 3454 | - Не с� |
| 3455 | оче терпіти? насмішливо скрикнув Тугар Вовк. |
| 3456 | |
| 3457 | - Батьки наші казали нам: шкідливого і непотрібного члена громади, |
| 3458 | - розбійника, конокрада або посторон-нього, що без волі громади |
| 3459 | - забирав би громадські землі, з родиною такого прогнати з границь |
| 3460 | - громадськи� |
| 3461 | , а дім його розвалити і зрівняти з землею. |
| 3462 | |
| 3463 | - Ха-� |
| 3464 | а-� |
| 3465 | а! зареготався силуваним смі� |
| 3466 | ом боярин.То ви сміли б мене, |
| 3467 | - княжого боярина, наділеного княжою ласкою за мої заслуги, рівняти з |
| 3468 | - розбійниками і конокрадами? |
| 3469 | |
| 3470 | - Що ж, боярине, а скажи сам по совісті, чи ліпше ти поступаєш з нами, |
| 3471 | - як розбійник? Адже ж землю нашу забираєш наше найбільше і єдине |
| 3472 | - добро. |
| 3473 | |
| 3474 | Людей наши� |
| 3475 | гониш і вбиваєш на смерть, � |
| 3476 | удобу нашу стріляєш! Чи так |
| 3477 | роблять чесні громадяни? |
| 3478 | |
| 3479 | - Старче, покинь таку мову, я її не можу слу� |
| 3480 | ати, вона нарушає мою |
| 3481 | - честь. |
| 3482 | |
| 3483 | - ІІостій, боярине, я ще не скінчив,сказав спокійно За� |
| 3484 | ар Беркут.Отеє |
| 3485 | - ти згадав про свою честь і раз у раз говориш про свої великі |
| 3486 | - заслуги. Будь ласкав, скажи нам, які се твої заслуги, щоб і ми могли |
| 3487 | - вшанувати ї� |
| 3488 | ! |
| 3489 | |
| 3490 | - У двадцятьо� |
| 3491 | битва� |
| 3492 | я проливав свою кров! |
| 3493 | |
| 3494 | - Кров свою проливати, боярине, се ще не заслуга. І розбійник не раз |
| 3495 | - проливає свою кров, а його ж за те вішають. Скажи нам, проти кого і |
| 3496 | - за ким ти воював? |
| 3497 | |
| 3498 | - Проти князя київського, проти князів волинськи� |
| 3499 | , і польськи� |
| 3500 | , і |
| 3501 | - мазовецьки� |
| 3502 | … |
| 3503 | |
| 3504 | - Досить, боярине! Ті війни се ганьба, не заслуга, і для тебе, і для |
| 3505 | - князів. Се чисто розбійницькі війни. |
| 3506 | |
| 3507 | - Я воював і проти монголів над Калкою. |
| 3508 | |
| 3509 | - І як же ти воював протії ни� |
| 3510 | ? |
| 3511 | |
| 3512 | - Як то як? Так, як повинен був воювати, не вступаючись із місця, |
| 3513 | - поки, ранений, не дістався до неволі. |
| 3514 | |
| 3515 | - Отеє ти добре сказав,не знаємо тільки, чи се правда. |
| 3516 | |
| 3517 | - Як не знаєте, то й не мішайтеся в те, чого не знаєте. |
| 3518 | |
| 3519 | - Постій, боярине, не насмі� |
| 3520 | айся над нашим незнанням. Постараємось |
| 3521 | - переконатися. |
| 3522 | |
| 3523 | І за тим словом За� |
| 3524 | ар устав і, звертаючись до громади, сказав: |
| 3525 | |
| 3526 | - Чесна громадо, ви чули признання боярина Тугара Вовка? |
| 3527 | |
| 3528 | - Чули. |
| 3529 | |
| 3530 | - Чи може � |
| 3531 | то свідчить за ним або против нього? |
| 3532 | |
| 3533 | - Я можу! озвався голос із народу. Мов стрілою поражений, стрепенувся |
| 3534 | - боярин на той голос і перший раз уважно, з якоюсь тривогою поглянув |
| 3535 | - на громаду. |
| 3536 | |
| 3537 | - Хто може свідчити, не� |
| 3538 | ай вийде перед громаду і свідчить,сказав |
| 3539 | - За� |
| 3540 | ар. |
| 3541 | |
| 3542 | Перед громаду вийшов не старий ще чоловік, каліка, без руки і ноги, |
| 3543 | нав� |
| 3544 | рест перекалічений. Лице його було порите глибокими шрамами. Се |
| 3545 | був Митько |
| 3546 | |
| 3547 | Вовк, як звала його громада. Перед кількома літами зайшов він до |
| 3548 | громади на кулі, розповідаючи страшні вісті про монголів, про битву |
| 3549 | над Калкою, про погром руськи� |
| 3550 | князів і про смерть ти� |
| 3551 | , що дісталися |
| 3552 | до неволі, а потім під час обіду монгольськи� |
| 3553 | полководців були удушені |
| 3554 | під дошками, на яки� |
| 3555 | монголи засіли до учти. Він, Митько, також був у |
| 3556 | тій битві в дружиш одного боярина і разом з ним дістався до неволі, з |
| 3557 | якої потім якимсь чудом уйшов. Довго блукав він по села� |
| 3558 | і міста� |
| 3559 | |
| 3560 | святої Русі, поки вкінці не зайшов і до Ту� |
| 3561 | лі. Тут йому сподобалося |
| 3562 | жити, а що своєю одною рукою вмів плестіг скусні коші і знав багато |
| 3563 | пісень та оповідань про далекі краї, то громада прийняла його р свої |
| 3564 | члени, живила його і зодягала за чергою, загально люблячи і поважаючи |
| 3565 | його за рани, понесені в війні з наїзником, і за його чесний, веселий |
| 3566 | � |
| 3567 | арактер. Отой-то |
| 3568 | |
| 3569 | Митько тепер вийшов свідчити протії боярина. |
| 3570 | |
| 3571 | - Скажи нам, Вояче Митьку,почав питати його За� |
| 3572 | ар,ти знаєш сього |
| 3573 | - боярина, проти котрого � |
| 3574 | очеш свідчити? |
| 3575 | |
| 3576 | - Знаю,відповів твердим голосом Митько.В його дружині я служив і був у |
| 3577 | - битві над Калкою. |
| 3578 | |
| 3579 | - Яке ж свідоцтво � |
| 3580 | очеш ти зложити проти нього? |
| 3581 | |
| 3582 | - Мовчи, підлий рабе! скрикнув, побліднівши, боярин.Мовчи, а то тут |
| 3583 | - буде й конепь твоя amp;му нужденному життю! |
| 3584 | |
| 3585 | - Боярине, я тепер не раб твій, але вільний громадянин, і тільки моя |
| 3586 | - громада може веліти мені мовчати. Я досі мовчав, але тепер мені |
| 3587 | - велять говорити. Чесна громадо! Свідоцтво моє проти боярина Тугара |
| 3588 | - Вовка велике і страшне: він зра… |
| 3589 | |
| 3590 | - Мовчав досі, то мовчи й далі! ревнув боярин, блиснув топір, і Митько |
| 3591 | - Вояк з розлупаною головою, окровавлений упав додолу. |
| 3592 | |
| 3593 | О� |
| 3594 | нула громада і зірвалася на ноги. Страшний крик залунав довкола: |
| 3595 | |
| 3596 | - Смерть йому! Смерть! Він зганьбив святість суду! На раді забив мужа |
| 3597 | - нашого! |
| 3598 | |
| 3599 | - Смерди погані! скрикнув до ни� |
| 3600 | боярин.Не боюсь вас! От так буде |
| 3601 | - кождому, � |
| 3602 | то поважиться торкнути мене чи рукою, чи словом. Гей, мої |
| 3603 | - вірні слуги, сюди, до мене! |
| 3604 | |
| 3605 | Лучники і топірники, � |
| 3606 | оч самі бліді й тремтючі, обступили боярина. |
| 3607 | Грізний, червоний з лютості, стояв він посеред ни� |
| 3608 | з кровавим топором |
| 3609 | у руці. На знак |
| 3610 | |
| 3611 | За� |
| 3612 | ара громада вти� |
| 3613 | ла. |
| 3614 | |
| 3615 | - Боярине,сказав За� |
| 3616 | ар,ти смертельно провинивсь проти бога і громади. |
| 3617 | - Ти на суді забив свідка, нашого громадянина. Що він � |
| 3618 | отів проти тебе |
| 3619 | - свідчити, ми не дізналися і не � |
| 3620 | очемо знати,не� |
| 3621 | ай твоя совість |
| 3622 | - судить тебе. Але своїм убійством ти признався до вини і поповнив |
| 3623 | - нову вину. Громада не може тебе терпіти на своїй землі. Віддалися |
| 3624 | - з-між нас! За три дні віднині прийдуть наші люди, щоб розвалити твій |
| 3625 | - дім і загладити навіть слід твого буття у нас. |
| 3626 | |
| 3627 | - Не� |
| 3628 | ай при� |
| 3629 | одять! крикнув люто боярин.Побачимо, � |
| 3630 | то чий слід |
| 3631 | - загладить. |
| 3632 | |
| 3633 | Я плюю на ваш суд! Рад побачити того, � |
| 3634 | то приступить до мого дому! |
| 3635 | Ану, мої слуги, � |
| 3636 | одімо з сього поганого збору! |
| 3637 | |
| 3638 | Боярин віддалився зі своїми слугами. Довгий час стояла мовчанка в |
| 3639 | зборі. |
| 3640 | |
| 3641 | Молодці винесли кроваве тіло Мить-ка Вояка. |
| 3642 | |
| 3643 | - Чесна громадо,сказав За� |
| 3644 | ар,чи воля ваша поступити з боярином Тугаром |
| 3645 | |
| 3646 | Вовком так, як батьки наші веліли поступати з такими людьми? |
| 3647 | |
| 3648 | - Так, так! загула громада. |
| 3649 | |
| 3650 | - Кого ж вибираєте до сповнення громадської волі? Вибрано десять |
| 3651 | - молодців, між ними й Максима Беркута. Важко було Максимові приймати |
| 3652 | - сей вибір. Хоч і як ненависний був йому боярин, але все-таки він був |
| 3653 | - віт-цем тої, котра мов чаром опанувала його серце і його мислі, за |
| 3654 | - котру він віддав би був життя. А тепер, о горе, і вона була |
| 3655 | - засуджена, безвинно, за батькову провину. Але проте |
| 3656 | |
| 3657 | Максим не відпирався від вибору. Хоч і як тяжке для нього було |
| 3658 | завдання сповнити громадський засуд, усе-таки він у глибині свого |
| 3659 | серця радувався ним: адже ж при тій нагоді він побачить її! А може, |
| 3660 | йому удасться як-небудь потішити її, злагодити � |
| 3661 | оть своєю щирістю |
| 3662 | острий засуд громади!.. |
| 3663 | |
| 3664 | А тим часом рада громадська йшла далі своєю чергою. Прикликано |
| 3665 | післанців від сторонськи� |
| 3666 | громад, щоб і з ними нарадитись над тим, як |
| 3667 | боронитися проти нападу монголів. |
| 3668 | |
| 3669 | - Зруйновані ми,говорив післанець підгірськи� |
| 3670 | громад.Села наші |
| 3671 | - попалені, � |
| 3672 | удоби зрабовані, молодіж ви-гибла. Широкою рікою |
| 3673 | - розлилися пожежі і знищення по Підгір'ю. Князь не дав нам ніякої |
| 3674 | - оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі. |
| 3675 | |
| 3676 | Післанці з Корчина й Тустаня говорили: |
| 3677 | |
| 3678 | - Нам грозить залива. Понижче Синевідська на рівнині біліють вже шатра |
| 3679 | - монголів. Іде ї� |
| 3680 | сила незлічима, і ми й думати не можемо про |
| 3681 | - боротьбу й опір, але забираємо все і втікаємо в ліси та в гори. |
| 3682 | - Бояри наші зачали були робити засіки на шля� |
| 3683 | у, але якось вагуються. |
| 3684 | - Шепчуть люди, що � |
| 3685 | отять запродати шля� |
| 3686 | и наші монголам. |
| 3687 | |
| 3688 | Післанці з інши� |
| 3689 | вер� |
| 3690 | овинськи� |
| 3691 | громад говорили: |
| 3692 | |
| 3693 | - У нас урожаї ли� |
| 3694 | і, а тепер з долів набігло до нас багато народу. |
| 3695 | - Передновинок тяжкий. Рятуйте нас і наши� |
| 3696 | гостей, поможіть перебути |
| 3697 | - чорну годину! |
| 3698 | |
| 3699 | Післанці з угро-руськи� |
| 3700 | громад сказали: |
| 3701 | |
| 3702 | - Чули ми, що монгольська залива йде в угорську країну. На бога і |
| 3703 | - богів батьків наши� |
| 3704 | взиваємо вас, сусіди і браття: спиніть тоту |
| 3705 | - страшну � |
| 3706 | мару, не допустіть її звалитися в нашу країну! Ваші села |
| 3707 | - твердині; кожда скала, кожда дебра ваша стане за тисячу вояків. А |
| 3708 | - скоро раз вони переваляться через гори, то вже там ніяка сила не |
| 3709 | - спинить ї� |
| 3710 | , і всі ми погибнемо марно. Ми готові дати вам поміч, якої |
| 3711 | - зажадаєте,і � |
| 3712 | лібом, і людьми, тільки не опускайте рук, не тратьте |
| 3713 | - надії, ставайте до бою з поганим наїзником! |
| 3714 | |
| 3715 | Тоді За� |
| 3716 | ар Беркут сказав: |
| 3717 | |
| 3718 | - Чесна громадо, і ви, чесні посли сусідські! Всі ми тут чули, яка |
| 3719 | - страшна � |
| 3720 | мара йде на нашу країну. Воєнні сили виступали проти ни� |
| 3721 | і |
| 3722 | - погибли. Сила ї� |
| 3723 | велика, а нещасні порядки на наши� |
| 3724 | дола� |
| 3725 | дозволили |
| 3726 | - їм зайти аж у серце нашого краю, перед поріг нашої � |
| 3727 | ати. Князі й |
| 3728 | - бояри потратили голови або зраджують край свій очевидячки. Що нам |
| 3729 | - тут зробити? Як нам боронитися? Я думав би, що нам поза границі |
| 3730 | - нашої Ту� |
| 3731 | ольщини удаватися не можна. Шля� |
| 3732 | наш при вашій помочі, |
| 3733 | - чесні загірні громадяни, ми чень оборонимо. Але інши� |
| 3734 | шля� |
| 3735 | ів ми |
| 3736 | - оборонити не можемо. Се буде ваше діло, чесні тустанські громадяни, |
| 3737 | - а коли б нам удалося наше діло, то ми й вам радо підемо допомагати. |
| 3738 | |
| 3739 | На те сказали тустанські післанці: |
| 3740 | |
| 3741 | - Знаємо ми, батьку За� |
| 3742 | аре, що вам ніяк іти нас боронити і ще в тій |
| 3743 | - тяжкій годині треба, щоб кождий поперед усього за себе стояв. Але |
| 3744 | - зважте лише, що наші громади не такі щасливі, як ваша, що бояри |
| 3745 | - забрали нас у руки і вони держать сторожу над засіками й про� |
| 3746 | одами. |
| 3747 | - А як вони с� |
| 3748 | отять видати ї� |
| 3749 | монголам, то що ж ми порадимо? Лиш |
| 3750 | - одного ми надіємось, і се може ще спасти нас: що монголи не підуть |
| 3751 | - на ваш шля� |
| 3752 | і що в такім разі ви, забезпечивши свій шля� |
| 3753 | вартою, |
| 3754 | - будете могли рушити нам на поміч. |
| 3755 | |
| 3756 | - Ей, громадяни, громадяни,сумовито, але і з докором сказав За� |
| 3757 | ар,і |
| 3758 | - сила, бачиться, у вас у рука� |
| 3759 | , і розум у голова� |
| 3760 | , як у мужів, а |
| 3761 | - бесіда ваша дитиняча! |
| 3762 | |
| 3763 | Покладаєте надію на «може» та на «� |
| 3764 | то знає». Адже ж, сього будьте |
| 3765 | певні, що скоро нам не грозитиме небезпека, то ми всею громадою |
| 3766 | прийдемо вам на поміч. Але поперед усього вам належалось би |
| 3767 | забезпечити себе проти ваши� |
| 3768 | власни� |
| 3769 | ворогів - бояр. Доки в ї� |
| 3770 | рука� |
| 3771 | |
| 3772 | засіки і про� |
| 3773 | оди, доти ви й ди� |
| 3774 | нути безпечно не можете. Кождої � |
| 3775 | вилі |
| 3776 | сей пре� |
| 3777 | итрий рід може продати вас. Пора вам не дрімати, але вдарити в |
| 3778 | дзвони і громадами поскидати з себе ті пута, в які обпутала вас |
| 3779 | боярська неситість і княжа сваволя. Поки сього не буде, поти й ми не |
| 3780 | зможемо допомогти вам. |
| 3781 | |
| 3782 | Сумно по� |
| 3783 | илили голови тустанські післанці на ті За� |
| 3784 | арові слова. |
| 3785 | |
| 3786 | - Ей, батьку За� |
| 3787 | аре,сказали вони,знаєш тп наши� |
| 3788 | громадян, а говориш, |
| 3789 | - немовби зовсім не знав ї� |
| 3790 | . Зламана у ни� |
| 3791 | давня відвага, притоптана |
| 3792 | - ї� |
| 3793 | воля. За твою раду дякуємо тобі і передамо її нашим громадам, але |
| 3794 | - чи підуть вони за нею?.. Ей, коби ти був між ними і ска-вав їм своє |
| 3795 | - слово! |
| 3796 | |
| 3797 | - Невже ж таки, чесні сусіди, моє слово у ваши� |
| 3798 | громадян може мати |
| 3799 | - більшу вагу, ніж ї� |
| 3800 | власна потреба, ніж ї� |
| 3801 | власний розум? Ні! Коли б |
| 3802 | - так було, то нічого вже й моє слово вам не поможе, то вже пропали |
| 3803 | - наші громади, пропала наша |
| 3804 | |
| 3805 | Русь. |
| 3806 | |
| 3807 | Сонце геть-геть уже с� |
| 3808 | илилося з полудня, коли ту� |
| 3809 | ольська громада по |
| 3810 | скінченій раді вертала до села. Без радісни� |
| 3811 | співів і викриків, сумно, |
| 3812 | повагом ішли старі й молоді, повні важки� |
| 3813 | дум. Що то принесуть їм |
| 3814 | будущі дні? |
| 3815 | |
| 3816 | Післанці сторонськи� |
| 3817 | громад, піднесені на дусі й зао� |
| 3818 | очені, |
| 3819 | пороз� |
| 3820 | одилися. |
| 3821 | |
| 3822 | Тільки копне знамено, знак сили і згоди громадської, повівало високо і |
| 3823 | весело в повітрі, і весняне небо ясніло пречистим блакитом, немов не |
| 3824 | бачачи земної журби та тривоги. |
| 3825 | |
| 3826 | |
| 3827 | |
| 3828 | |
| 3829 | ІV |
| 3830 | |
| 3831 | |
| 3832 | Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїна та смерть. Страшенна |
| 3833 | монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб |
| 3834 | на довгі віки в самім корені підтятії її силу, розбити її народне |
| 3835 | життя. Найперші міста - |
| 3836 | |
| 3837 | Київ, Канів, Переяслав - упали і були зруйновані до основи; ї� |
| 3838 | слідом |
| 3839 | пішли тисячі сіл і менши� |
| 3840 | городів. Страшний начальник монгольський |
| 3841 | Бату-� |
| 3842 | ан, прозваний Батиєм, ішов на чолі своєї стотисячної орди, |
| 3843 | женучи перед собою вчетверо стільки всяки� |
| 3844 | полоняників, що мусили |
| 3845 | битися за нього в перши� |
| 3846 | ряда� |
| 3847 | ,- ішов поздовж руської землі, |
| 3848 | розпускаючи широко свої загони і бродячи по коліна в крові. Про який- |
| 3849 | будь опір на рівнім полі ніщо було й думати, тим більше, що Русь була |
| 3850 | роз'єднана і роздерта внутрішніми межиусобицями. |
| 3851 | |
| 3852 | Декуди ставали опором міщани в свої� |
| 3853 | мура� |
| 3854 | , і непривичні до ведення |
| 3855 | правильної облоги монголи мусили не раз тратити багато часу, добуваючи |
| 3856 | брам |
| 3857 | |
| 3858 | і мурів топорами. Але слабі твердині падали більше через зраду і |
| 3859 | підкупство, ніж силою поборені. Ціль по� |
| 3860 | оду страшної орди були Угри, |
| 3861 | багата країна, заселена племенем, спорідненим з монголами, від котрого |
| 3862 | великий Чінгіс� |
| 3863 | ан монгольський домагався, щоб йому піддалося. Угри не |
| 3864 | � |
| 3865 | отіли піддатися, і страшенний по� |
| 3866 | ід монгольської орди мав їм показати |
| 3867 | месть великого Чін- гіс� |
| 3868 | ана. З трьо� |
| 3869 | боків разом, після плану Батия, |
| 3870 | мала впасти орда до Угорщини: зі с� |
| 3871 | оду в землю Семигород-ську, з |
| 3872 | за� |
| 3873 | оду з землі Моравської і з півночі через |
| 3874 | |
| 3875 | Карпати. В тій цілі орда поділилася на три часті: одна, під проводом |
| 3876 | Кайдана, пішла бессарабськими степами в Волощину, друга, під проводом |
| 3877 | Пети, відділилася від головної орди в землі Волинській і поперек |
| 3878 | Червоної Русі, через |
| 3879 | |
| 3880 | Пліснесько, змагала до вер� |
| 3881 | ів'я ріки Дністра, щоб перейти її вбрід, а |
| 3882 | далі розлилася по Підгір'ю, шукаючи про� |
| 3883 | одів через Карпати. Взяті до |
| 3884 | неволі місцеві люди, а також деякі бояри-зрадники провадили монголів |
| 3885 | горі рікою Стриєм на ту� |
| 3886 | ольський шля� |
| 3887 | , і вже, як говорили корчинські |
| 3888 | післанці, ї� |
| 3889 | шатра білілися на рівнині понижче Синевідська. |
| 3890 | |
| 3891 | Вечоріло. Густі сумерки лягали на Підгір'я. Лісисті ту� |
| 3892 | ольські гори |
| 3893 | задимилися, мов незлічимі вулкани, готовлячись вибу� |
| 3894 | ати. Стрий шумів |
| 3895 | по кам'яни� |
| 3896 | брода� |
| 3897 | і пінився по закрутина� |
| 3898 | . Небо покривалось зорями. |
| 3899 | Але й на землі, на широкій надстрийськііі рівнині, почали |
| 3900 | розблискуватись якісь світила, зразу де-де, рідко, мов не-сміло, далі |
| 3901 | чимраз густіше, сильніше,- поки врешті ціла рівнина, як далеко око |
| 3902 | засягне, не покрилася ними, не розжеврілася кровавим облиском. |
| 3903 | |
| 3904 | Мов море, порушене легким вітром, так меркотів той облиск над долиною, |
| 3905 | то живіше пала� |
| 3906 | котячи, то мов розпливаючись у темніючім просторі. Се |
| 3907 | палали нічні огнища в таборі монголів. |
| 3908 | |
| 3909 | Але ген-ген у віддалі, де кінчилось те меркотяче море, палали інші |
| 3910 | світила, страшні, широкі, бу� |
| 3911 | аючи огняною загравою: се горіли околичні |
| 3912 | села і слободи, окружаючи широкою огненною пасмугою монгольський |
| 3913 | табір. Там бушували загони монголів, рабуючи та мордуючи людей, |
| 3914 | забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було |
| 3915 | забрати. |
| 3916 | |
| 3917 | Смерком уже ї� |
| 3918 | ало вузьким плаєм повер� |
| 3919 | синевідськи� |
| 3920 | гір двоє люда на |
| 3921 | невелички� |
| 3922 | , та крепки� |
| 3923 | гірськи� |
| 3924 | коника� |
| 3925 | . Один із їздців, мужчина вже в |
| 3926 | літа� |
| 3927 | , був у рицарськім строю, у зброї, з мечем і топором, з шоломом |
| 3928 | на голові і з списом, прип'ятим до кінського сідла. З-під шолома |
| 3929 | спливало довге і густе, сивіюче вже волосся на його плечі. Навіть |
| 3930 | густі сумороки, що � |
| 3931 | марою лежали на гора� |
| 3932 | і величезними клубами |
| 3933 | котилися з ярів і дебрів чимраз вище на вер� |
| 3934 | и, не могли на його лиці |
| 3935 | закрити виразу глибокого невдоволення, гніву і якоїсь сліпої |
| 3936 | завзятості, що що� |
| 3937 | вилі розливався по ньому то їдким, прикрим смі� |
| 3938 | ом, |
| 3939 | то понурою � |
| 3940 | марою,- немов щось шарпало його сустави несподіваними |
| 3941 | судорожними ру� |
| 3942 | ами і давалося взнаки його гарному коневі. |
| 3943 | |
| 3944 | Другий їздець - то була молода, гарна дівчина, одіта в полотняну, |
| 3945 | шовковими нитками перетикану одежу, з невеличким бобровим ковпаком на |
| 3946 | голові, що не міг вмістити в собі її багатого, буйного золотисто- |
| 3947 | жовтого волосся. Через плечі у неї перевішений був лук з турового рога |
| 3948 | і сагайдак зо стрілами, її чорні палкі очі ластівками літали довкола, |
| 3949 | любуючись рівними, � |
| 3950 | вилястими контурами вер� |
| 3951 | овини і темно-зеленими |
| 3952 | ситими барвами лісів та полонин. |
| 3953 | |
| 3954 | - Що за гарна країна, таточку! скрикнула вона дзвінким, срібним |
| 3955 | - голосом, коли коні ї� |
| 3956 | на � |
| 3957 | вильку зупинилися на крутім пригірку, |
| 3958 | - через який вони з трудом пробиралися, щоб перед цілковитим смерком |
| 3959 | - дої� |
| 3960 | ати до цілі.Що за чудово гарна країна! повторила вона вже |
| 3961 | - ти� |
| 3962 | ішим, ніжнішим голосом, озираючись позад себе і тонучи поглядом у |
| 3963 | - незглибимо темни� |
| 3964 | звора� |
| 3965 | . |
| 3966 | |
| 3967 | - А що за поганий народ живе в тій країні! гнівно відрізав їздець. |
| 3968 | |
| 3969 | - Ні, таточку, сього не кажи! сказала вона сміло, але зараз же якось |
| 3970 | - змішалась і, значно понизивши голос, додала по � |
| 3971 | вилі: Я не знаю, але |
| 3972 | - народ тутешній мені сподобався… |
| 3973 | |
| 3974 | - О, я знаю, що він тобі сподобався! скрикнув з докором їздець.А |
| 3975 | - радше, що сподобався тобі один із того народу той проклятий Беркут! |
| 3976 | - О, я знаю, що ти готова батька свого покинути для нього, що ти |
| 3977 | - перестала вже любити батька для нього! Та що діяти така вже дівоча |
| 3978 | - вдача! А тільки я кажу тобі, дівчино: не вір тому повер� |
| 3979 | овому |
| 3980 | - блискові! Не вір гадюці, � |
| 3981 | оч кораловими барвами міниться! |
| 3982 | |
| 3983 | - Але ж, таточку, що за думки шибають по твоїй голові! І якими |
| 3984 | - прикрими словами ти докоряєш мені! Я призналася тобі, що люблю |
| 3985 | - Максима, і присягала перед сонцем, що буду його. Але я ще не його, я |
| 3986 | - ще твоя. А � |
| 3987 | оч і його буду, то не перестану любити тебе, таточку, |
| 3988 | - ніколи, ніколи! |
| 3989 | |
| 3990 | - Але ж, дурна дівчино, ти не будеш його про се ніщо й думати! Хіба ти |
| 3991 | - забула, що ти боярська дочка, а він смерд, вівчар?… |
| 3992 | |
| 3993 | - Ні, таточку, не говори сього! Він такий рицар, як і інші рицарі,ні, |
| 3994 | - він ліпший, сміліший і чесніший від усі� |
| 3995 | ти� |
| 3996 | боярчуків, яки� |
| 3997 | я |
| 3998 | - бачила досі. Впрочім, таточку, дарма вже відмовляти я присягла. |
| 3999 | |
| 4000 | - Що значить присяга дурної, осліпленої дівчини? |
| 4001 | |
| 4002 | - Ні, таточку, я не дурна і не осліплена! Не в пориві дикої |
| 4003 | - пристрасті, не без ваговання й думання я зробила се. Навіть не без |
| 4004 | - вищої волі, таточку! |
| 4005 | |
| 4006 | Остатні слова сказала вона якимсь приглушеним, таємничим голосом. |
| 4007 | |
| 4008 | Боярин цікаво обернувся до неї: |
| 4009 | |
| 4010 | - Ну, а се що знов? Яка вища воля спонукала тебе до такого безумства? |
| 4011 | |
| 4012 | - Слу� |
| 4013 | ай, таточку,говорила дівчина, обертаючись до нього та звільняючи |
| 4014 | - в |
| 4015 | |
| 4016 | їзді.- Вночі перед тим днем, коли ми мали рушати на медведів, |
| 4017 | показалась мені в сні моя мати. Така була, якою ти описував мені її: в |
| 4018 | білій одежі, з розпущеним волоссям, але з лицем рум'яним і ясним, мов |
| 4019 | сонце, з радістю на уста� |
| 4020 | і з усмі� |
| 4021 | ом та безмірною любов'ю в ясни� |
| 4022 | |
| 4023 | оча� |
| 4024 | . Вона приступила до мене з розпростертими руками і обняла мене, |
| 4025 | сильно притискаючи до грудей. |
| 4026 | |
| 4027 | «Мамо!» - сказала я і більше не могла нічого сказати з радості та |
| 4028 | «розкоші, що наповняла цілу мою істоту. |
| 4029 | |
| 4030 | «Мирославе, дитя моє єдине,- говорила вона лагідним, м'яким голосом, |
| 4031 | «що й досі тремтить мені в серці,- слу� |
| 4032 | ай, що я тобі скажу. Велика для |
| 4033 | «тебе � |
| 4034 | виля зближається, доню! Серце твоє пробудиться і заговорить. |
| 4035 | «Слу� |
| 4036 | ай свого серця, доню, і йди за його голосом!» |
| 4037 | |
| 4038 | «Так, мамо!» - сказала я, тремтячи з якоїсь несказанної радості. |
| 4039 | |
| 4040 | «Благословлю ж твоє серце!» - І сказавши се, вона розвіялася запа� |
| 4041 | ущим |
| 4042 | «леготом, а я прокинулась. І серце моє справді заговорило, таточку, і |
| 4043 | «я пішла за його голосом. На мені благословенство мами! |
| 4044 | |
| 4045 | - Але ж, дурна дівчино, се був сон! Про що ти вдень думала, те вночі й |
| 4046 | - приснилось тобі! А втім,додав боярин по недовгій � |
| 4047 | вилі,а вті:,г, ти |
| 4048 | - вже й не побачиш його ніколи! |
| 4049 | |
| 4050 | - Не побачу? скрикнула живо Мирослава.Чому не побачу? Хіба він умер? |
| 4051 | |
| 4052 | - Хоч би й сто літ жив, то таки не побачиш його, бо ми ми не вернемось |
| 4053 | - уже більше в ті прокляті сторони. |
| 4054 | |
| 4055 | - Не вернемось? А се для чого? |
| 4056 | |
| 4057 | - Для того,сказав боярин з силуваним супокоєм,що ті твої добрі люди, а |
| 4058 | - поперед усі� |
| 4059 | той старий чорт, батько твого уко� |
| 4060 | аного Максима, |
| 4061 | - у� |
| 4062 | валили на своїй раді вигнати нас із свого села, розвалити наш дім |
| 4063 | - і зрівняти його з землею! |
| 4064 | |
| 4065 | Але постійте ви, � |
| 4066 | амове плем'я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! Тугар |
| 4067 | Вовк - се не ту� |
| 4068 | ольський вовк, він і ту� |
| 4069 | ольським медведям зуміє |
| 4070 | показати зуби! |
| 4071 | |
| 4072 | Болюче тьо� |
| 4073 | нуло в серці Мирослави, коли почула ті слова. |
| 4074 | |
| 4075 | - Вигнали нас, таточку? І за що ж нас вигнали? Певно, за того |
| 4076 | - лісничого, що ти казав так немилосердно бити, � |
| 4077 | оч я з слізьми |
| 4078 | - благала тебе пустити його на волю? |
| 4079 | |
| 4080 | - Як ти все те тямиш! під� |
| 4081 | опив злісно Тугар, � |
| 4082 | оч у серці глибоко |
| 4083 | - вкололо його те скарження з уст доньки.О, я знаю, що коли б ти була |
| 4084 | - на тій раді, то й ти була б стала за ними прогив свого батька! Що ж |
| 4085 | - діяти,батько старий, понурий, не вміє блискати очима, ані зіт� |
| 4086 | ати, а |
| 4087 | - тобі � |
| 4088 | очеться не такого товариша! І що з того, що батько отеє перед |
| 4089 | - часом посивів, стараючись забезпечити твою долю, а той новий, |
| 4090 | - миліший, молодший товариш, може, десь тепер зі своїми ту� |
| 4091 | ольпями |
| 4092 | - руйнує нашу � |
| 4093 | ату, остатнє й одиноке наше пристановище на світі! |
| 4094 | |
| 4095 | Мирослава не витерпіла ти� |
| 4096 | їдки� |
| 4097 | докорів,- гарячі сльози бризнули з її |
| 4098 | очей. |
| 4099 | |
| 4100 | - Ні, се ти, ти не любиш мене,сказала вона, зали-ваючися слізьми,і я |
| 4101 | - не знаю, що відвернуло твоє серце від мене! Я ж не дала тобі ніякої |
| 4102 | - причини! Сам ти вчив і наказував мені жити по правді і говорити |
| 4103 | - правду! Невже ж тепер нараз правда так дуже опротивіла тобі? |
| 4104 | |
| 4105 | Боярин мовчав, по� |
| 4106 | иливши голову. Вони зближалися вже до вер� |
| 4107 | а гори і |
| 4108 | ї� |
| 4109 | али вузькою дорогою поміж високими буками, що зовсім заслонювали |
| 4110 | перед ними небо. Коні, здані на власну волю, самі шукали собі стежки |
| 4111 | серед сутінків і, зчаста форкаючи, тюпали звільна по по� |
| 4112 | илій |
| 4113 | каменистій дорозі під гору. |
| 4114 | |
| 4115 | - Куди ж ми їдемо, коли нас вигнано з Ту� |
| 4116 | ольщи-ни? спитала нараз |
| 4117 | - Мирослава, отираючи рукавом сльози і підводячи догори голову. |
| 4118 | |
| 4119 | - В світ за очі,відказав батько. |
| 4120 | |
| 4121 | - Ти ж казав, що їдемо до одного боярина в гостину. |
| 4122 | |
| 4123 | - Правда опротивіла мені: я сказав неправду. |
| 4124 | |
| 4125 | - То куди ж їдемо? |
| 4126 | |
| 4127 | - Куди сама � |
| 4128 | очеш. Мені все одно. Може, ї� |
| 4129 | ати до Галича, до князя, |
| 4130 | - котрому я наприкрився і котрий рад був мене позбутися? О, � |
| 4131 | итра се |
| 4132 | - штука, той князь! |
| 4133 | |
| 4134 | Використати силу чоловіка, виссати його, мов спілу вишню, а кістку |
| 4135 | кинути геть |
| 4136 | |
| 4137 | - на те він якраз. І який рад був він, коли я попросив у нього |
| 4138 | - даровизни землі в |
| 4139 | |
| 4140 | Ту-� |
| 4141 | ольщині! «Іди,- сказав мені,- не� |
| 4142 | ай лишень тут не бачу тебе! Йди і |
| 4143 | угризайся з тими смердами за нуясдек-ну межу, лиш сюди не вертай!» Ну, |
| 4144 | що, може, ї� |
| 4145 | ати най до нього жалуватися на ту� |
| 4146 | ольців, просити напроти |
| 4147 | ни� |
| 4148 | княжої помочі?.. |
| 4149 | |
| 4150 | - Ні, таточку! говорила Мирослава.Кня»а поміч злого не направить, а |
| 4151 | - тільки ще дужче погіршить. |
| 4152 | |
| 4153 | - А видиш,сказав боярин, небагато зважаючи на остатні слова доньки.Ну, |
| 4154 | - а може, вертати нам до Ту� |
| 4155 | лі, до ти� |
| 4156 | прокляти� |
| 4157 | � |
| 4158 | лопів, до того чорта |
| 4159 | - Беркута, і просити у ни� |
| 4160 | ласки, піддатися ї� |
| 4161 | карі, зректися свого |
| 4162 | - боярства і благати ї� |
| 4163 | , щоб нас прийняли до своєї громади, як рівні |
| 4164 | - рівни� |
| 4165 | , і жити з ними так, як вони,з вівцями вкупі, між вівсом і |
| 4166 | - гноєм? |
| 4167 | |
| 4168 | Постава Мирослави незамітно, мимоволі простувалася, лице її |
| 4169 | прояснювалось при ти� |
| 4170 | слова� |
| 4171 | . |
| 4172 | |
| 4173 | - А як гадаєш, таточку, чи вони приймили б нас? спитала вона живо. |
| 4174 | |
| 4175 | - Хто знає! сказав гризько боярин.Се ще якби ласкаві були ї� |
| 4176 | � |
| 4177 | амські |
| 4178 | - величества й ї� |
| 4179 | надвеличество За� |
| 4180 | ар Беркут! |
| 4181 | |
| 4182 | - Таточку, а чому ж нам не спробувати сього? Ту-� |
| 4183 | ольці не люблять |
| 4184 | - неправди; вони � |
| 4185 | оч і засудили нас, то, може, по свойому праву. А |
| 4186 | - може… може, й ти, таточку, дечим… своїм острим поступованням |
| 4187 | - причинився до того? А коли б лагідно, по-людськи з ними… |
| 4188 | |
| 4189 | - А� |
| 4190 | , боже, се що таке? скрикнула нараз Мирослава, перериваючи свої |
| 4191 | - попередні міркування. Вони станули саме на вершку гори, і перед |
| 4192 | - ними, мов силою чарів, розкинулася широка стрийська долина, залита |
| 4193 | - морем пожеж і огнищ. Небо жевріло крозавим відблиском. Немов з |
| 4194 | - пекла, неслися з долини дивні голоси, іржання коней, брязкіт зброї, |
| 4195 | - переклики вартови� |
| 4196 | , гомін сидячи� |
| 4197 | при огнища� |
| 4198 | чорни� |
| 4199 | , космати� |
| 4200 | |
| 4201 | - людей, а геть-геть далеко ряздираючі серце зойки мордовани� |
| 4202 | старців, |
| 4203 | - жінок і дітей, в'язани� |
| 4204 | і ведени� |
| 4205 | у неволю мужчин, рик скотини і |
| 4206 | - � |
| 4207 | рускіт будинків, що, перепалені, валилися додолу, а по тім |
| 4208 | - величезні водопади іскор, мов рої золотисти� |
| 4209 | кома� |
| 4210 | , збивалися під |
| 4211 | - небо. В кровавім розблиску огнів виднілися тут же, в долині над |
| 4212 | - рікою, довгі, безконечно довгі ряди чотиригранни� |
| 4213 | шатрів, переділені |
| 4214 | - від себе широкими ві.аб-ступами. Люди, мов мурашки, снували поміж |
| 4215 | - шатрами і громадилися коло огнищ. Мирослава стала на той вид мов |
| 4216 | - остовпіла, не можучи відірвати від нього очей. Навіть старий, |
| 4217 | - понурий боярин не міг рушитися з місця, потопаючи очима в тім лячнім |
| 4218 | - кровавім морі, ловлячи носом запа� |
| 4219 | гіркого диму і крові, вслу� |
| 4220 | уючись |
| 4221 | - у змішаний гамір, у зойки, стогнання та радісні окрики побіди. |
| 4222 | |
| 4223 | Навіть коні під нашими їздцями почали тремтіти всім тілом, стригти |
| 4224 | ву� |
| 4225 | ами і форкати ніздрями, немов лякалися йти дальше. |
| 4226 | |
| 4227 | - Тату, про бога святого, се що таке? скрикнула Мирослава. |
| 4228 | |
| 4229 | - Наші союзники,сказав понуро Тугар Вовк. |
| 4230 | |
| 4231 | - А� |
| 4232 | , се мусять бути монголи, про котри� |
| 4233 | при� |
| 4234 | ід говорив народ з такою |
| 4235 | - тривогою? |
| 4236 | |
| 4237 | - Так, се вони! |
| 4238 | |
| 4239 | - Нищителі руської землі! |
| 4240 | |
| 4241 | - Наші союзники проти ти� |
| 4242 | прокляти� |
| 4243 | смердів і ї� |
| 4244 | громадівства. |
| 4245 | |
| 4246 | - Тату, се загибель наша! Як не стане � |
| 4247 | лопів, то � |
| 4248 | то буде кормити |
| 4249 | - бояр? |
| 4250 | |
| 4251 | - Не бійся, не вродилась іще та буря, що здужала б до кореня знищити |
| 4252 | - те підле насіння! |
| 4253 | |
| 4254 | - Але ж, таточку, монголи не щадять ні � |
| 4255 | ати, ні двору, ні князівської |
| 4256 | - палати! |
| 4257 | |
| 4258 | Сам же ти не раз оповідав, як вони подушили князів під дошками. |
| 4259 | |
| 4260 | - І се добре! Не� |
| 4261 | ай ї� |
| 4262 | душать, ти� |
| 4263 | � |
| 4264 | итри� |
| 4265 | круків! Але боярина не |
| 4266 | - задушили ніякого. Ще раз кажу тобі: се наші союзники! |
| 4267 | |
| 4268 | - Але ж, таточку, ти � |
| 4269 | отів би в� |
| 4270 | одити в союз із тими дикунами, |
| 4271 | - обагреними кров'ю нашого народу? |
| 4272 | |
| 4273 | - Що мене се об� |
| 4274 | одить, � |
| 4275 | то вони і які вони? Крім ни� |
| 4276 | , ми не маємо |
| 4277 | - ви� |
| 4278 | оду. А не� |
| 4279 | ай вони собі будуть і самі злі ду� |
| 4280 | и, щоб тільки помогли |
| 4281 | - мені! |
| 4282 | |
| 4283 | Мирослава, вся бліда, тривожними очима гляділа на свого батька. |
| 4284 | Кровавий відблиск огнів, що освічував околицю, робив його лице |
| 4285 | страшним і диким і меркотів на його шоломі, немов обвивав те лице |
| 4286 | кровавим вінцем. Вони обоє позлізали з коней і, стоячи на гострім |
| 4287 | гребені гори, гляділи одне на одного. |
| 4288 | |
| 4289 | - Який ти страшний, таточку,прошепотіла Мирослава.Я не пізнаю тебе! |
| 4290 | |
| 4291 | - Говори сміло, говори, донечко! сказав з якимсь диким насмі� |
| 4292 | ом |
| 4293 | - батько.Я знаю, що ти � |
| 4294 | отіла сказати! Ти � |
| 4295 | отіла сказати: ‹'Я не можу |
| 4296 | - дальше йти з тобою, я покину тебе, зрадника вітчизни, а вернуся до |
| 4297 | - свого милого, до свого вірного |
| 4298 | |
| 4299 | Беркута!» Скажи, скажи се одверто - і покинь мене. Я піду, куди веде |
| 4300 | мене доля, |
| 4301 | |
| 4302 | і буду до кінця життя свого дбати про твоє добро! |
| 4303 | |
| 4304 | Їдовитий голос боярина стався при кінці якимсь м'яким, тремтячим, |
| 4305 | зрушуючим, так що Мирослава вибу� |
| 4306 | -ла голосним плачем і кинулась |
| 4307 | батькові на шию, гірко ридаючи. |
| 4308 | |
| 4309 | - О� |
| 4310 | , таточку,� |
| 4311 | липала вона,як ти рвеш моє серце! Чим я так тяжко |
| 4312 | - провинилася перед тобою? Я ж знаю, що ти любиш мене! Я… я не покину |
| 4313 | - тебе ніколи! Я буду твоєю служницею, твоєю невільницею до остатнього |
| 4314 | - відди� |
| 4315 | у, лиш не йди туди, не подавай свого чесного ім'я на вічну |
| 4316 | - ганьбу! |
| 4317 | |
| 4318 | Ридаючи, вона впала батькові до ніг і обнімала руками його коліна, |
| 4319 | обливала слізьми його руки. Не видержав Тугар Вовк, капнули сльози з |
| 4320 | його стари� |
| 4321 | очей. |
| 4322 | |
| 4323 | Він підняв Мирославу і міцно притиснув її до грудей. |
| 4324 | |
| 4325 | - Доню моя,сказав він лагідно,не жалуйся на мене! Горе наповнило |
| 4326 | - гіркістю моє серце, гнівом налило мої думи. Але я знаю, що твоє |
| 4327 | - серце щире золото, що ти не покинеш мене в дня� |
| 4328 | тривоги й боротьби. |
| 4329 | - Адже ж ми самі тепер на світі, ні до кого нам при� |
| 4330 | илитися, ні від |
| 4331 | - кого ждати помочі, а тільки від себе сами� |
| 4332 | . |
| 4333 | |
| 4334 | Вибору не маємо. Берімо поміч, де її знайдемо! |
| 4335 | |
| 4336 | - Таточку, таточку! говорила з слізьми Мирослава.Гнів проти ту� |
| 4337 | ольців |
| 4338 | - засліпив тебе і п� |
| 4339 | ає тебе до загибелі. Не� |
| 4340 | ай і так, що ми |
| 4341 | - нещасливі,а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше |
| 4342 | - згинути нам із голоду під плотом! |
| 4343 | |
| 4344 | - Молода ти ще доню, гаряча, палка, і не знаєш, як смакує голод, як |
| 4345 | - смакує нужда. Я зазнав ї� |
| 4346 | і � |
| 4347 | очу оберегти тебе від ни� |
| 4348 | . Не переч же |
| 4349 | - мені! Ходи, їдьмо до цілі! Що буде, те буде, долі своєї не об'їдемо! |
| 4350 | |
| 4351 | І він скочив на свого коня і шпигнув його острогами. Даремно Мирослава |
| 4352 | � |
| 4353 | отіла спинити його - він погнав униз горою. Ридаючи, подалася за ним |
| 4354 | і вона. В своїй непо� |
| 4355 | итній дитячій вірі вона все ще думала, що зможе |
| 4356 | о� |
| 4357 | оронити батька від загибелі, від віковистої ганьби - від зради свого |
| 4358 | краю. Вона, бідна, й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у |
| 4359 | тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для |
| 4360 | нього справді не було іншого ви� |
| 4361 | оду, як падати глибше, аж до дна. |
| 4362 | |
| 4363 | Чим дальше з'їздили в долину, тим густіше пітьма обкапувала ї� |
| 4364 | , тим |
| 4365 | менше могли що-небудь бачити, крім блимання огнищ і жевріння |
| 4366 | віддалени� |
| 4367 | пожеж. |
| 4368 | |
| 4369 | Зате гомін і рик величезної юрби ставався чимраз голоснішим, |
| 4370 | оглушаючим. |
| 4371 | |
| 4372 | Дим виїдав їм очі, за� |
| 4373 | апував відди� |
| 4374 | у грудя� |
| 4375 | . Боярин простував до |
| 4376 | першого огнища, що палало серед поля. Се була монгольська сторожа. |
| 4377 | Наближаючись, вони бачили п'ять люда в кожу� |
| 4378 | а� |
| 4379 | , обернени� |
| 4380 | волоссям |
| 4381 | догори, в таки� |
| 4382 | сами� |
| 4383 | пеле� |
| 4384 | ати� |
| 4385 | острокінчасти� |
| 4386 | ковпака� |
| 4387 | , з луками на |
| 4388 | плеча� |
| 4389 | і з топорами в рука� |
| 4390 | . |
| 4391 | |
| 4392 | Аж недалеко варти Мирослава дігнала батька й сіпнула його за рукав. |
| 4393 | |
| 4394 | - Таточку, богом святим молю тебе, вертаймо відси. |
| 4395 | |
| 4396 | - Куди? |
| 4397 | |
| 4398 | - Ходімо до Ту� |
| 4399 | лі! |
| 4400 | |
| 4401 | - Ні, пропало вже! Підемо, але не з униженою просьбою. Підемо в гості |
| 4402 | - і рад я побачити, чи твої Беркути посміють тепер виганяти нас! |
| 4403 | |
| 4404 | В тій � |
| 4405 | вилі монголи почули при� |
| 4406 | ід чужи� |
| 4407 | людей і з диким криком |
| 4408 | по� |
| 4409 | апали за луки та окружили ї� |
| 4410 | . |
| 4411 | |
| 4412 | - Хто їде? закричали різними голосами, то по-нашому, то по-свому. |
| 4413 | |
| 4414 | - Поклонник великого Чінгіс� |
| 4415 | ана! сказав по-мон-гольськи Тугар Вовк. |
| 4416 | |
| 4417 | Монголи стали, витріщившії очі на нього. |
| 4418 | |
| 4419 | - Ти відки, що за один, за чим при� |
| 4420 | одиш? спитав один, очевидно, |
| 4421 | - начальник сторожі. |
| 4422 | |
| 4423 | - Не твоє діло,відповів остро на монгольській мові боярин.Хто веде |
| 4424 | - вашу силу? |
| 4425 | |
| 4426 | - Внуки великого Чінгіс� |
| 4427 | ана: Пета-бегадир і Бурун-да-бегадир. |
| 4428 | |
| 4429 | - Іди ж і скажи їм, що «Калка-ріка по болоті тече і в Дон упадає». А |
| 4430 | - ми на твій поворот пождемо коло огнища. |
| 4431 | |
| 4432 | З рабським ушанованням розступилися монголи перед незнайомим |
| 4433 | приїжджим, що говорив ї� |
| 4434 | мовою та й ще таким певним тоном, до якого |
| 4435 | вони привикли від свої� |
| 4436 | � |
| 4437 | анів та бегадирів. В одній � |
| 4438 | вилі начальник |
| 4439 | варти здав своє місце на другого а сам, допавши коня, погнав до |
| 4440 | табору, якої, може, чверть милі віддаленого від вартового вогнища. |
| 4441 | |
| 4442 | Тугар Вовк і Мирослава позлазили з коней, яки� |
| 4443 | де� |
| 4444 | то з вартови� |
| 4445 | зараз |
| 4446 | узяли, обчистили, напоїли й прип'яли на мужицькій, житом засіяній |
| 4447 | ниві. Приїжджі гості приступили до огнища, гріючи над ним руки, в які |
| 4448 | щипав ї� |
| 4449 | весняний нічний � |
| 4450 | олод. Мирослава тремтіла цілим тілом, мов у |
| 4451 | ли� |
| 4452 | орадці, вона була бліда |
| 4453 | |
| 4454 | і не сміла піднести очей ка батька. Аж тепер, почувши з батькови� |
| 4455 | уст |
| 4456 | монгольську мову і побачивши, з якою пошаною монголи сповняли його |
| 4457 | волю, вона догадалася, що батько її не віднині знається з тими |
| 4458 | страшними нищителями рідної землі і що правдивою мусить бути та вість, |
| 4459 | яка глу� |
| 4460 | о шепталась при дворі князя Данила, немовто Тугар Вовк у битві |
| 4461 | над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, |
| 4462 | уложений руськими князями. Правда,- говорили вісті,- доказу на те |
| 4463 | певного нема, а то б бояринові прийшлось понести голову на колоду; |
| 4464 | боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанню взятий був |
| 4465 | до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без |
| 4466 | окупу, � |
| 4467 | оч боярин божився, що Монголії випустили його, шануючи ного |
| 4468 | � |
| 4469 | оробрість. Діло було темне, а тільки те було певне, що при княжім |
| 4470 | дворі всі почали якось сторонити від Тугара і сам князь не довіряв |
| 4471 | йому так, як довіряв давніше. Боярин вкінці почув тоту зміну і |
| 4472 | попросив у князя даровизни землі в Ту� |
| 4473 | ольщині. Не допитуючись, для |
| 4474 | чого задумав боярин покидати Галич і для чого � |
| 4475 | оче закопатися в такій |
| 4476 | лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому |
| 4477 | даровизну - очевидно, рад був його позбутися. І при від'їзді з Галича |
| 4478 | якось � |
| 4479 | олодно прощалися всі з боярином - довголітнім товаришем оружжя. |
| 4480 | Все те згадала тепер в одній � |
| 4481 | вилі Мирослава, і все те, що тоді |
| 4482 | дивувало й гнівало її, стало тепер ясне й зрозуміле перед її очима. |
| 4483 | Так, значиться, вісті й шепти говорили правдуі Так, значиться, батько |
| 4484 | її віддавна, від десятьо� |
| 4485 | літ, був у порозумінню з монголами, був |
| 4486 | зрадником! Мов придавлена, мов підкошена тою гадкою, по� |
| 4487 | илила |
| 4488 | Мирослава свою прегарну голову додолу. Серце її боліло дуже: вона |
| 4489 | чула, як у ньому одна за другою рвалися найсильніші й найсвятіші нитки |
| 4490 | - нитки дитячої любові й поважання. |
| 4491 | |
| 4492 | Якою самітною, якою круглою сиротою чула себе вона тепер на світі, � |
| 4493 | оч |
| 4494 | тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, |
| 4495 | � |
| 4496 | оч батько недавно ще запевнював її, що все робить для її щастя! |
| 4497 | |
| 4498 | Але й боярин сидів тепер якийсь невеселий: його рішуче серце тисли, |
| 4499 | очевидно, якісь важкі думи. Не знати, про що думав він, але його очі |
| 4500 | гляділи, не змигаючи, в полум'я огнища, слідили уважно за тим, як |
| 4501 | догорали червоні, мов розжарене залізо, поліна, як тріскали в огні, |
| 4502 | злизувані полум'ям. Чи се було спокійне думання чоловіка, що дійшов до |
| 4503 | своєї мети, чи, може, яке тривожне прочуття будущини � |
| 4504 | олодною рукою |
| 4505 | в� |
| 4506 | опило його за серце і печать мовчання положило на його уста� |
| 4507 | ? Тільки |
| 4508 | ж і він, старий розважний чоловік, уникав погляду |
| 4509 | |
| 4510 | Мирослави, лише глядів і глядів у огнище на миготячі іскри та |
| 4511 | попеліючі поліна. |
| 4512 | |
| 4513 | - Доню! сказав він вкінці сти� |
| 4514 | а, не підводячи на неї очей. |
| 4515 | |
| 4516 | - Чому ти вчора не вбив мене, тату? прошептала Мирослава, насилу |
| 4517 | - здержуючи сльози в оча� |
| 4518 | . Голос її, � |
| 4519 | оч ти� |
| 4520 | ий, дунув на боярина |
| 4521 | - ледовим � |
| 4522 | олодом. Він не знайшов на те питання відповіді, і мовчав, і |
| 4523 | - вдивлювався в огнище, поки не прибіг вартівник із табору. |
| 4524 | |
| 4525 | - Внуки великого Чінгіс� |
| 4526 | ана шлють свій привіт новому другові і просять |
| 4527 | - його до свого шатра на воєнну раду. |
| 4528 | |
| 4529 | - Ходімо! сказав коротко боярин і піднявся з місця. |
| 4530 | |
| 4531 | Мирослава встала також, але ноги її відмовляли послу� |
| 4532 | у. Та не час було |
| 4533 | тепер вертатися. В одній � |
| 4534 | вилі монголи привели ї� |
| 4535 | коней, висадили |
| 4536 | Мирославу і, окруживши ї� |
| 4537 | обоє, повели до табору. |
| 4538 | |
| 4539 | Монгольський табір був розложений у величезнім чотирикутнику і |
| 4540 | обкопаний глибоким ровом. В кождім боці чотирикутника було по |
| 4541 | дванадцять в� |
| 4542 | одів, окружени� |
| 4543 | оружною вартою. Хоч неприятель ніякий не |
| 4544 | грозив таборові, то все- таки його стережено чуйно - таке вже було |
| 4545 | воєнне правило монголів, зовсім у суперечність із � |
| 4546 | ристиянським |
| 4547 | рицарством, яке не дорівнювало монголам ані в військовій карності, ані |
| 4548 | в умілості тактики та кер-мовання великими масами. |
| 4549 | |
| 4550 | Вартові при в� |
| 4551 | оді табору дикими голосами перекликалися з вартовими, що |
| 4552 | вели боярина з донькою, а потім перейняли незвичайни� |
| 4553 | гостей і повели |
| 4554 | ї� |
| 4555 | до шатра свої� |
| 4556 | начальників. Хоч і як придавлена була Мирослава |
| 4557 | своїм болем і стидом, що випалював гарячі рум'янці на її дівочім лиці, |
| 4558 | то все ж вона була надто смілої вдачі, надто свобідно і по-рицарськи |
| 4559 | ви� |
| 4560 | ована, щоб не зацікавитися розкладом табора і всім новим та |
| 4561 | невиданим окруясен-ням. Бистрим оком окинула вона пооводжаючи� |
| 4562 | її |
| 4563 | вартови� |
| 4564 | . Низькі, підсадкуваті ї� |
| 4565 | постави, повбирані в овечі кожу� |
| 4566 | и, |
| 4567 | через які перевішений був у кождого лук і сагайдак зі стрілами, |
| 4568 | виглядали мов медведі або які інші дикі звірі. Лице без заросту, з |
| 4569 | вистаючими вилицями і підочними кістьми, з маленькими і глибоко |
| 4570 | впалими очи. ма, що ледве блищалися з вузьки� |
| 4571 | , скісно прорізани� |
| 4572 | |
| 4573 | повік, з невеликими приплесканими носами, виглядали якось гидко, |
| 4574 | відразливе, а жовтава ї� |
| 4575 | барва, що в відблиску огнищ переливалася в |
| 4576 | якийсь зеленкуватий відтінок, робила ї� |
| 4577 | |
| 4578 | |
| 4579 | іще страшнішими та відразливішими. З по� |
| 4580 | нюпленими додолу головами і з |
| 4581 | горляною, співучою мовою, вони подобали на вовків, що шукають, кого б |
| 4582 | пожерти. Шатра ї� |
| 4583 | , як Мирослава зблизька приглянулася, зроблені були з |
| 4584 | войлоку, розп'ятого на чотирьо� |
| 4585 | жердка� |
| 4586 | , зв'зани� |
| 4587 | угорі докупи, і |
| 4588 | накриті були ввер� |
| 4589 | у для забезпеки від дощу великими шапками з кінської |
| 4590 | шкіри. Перед шатрами стояли на жердка� |
| 4591 | понастромлювані людські голови, |
| 4592 | кроваві, з застиглим виразом болю і розпуки на бліди� |
| 4593 | , посиніли� |
| 4594 | , |
| 4595 | світлом огнищ дивовижно освічени� |
| 4596 | лиця� |
| 4597 | . Холодний піт виступив на чоло |
| 4598 | Мирослави На сей вид; її, геройську, смілу дівчину, не мучила думка, |
| 4599 | що швидко й її голова так само стримітиме де-будь перед шатром якого |
| 4600 | монгольського бегадира. Та ні, вона воліла б тепер тліти в пожежі і |
| 4601 | стриміти як кро-вавий трофей перед шатром побідителя, аніж своїми |
| 4602 | живими очима оглядати ті трофеї, з яки� |
| 4603 | кождий недавно ще був живим |
| 4604 | чоловіком, думав, працював і любив,- аніж іти здовж оцього страшного |
| 4605 | табору на безчесне, зрадницьке діло! |
| 4606 | |
| 4607 | «Ні, ні,-думалось їй,-не буде того. Я не піду дальше! Я не стану |
| 4608 | «зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його |
| 4609 | «від його проклятого наміру». |
| 4610 | |
| 4611 | Тим часом вони станули перед шатром начальника чети, любимця |
| 4612 | Батиєвого. |
| 4613 | |
| 4614 | Шатро не відзначувалося від інши� |
| 4615 | шатрів звер� |
| 4616 | а нічим, окрім прип'ятої |
| 4617 | на його вершку жердки з трьома бунчуками; зате всередині було далеко |
| 4618 | пишніше, по- азіатськи уладжене. Тільки ж ані боярин, ані Мирослава до |
| 4619 | середини шатра не в� |
| 4620 | одили, бо начальників монгольськи� |
| 4621 | застали перед |
| 4622 | шатром, коло огнища, на котрім невільники пекли дво� |
| 4623 | баранів. Поба- |
| 4624 | чивши гостей, начальники с� |
| 4625 | опилися всі враз на рівпї ноги і по� |
| 4626 | апали |
| 4627 | до рук свою зброю, � |
| 4628 | оч, впрочім, не поступилися з місця, щоби стрічати |
| 4629 | ї� |
| 4630 | . Знаючи монгольський звичай, боярин кивнув доньці, щоб лишилась |
| 4631 | позаду, а сам, знявши з голови шолом, а з плечей лук, приступив до ни� |
| 4632 | |
| 4633 | з поклоном і став мовчки, з по� |
| 4634 | иленими до землі очима, на три кроки |
| 4635 | перед головним начальником Петою. |
| 4636 | |
| 4637 | - Від якого царя приносиш нам вісти? спитав його Пета. |
| 4638 | |
| 4639 | - Я не знаю ніякого царя, крім великого Чінгіс� |
| 4640 | ана, пана всього світу! |
| 4641 | - сказав боярин. Се була звичайна формула піддання. Пета тоді поважно, |
| 4642 | - але радо простяг бояринові руку. |
| 4643 | |
| 4644 | - В пору при� |
| 4645 | одиш,сказав Пета,ми дожидали свого союзника. |
| 4646 | |
| 4647 | - Я знаю свій обов'язок,сказав Тугар Вовк.В однім лишень я переступив |
| 4648 | - ваш звичай: я привів доньку свою до табору. |
| 4649 | |
| 4650 | - Доньку? сказав зачудуваний Пета.Хіба ж ти не знаєш, що звичай наш |
| 4651 | - забороняє женщинам вступати в збір вояків? |
| 4652 | |
| 4653 | - Знаю. Але що ж я мав зробити з нею? У мене нема дому, ні родини, ні |
| 4654 | - дружини! Крім мене і великого Чінгіс� |
| 4655 | ана, вона не має ніякої опіки! |
| 4656 | - Мій князь рад був позбутися мене зі свого міста, а ті прокляті |
| 4657 | - смерди, мої невольники, збунтувалися против мене. |
| 4658 | |
| 4659 | - Але все ж таки тут вона не може лишитися. |
| 4660 | |
| 4661 | - Я прошу внуків великого Чінгіс� |
| 4662 | ана позволити їй лишитися нинішню ніч |
| 4663 | - і завтрашній день, поки не винайду для неї безпечного пристановища. |
| 4664 | |
| 4665 | - Для другів наши� |
| 4666 | ми гостинні,сказав Пета, і потім, обертаючись до |
| 4667 | |
| 4668 | Мирослави, він сказав ламаною руською мовою: |
| 4669 | |
| 4670 | - Зблизись, дивчина! |
| 4671 | |
| 4672 | Мирослава аж затремтіла, почувши ті звернені до себе слова страшного |
| 4673 | монгольського начальника. Повними ненависті й погорди очима гляділа |
| 4674 | вона на того нищителя Русі, зовсім не слу� |
| 4675 | аючи його слів. |
| 4676 | |
| 4677 | - Зблизись, Мирославе! сказав її батько.Великий начальник |
| 4678 | - монгольського війська ласкавий до нас. |
| 4679 | |
| 4680 | - Не � |
| 4681 | очу його ласки! відказала Мирослава. |
| 4682 | |
| 4683 | - Зблизись, розказую тобі! сказав грізно боярин. Мирослава нео� |
| 4684 | ітно |
| 4685 | - зблизилася. |
| 4686 | |
| 4687 | Пета своїми малими блискучими очима поглянув на неї. |
| 4688 | |
| 4689 | - Гарни дивчина! Жаль, що не остатись. Гляди, дивчина, на свій тат. |
| 4690 | - Будь вірна велики Чінгіс� |
| 4691 | ан. Велика лас ка буде! На тоюі, дівчина, |
| 4692 | - отсе коко, з вашого князь Мстислав. Знак безпеки. Покажи монгольськи |
| 4693 | - вояк усі пропустить, нічого злого не зробить. А тепер до шатра? |
| 4694 | |
| 4695 | З тими словами Пета подав Мирославі зі свого пальця великий золотий |
| 4696 | перстень, здобутий ним у битві над Кал-кою з князя Мстислава. На |
| 4697 | перстені буз великий золотисто-зелений берил із вирізаними на нім |
| 4698 | фігурами. Мирослава вагувалася, чи прийняти дар від ворога,- може, |
| 4699 | навіть заплату за батькову зраду. |
| 4700 | |
| 4701 | - Візьми, доню, сей знак від великого внука Чінгіс-� |
| 4702 | ана,сказав |
| 4703 | - боярин.Се знак його великої ласки для тебе, дає тобі безпечний |
| 4704 | - про� |
| 4705 | ід у монгольськім таборі. |
| 4706 | |
| 4707 | Нам-бо прийдеться розстатися, доню. ї� |
| 4708 | воєнний звичай забороняє |
| 4709 | женщинам бути в таборі. Але з тим пер amp;тенем ти можеш безпечно |
| 4710 | при� |
| 4711 | одити і ви� |
| 4712 | одити, коли тобі запотребиться. |
| 4713 | |
| 4714 | Мирослава ще вагувалась. Але, втім, нова якась дума шибнула їй у |
| 4715 | голову - вона взяла перстень і, відвертаючись, уриваним голосом |
| 4716 | сказала: |
| 4717 | |
| 4718 | - Дякую! |
| 4719 | |
| 4720 | Потім Пета велів відвести її до окремого шатра, котре наборзі |
| 4721 | приготовано для її батька, а Тугар Вовк лишився сам з монгольськими |
| 4722 | бегадирами, щоб радити воєнну раду. |
| 4723 | |
| 4724 | Перший забрав голос Пета, головний начальник сього відділу, чоловічок |
| 4725 | літ коло сорока, тип монгола: невеличкий, повертливий, з � |
| 4726 | итро |
| 4727 | мигаючими малими, мов мишачими, очима. |
| 4728 | |
| 4729 | - Сідай, гостю,сказав він до боярина.Коли скажем тобі, що ми дожидали |
| 4730 | - тебе, то не� |
| 4731 | ай се буде найвища по� |
| 4732 | вала твоєї вірності для великого |
| 4733 | - Чінгіс� |
| 4734 | ана. Але все-таки ти тро� |
| 4735 | а запізно прийшов. Військо наше жде |
| 4736 | - вже третій день, а великий |
| 4737 | |
| 4738 | Чінгіс� |
| 4739 | ан, виправляючи нас на за� |
| 4740 | ід, до краю рабів свої� |
| 4741 | Арпадів, |
| 4742 | наказував нам довше трьо� |
| 4743 | день без потреби ніде не задержуватись. Брат |
| 4744 | наш, Кайдан-бегадир, що пішов через край воло� |
| 4745 | ів, буде перед нами в |
| 4746 | домі Арпадів, здобуде ї� |
| 4747 | столичне місто, а яку ж славу ми принесемо з |
| 4748 | того по� |
| 4749 | оду? |
| 4750 | |
| 4751 | На те сказав боярин: |
| 4752 | |
| 4753 | - Я порозумів слова твої, великий бегадире, і ось що відповім на ни� |
| 4754 | . |
| 4755 | - Вірний слуга великого Чінгіс� |
| 4756 | ана не міг швидше прибути до вашого |
| 4757 | - табору, бо аж учора дізнався про ваш по� |
| 4758 | ід, а дізнавшися, прибув |
| 4759 | - зараз. Про задержку не журися. Шля� |
| 4760 | и наші � |
| 4761 | оч неширокі, але |
| 4762 | - безпечні. Брама в царство Арпадів стане вам отвором, лиш тільки |
| 4763 | - застукайте. |
| 4764 | |
| 4765 | - Які шля� |
| 4766 | и і в чиї� |
| 4767 | рука� |
| 4768 | ? спитав коротко Пета. |
| 4769 | |
| 4770 | - Один шля� |
| 4771 | дуклянський, горі Саном-рікою, а потім через низький |
| 4772 | - гірський провал. Шля� |
| 4773 | широкий і вигідний, топтаний уже не раз |
| 4774 | - руськими й угорськими воєнними силами. |
| 4775 | |
| 4776 | - Далеко відси? |
| 4777 | |
| 4778 | - Відси до Перемишля два дні � |
| 4779 | оду, а з Перемишля до гір іще два дні. |
| 4780 | |
| 4781 | - Хто стереже? |
| 4782 | |
| 4783 | - Стережуть його нашого князя бояри, що на нім поробили засіки. Але |
| 4784 | - бояри нерадо служать князеві Данилові Романовичу, нерадо стережуть |
| 4785 | - засіків. Мала обіцянка склонить ї� |
| 4786 | на сторону великого Чінгіс� |
| 4787 | ана. |
| 4788 | |
| 4789 | - Але чому ж досі ми нікого з ни� |
| 4790 | не бачили в нашім таборі? спитав |
| 4791 | - Пета. |
| 4792 | |
| 4793 | - Годі їм, великий бегадире. Народ, серед якого вони живуть і який |
| 4794 | - мусить поставляти оружни� |
| 4795 | людей для оборони засіків, нерадо зносить |
| 4796 | - ї� |
| 4797 | вдасть над собою. Ду� |
| 4798 | бунту і непокори живе в народі. Серце його |
| 4799 | - тужить за давніми порядками, де не було ні князів, ні власті, де |
| 4800 | - кожда громада жила для себе, а против спільного вороге всі дружилися |
| 4801 | - по добрій волі і вибирали та скидали свою старшину. В отси� |
| 4802 | гора� |
| 4803 | |
| 4804 | - живе один дід, що його прозвали бесідником, і той роздуває полум'я |
| 4805 | - непокори в ім'я ти� |
| 4806 | стари� |
| 4807 | порядків. Народ глядить на бояр, мов |
| 4808 | - пасту� |
| 4809 | и на вовка, і скоро би тільки побачив, що бояри тягнуть у |
| 4810 | - сторону великого Чінгіс� |
| 4811 | ана одверто, то побив біі ї� |
| 4812 | камінням. Коли |
| 4813 | - ж за приближенням вашої сили бояри піддадуться вам і віддадуть вам |
| 4814 | - засіки, народ пирсне, як полова від вітру. |
| 4815 | |
| 4816 | Пета слу� |
| 4817 | ав уважно бесіди боярина. Насмі� |
| 4818 | і погорда заблискотіли на |
| 4819 | його тонки� |
| 4820 | губа� |
| 4821 | , |
| 4822 | |
| 4823 | - Дивні ж у вас порядки! сказав він.Князь бунтує против свої� |
| 4824 | слуг, |
| 4825 | - слуги проти князя, князь і слуги против народу, а народ против |
| 4826 | - усякої власті! Дивні порядки! У нас коли дрібні ватажки � |
| 4827 | отіли |
| 4828 | - бунтувати проти великого |
| 4829 | |
| 4830 | Чінгіс� |
| 4831 | ана, то той згромадив ї� |
| 4832 | до свого аулу і, окруживши аул своїми |
| 4833 | вірними синами, велів настановити вісімдесят велики� |
| 4834 | кітлів на грані і |
| 4835 | налити ї� |
| 4836 | водою, а коли вода закипіла, то, не розбираючи нічиєї вини, |
| 4837 | велів у кождий котел вкинути по два бунтівники і варити ї� |
| 4838 | так довго, |
| 4839 | поки тіло зовсім не відкипіло від кості. Тоді велів повиймати голі |
| 4840 | кістяки з котлів, посадити ї� |
| 4841 | коней і повідводити до підвладни� |
| 4842 | їм |
| 4843 | племен, щоб ті на примірі свої� |
| 4844 | ватажків училися послк� |
| 4845 | у і покори |
| 4846 | великому Чінгіс� |
| 4847 | анові. От так би і вас її вчити. І ми навчимо вас її. |
| 4848 | Дякуйте богам, що зіслали нас до сього краю, бо коли б не ми, то ви, |
| 4849 | певно, мов ті голодні вовки, пожерли б одні други� |
| 4850 | . |
| 4851 | |
| 4852 | Кров постила бояринові в тілі при тім оповіданню монгола, але він ні |
| 4853 | словечка не відказав на се. |
| 4854 | |
| 4855 | - Ну. а який же ваш другий шля� |
| 4856 | ? спитав дальше Пета. |
| 4857 | |
| 4858 | - Другий шля� |
| 4859 | ту� |
| 4860 | ольський,відповів боярин,� |
| 4861 | оч вужчий і не такий |
| 4862 | - рівний, але зате ближчий і рівно безпечний. На тім шля� |
| 4863 | у засіків |
| 4864 | - нема, ані княжи� |
| 4865 | бояр нема. Самі � |
| 4866 | лопи пильнують його. |
| 4867 | |
| 4868 | - Хлопів ваши� |
| 4869 | ми не боїмося! сказав з погордою Пета. |
| 4870 | |
| 4871 | - І ніщо ї� |
| 4872 | боятися,під� |
| 4873 | опив боярин.Вони ж без оружжя і без умілості |
| 4874 | - воєнної. Тим шля� |
| 4875 | ом я сам можу вам бути провідником. |
| 4876 | |
| 4877 | - Але, може, на арпадській стороні ті шля� |
| 4878 | и сильно замкнені? |
| 4879 | |
| 4880 | - Ту� |
| 4881 | ольський не замкнений зовсім. Дуклянський замкнений, але не дуже |
| 4882 | - сильно. |
| 4883 | |
| 4884 | - А довга дорога ту� |
| 4885 | ольським шля� |
| 4886 | ом до краю Ар-падів? |
| 4887 | |
| 4888 | - Для оружни� |
| 4889 | мужів до Ту� |
| 4890 | лі день � |
| 4891 | оду. В Ту� |
| 4892 | лі переночувати, а разом |
| 4893 | - зо світом у дорогу, і на вечір будете вже на рівнині. |
| 4894 | |
| 4895 | - А дуклянським? |
| 4896 | |
| 4897 | - Вчисляючи, кілько часу треба на понищення засіків, три дні � |
| 4898 | оду. |
| 4899 | |
| 4900 | - Ну, то веди нас ту� |
| 4901 | ольським! сказав Пета. |
| 4902 | |
| 4903 | - Дозволь мені слово сказати, великий бегадире,сказав один із |
| 4904 | - начальників монгольськи� |
| 4905 | , мужчина величезного росту й геркулесової |
| 4906 | - будови тіла, а лицем темно-оливкової барви, одітий у шкуру степового |
| 4907 | - тигра, що все разом аж надто свідчило про його по� |
| 4908 | одження з тур- |
| 4909 | - команського племені. Се був страшний, безтямно смілий і кровожадлия |
| 4910 | - воновник, Бурунда-бегадир, супірник у славі з |
| 4911 | |
| 4912 | Кайданом. Монгольські загони, які він провадив, лишали по собі |
| 4913 | найстрашнішу руїну, найбільше число трупів, найширшу ріку пожеж. Він |
| 4914 | безмірно переви-щав |
| 4915 | |
| 4916 | Пету своєю відвагою; перед його шатром кождого вечора було два рази |
| 4917 | більше свіжи� |
| 4918 | голів, ніж перед шатром усякого іншого вояка. Але Пета |
| 4919 | не завидів йому тої смілості, чуючи надто добре свою перевагу над |
| 4920 | Бурундото в штуці ведення велики� |
| 4921 | мас і кермовання великими битвами та |
| 4922 | по� |
| 4923 | одами. Він радо пускав |
| 4924 | |
| 4925 | Бурунду на найнебез-печніші місця, держав його в запасі на найтяжчу, |
| 4926 | рішучу � |
| 4927 | вилю, немов непоборний залізний таран,- а тоді пускав його з |
| 4928 | відділом |
| 4929 | |
| 4930 | «кровави� |
| 4931 | туркоманів» довершувати побіди. |
| 4932 | |
| 4933 | - Говори, брате Бурундо! сказав Пета. |
| 4934 | |
| 4935 | - Дозволь мені з десятитисячним відділом іти ту-� |
| 4936 | ольським шля� |
| 4937 | ом, а ти |
| 4938 | - сам простуй на дуклянський. Перейшовши на арпадський бік, я вдарю |
| 4939 | - зразу на ти� |
| 4940 | , що стережуть дуклянського шля� |
| 4941 | у, і прорівняю тобі |
| 4942 | - дорогу. |
| 4943 | |
| 4944 | Пета з подивом глянув на Бурунду, немов се перший раз вирвалось тому |
| 4945 | рубаці з уст таке розумне слово. І справді, план Бурунди був � |
| 4946 | оч і |
| 4947 | смілий, та зате дуже розумний, і Бурунда був єдиний смільчак до |
| 4948 | виконання сього плану. |
| 4949 | |
| 4950 | - Добре,сказав Пета,не� |
| 4951 | ай буде по-твойому! Вибирай собі вояків і рушай |
| 4952 | - з ними зараз завтра. |
| 4953 | |
| 4954 | - Позвольте ще й мені слово сказати, великі бегади-ри,сказав Тугар |
| 4955 | - Вовк. |
| 4956 | |
| 4957 | - Говори! сказав Пета. |
| 4958 | |
| 4959 | - Коли воля ваша слати часть своєї сили ту� |
| 4960 | ольським шля� |
| 4961 | ом,а всеї |
| 4962 | - задля тісноти шля� |
| 4963 | у й я не радив би слати,то позвольте мені піти |
| 4964 | - наперед, з невеличким відділом і зайняти в� |
| 4965 | ід того шля� |
| 4966 | у, заким іще |
| 4967 | - ту� |
| 4968 | оль-ські смерди дізнаються про ваш при� |
| 4969 | ід і завалять його |
| 4970 | - засіками. |
| 4971 | |
| 4972 | - Добре, йди! сказав Пета.Коли � |
| 4973 | очеш вирушити? |
| 4974 | |
| 4975 | - Зараз, щоб іще завтра на південь сповнити своє діло. |
| 4976 | |
| 4977 | - Коли так, то не� |
| 4978 | ай буде конець нашій раді і не� |
| 4979 | ай боги щастять нашій |
| 4980 | - зброї! сказав Пета, встаючи з місця. Встали й інші начальники. Тугар |
| 4981 | - Вовк просив |
| 4982 | |
| 4983 | Пету, щоб визначив для нього відділ сміли� |
| 4984 | мужів, а сам пішов до шатра |
| 4985 | покріпитися і попрощатися з донькою. |
| 4986 | |
| 4987 | В темнім шатрі на ліжку, покритім м'якими зрабова-ннми перинами, |
| 4988 | сиділа |
| 4989 | |
| 4990 | Мирослава і гірко плакала. По всі� |
| 4991 | страшни� |
| 4992 | і несподівани� |
| 4993 | вражіння� |
| 4994 | |
| 4995 | сього вечора вона аж тепер мала час зібрати свої думки, розглянути |
| 4996 | добре своє теперішнє положення, в яке втягнув її батько. Положення те |
| 4997 | було справді страшне, бачилось навіть - безви� |
| 4998 | ідне. Батько її - |
| 4999 | зрадник, монгольський слуга; вона-в монгольськім таборі, напівгість, |
| 5000 | напівбранка, а на всякий спосіб кругла сирота. Бо навіть остання її |
| 5001 | підпора - непо� |
| 5002 | итна віра в свій пророчий сон, в благословення матері і |
| 5003 | в своє любовне щастя з Максимом, - і тота віра тепер, при � |
| 5004 | олодній |
| 5005 | розвазі, зачала по� |
| 5006 | итуватись, кровавлячи їй серце. Бо яким лицем стане |
| 5007 | вона тепер перед Максимом? Якими словами розповість йому про свій - |
| 5008 | добровільний чи недобровільний? - побут у монгольському таборі? Мов |
| 5009 | гадюки, вертіли її серце ті питання, і вона дала сльозам волю і |
| 5010 | плакала мов з життям своїм прощалася. |
| 5011 | |
| 5012 | Батько ти� |
| 5013 | ими, тривожними кроками приступив до неї, положив руку на її |
| 5014 | плече,- вона не підводила голови, не рушалась, не переставала плакати. |
| 5015 | |
| 5016 | - Доню Мирославе,сказав він,не плач! Дасть бог, усе ще добре буде! |
| 5017 | |
| 5018 | Мирослава мов не чула нічого, сиділа недвижне, � |
| 5019 | олодна, безучасна. |
| 5020 | |
| 5021 | - Забудь того смерда! Гарна будучність чекає тебе, а він… Що він? |
| 5022 | - Завтра в полуднє він упаде трупом від мойого меча. |
| 5023 | |
| 5024 | - Хто? скрикнула Мирослава роздираючим серце голосом. |
| 5025 | |
| 5026 | Боярин злякався того голосу і відступився від дочки, що зірвалась на |
| 5027 | рівні ноги. |
| 5028 | |
| 5029 | - Хто впаде трупом? повторила вона.Він, Максим? Ти ведеш напад на |
| 5030 | - Ту� |
| 5031 | лю? |
| 5032 | |
| 5033 | - Та ні, ні! відпекувався боярин.Хто се сказав тобі? |
| 5034 | |
| 5035 | - Сам ти сказав! наставала на нього Мирослава.Тату, скажи мені правду, |
| 5036 | - що задумуєш? Не бійся за мене! Я тепер і сама вже добре бачу, що не |
| 5037 | - можу бути |
| 5038 | |
| 5039 | Максимова, через тебе не можу бути! О, ти розумний, ти � |
| 5040 | итрий! Ти |
| 5041 | допровадив до свого! Не для того я не можу бути Максимова, що вища від |
| 5042 | нього родом,- о ні! Я нижча від нього, я чую себе безмірно нижчою від |
| 5043 | нього, бо він чиста, чесна душа, а я дочка зрадника, може, й сама |
| 5044 | зрадниця? Так, тату! Ти дуже � |
| 5045 | итрий, такий � |
| 5046 | итрий, що аж себе самого |
| 5047 | пере� |
| 5048 | итрив! Ти кажеш, що мого щастя бажаєш, а ти вбив моє щастя. Але |
| 5049 | не� |
| 5050 | ай і так! Що з мене за � |
| 5051 | осен? Тільки скажи мені, що ти задумуєш |
| 5052 | напротив нього? |
| 5053 | |
| 5054 | - Але ж нічого, зовсім нічого! Він тепер, може, вже десь далеко в |
| 5055 | - гора� |
| 5056 | . |
| 5057 | |
| 5058 | - Ні, ні, ні, не вірю тобі! Скажи мені, що ви урадили з монголами? |
| 5059 | |
| 5060 | - Говорили про те, куди йти на Угри. |
| 5061 | |
| 5062 | - І ти їм � |
| 5063 | очеш видати ту� |
| 5064 | ольський шля� |
| 5065 | , щоби по-мститися на |
| 5066 | - ту� |
| 5067 | ольця� |
| 5068 | ! |
| 5069 | |
| 5070 | - Дурна дівчино, що мені мститися на ни� |
| 5071 | ! Задрібні вони для моєї |
| 5072 | - месті. Я � |
| 5073 | очу перепровадити монголів на Угри, бо чим скорше підуть |
| 5074 | - із нашого краю, тим менше тут руїн нароблять. |
| 5075 | |
| 5076 | - О, певно, певно! скрикнула Мирослава.Але з поворотом доруйнують, що |
| 5077 | - тепер лишать ціле! І ти ведеш ї� |
| 5078 | на Ту� |
| 5079 | лю, тепер, зараз? |
| 5080 | |
| 5081 | - Ні, не на Ту� |
| 5082 | лю. Я веду тільки один малий відділ, щоб обсадити в� |
| 5083 | ід |
| 5084 | - до Ту� |
| 5085 | лі. |
| 5086 | |
| 5087 | - Хто має браму, той має й � |
| 5088 | ату! Але розумію тепер! Ти ж сам сказав |
| 5089 | - недавно он там, на горі, що завтра Максим має з ту� |
| 5090 | ольськими |
| 5091 | - молодцями валити наш дім. |
| 5092 | |
| 5093 | А ти � |
| 5094 | очеш з монголами напасти на нього, вбити його… |
| 5095 | |
| 5096 | Боярин видивився на неї зачудуваними очима; він почав боятися, чи не |
| 5097 | відьма вона, що так страшно бистро вгадувала, в чім діло. |
| 5098 | |
| 5099 | - Доню, забудь за нього! сказав він.Яка доля йому судилася, така й |
| 5100 | - буде. |
| 5101 | |
| 5102 | - Ні, тату, тим ти не зведеш мене! Я їду, їду до Ту� |
| 5103 | лі, я остережу |
| 5104 | - його, спасу його від твоєї засідки! А коли в неї попадеться, то я |
| 5105 | - стану обік нього і буду боронитися разом з ним, до остатнього скону, |
| 5106 | - проти тебе, тату, і твої� |
| 5107 | погани� |
| 5108 | союзників! |
| 5109 | |
| 5110 | - Дівчино, ти божевільна! скрикнув боярин.Уважай, не доводи мене до |
| 5111 | - гніву! |
| 5112 | |
| 5113 | Се � |
| 5114 | виля рішуча. |
| 5115 | |
| 5116 | - Що мене об� |
| 5117 | одить твій гнів! відказала � |
| 5118 | олодно Мирослава.І що ти мені |
| 5119 | - можеш іще більше злого зробити після того, що зробив досі? Коли |
| 5120 | - уб'єш мене, то се буде тільки добродійство, бо й так мені не жити. |
| 5121 | - Пусти мене! |
| 5122 | |
| 5123 | - Ні, лишись тут, нерозумна! |
| 5124 | |
| 5125 | - Так, лишись тут, поки ти спокійно не замордуєш того, � |
| 5126 | то дорожчий |
| 5127 | - мені над життя моє! О ні, я не лишусь! |
| 5128 | |
| 5129 | - Лишись! Богом клянусь тобі, що не підійму руки своєї на нього! |
| 5130 | |
| 5131 | - О, знаю, знаю, що се значить! скрикнула Мирослава.-Ну, розуміється, |
| 5132 | - ти боярин, де ж би ти піднімав руку на смерда. Але своїм диким |
| 5133 | - товаришам велиш усі затроєні стріли націлити на його груди! |
| 5134 | |
| 5135 | - Ні! Коли вже таке твоє над ним милосердя, то ще раз клянусь тобі, що |
| 5136 | - ані я, ані ні� |
| 5137 | то з моєї дружини не ткне його, � |
| 5138 | оч би він не знати як |
| 5139 | - нападав на нас! Досить тобі сього? |
| 5140 | |
| 5141 | Мирослава стояла, шарпана страшною сердечною тривогою, і не могла |
| 5142 | нічого більше сказати. Хіба ж вона знала, чи досить сього, чи ні? О, |
| 5143 | як радо була б вона пташкою злетіла до нього, щирим щебетанням |
| 5144 | перестерегла його! Але годі було. |
| 5145 | |
| 5146 | Батько її взяв свою зброю і, ви� |
| 5147 | одячи з шатра, сказав: |
| 5148 | |
| 5149 | - Доню, ще раз кажу тобі і заклинаю тебе: лишись у таборі, поки я не |
| 5150 | - вернусь, а тоді роби собі, що твоя воля буде. А тепер прощай. |
| 5151 | |
| 5152 | Він вийшов, і заслона з войлока, що служила замість дверей, неспокійно |
| 5153 | за� |
| 5154 | италася за ним. З заломаними руками, образ найтяжчого горя і |
| 5155 | найстрашнішої тривоги, стояла Мирослава насеред шатра німа, пере� |
| 5156 | илена |
| 5157 | наперед, з створеними устами, у� |
| 5158 | ом ловлячи остатній стук кінськи� |
| 5159 | |
| 5160 | копит, що глу� |
| 5161 | ли й німіли по мірі того, як віддалявся на полуднє |
| 5162 | відділ монголів, ведений батьком на загибель Ту� |
| 5163 | ольщини. |
| 5164 | |
| 5165 | |
| 5166 | |
| 5167 | |
| 5168 | V |
| 5169 | |
| 5170 | |
| 5171 | З важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги |
| 5172 | ту� |
| 5173 | ольськи� |
| 5174 | молодців на сповнення громадської волі. Відмалку виріс він |
| 5175 | у глибокім почуванню своєї єдності з громадою і святості громадської |
| 5176 | волі, тож і тепер, коли зовсім не впору для його серця на нього впав |
| 5177 | почесний вибір громади - прогнати з громадськи� |
| 5178 | земель ворога громади, |
| 5179 | якого бачили ту� |
| 5180 | ольці в боярині,- і тепер він не смів відмовитись від |
| 5181 | того поручен-ня, � |
| 5182 | оч серце його рвалося і краялось на саму думку, що |
| 5183 | буде мусив стрітися з Мирославою, з її батьком як з ворогами, що буде, |
| 5184 | може, мусив боротися з боярськими лучниками або і з самим боярином, |
| 5185 | проливати кров людську в оча� |
| 5186 | тої, за котру він сам готов був свою |
| 5187 | кров пролити. Правда, він твердо рішився зробити своє діло як можна |
| 5188 | найспокійніше і не доводити його аж до проливання крові, але � |
| 5189 | то ж міг |
| 5190 | йому заручити, що боярин, знаючи його слабу сторону, сам не буде |
| 5191 | шукати зачіпки? Се легше могло бути, як що. |
| 5192 | |
| 5193 | «Але ні,- думав собі Максим,- коли с� |
| 5194 | оче моєї крові, я не буду |
| 5195 | «боронитися, я надставлю йому свої груди добровільно, не� |
| 5196 | ай б'є! Життя |
| 5197 | «він не � |
| 5198 | оче мені дати, то не� |
| 5199 | ай дає смерть! Прощай, моя Ту� |
| 5200 | ольщино! |
| 5201 | «Прощай батьку мій, соколе сизий! Прощайте, браття і товариші мої! Не |
| 5202 | «побачите вже Максима, а почувши про мою смерть, посумуєте і скажете: |
| 5203 | «Згинув для добра громади!» Але ви не будете знати, що я сам бажав і |
| 5204 | «шукав смерті!» |
| 5205 | |
| 5206 | Так думав Максим, наближаючись до будинків боярськи� |
| 5207 | на горбку над |
| 5208 | |
| 5209 | Опором. Дім боярина збудований був із груби� |
| 5210 | , у чотири гранки гладко |
| 5211 | обтесани� |
| 5212 | і гиблем на споєння� |
| 5213 | вигладжени� |
| 5214 | ялиць, будовани� |
| 5215 | в угла, |
| 5216 | так, як тепер ще будують наші сільські � |
| 5217 | ати. Покритий був грубими |
| 5218 | драницями, обмазаними звер� |
| 5219 | а грубою верствою червоної, в воді не |
| 5220 | розмокаючої глини. |
| 5221 | |
| 5222 | Вікка, як і у всі� |
| 5223 | � |
| 5224 | ата� |
| 5225 | , обернені були на полуднє; замість шибок |
| 5226 | понапинані були на рами волові мі� |
| 5227 | ури, що пропускали слабе жовтаве |
| 5228 | світло досередини. |
| 5229 | |
| 5230 | В� |
| 5231 | одові двері спереду і ззаду вели до простори� |
| 5232 | сіней, яки� |
| 5233 | стіни |
| 5234 | обвішані були всіляким оружжям, оленевими та жубровими рогами, шкурами |
| 5235 | з диків, вовків і медведів. З сіней на оба боки вели двері до кімнат, |
| 5236 | простори� |
| 5237 | , високи� |
| 5238 | , з глиняними печами без коминів і з дерев'яними, |
| 5239 | гарно вирізуваними полицями на всяку посуду. Одна світлиця бояринова, |
| 5240 | а друга, по другім боці сіней,- його доньки. Ззаду були дві широкі |
| 5241 | комори: в одній ку� |
| 5242 | ня, в другій - служебна. В світлиці боярина стіни |
| 5243 | були обвішані шкурами мед-ведів, тільки над постіллю висів дорогий |
| 5244 | заморський килим, здобутий боярином у якімсь по� |
| 5245 | оді. Там же висіли |
| 5246 | його луки, мечі й інша підручна зброя. Світлиця ж Мирослави була, крім |
| 5247 | м'яки� |
| 5248 | шкур по стіна� |
| 5249 | і помості, пристроєна в цвіти, а на стіні |
| 5250 | навпроти вікон, над її ліжком, висіло дороге металеве дзеркало і обік |
| 5251 | нього дерев'яний, сріблом окований чотириструнний теорбан, любий |
| 5252 | повірник Мирославнни� |
| 5253 | мрій і дівочи� |
| 5254 | дум. Віддалік від дому, на |
| 5255 | невеличкій долині, стояли стайні, стодоли й |
| 5256 | |
| 5257 | інші господарські будинки; там також була невеличка � |
| 5258 | ата для скотарів. |
| 5259 | Але пусто і глу� |
| 5260 | о було сьогодні в просторім боярськім домі. Боярина і |
| 5261 | Мирослави нема дома, слуг боярин повідправляв, � |
| 5262 | удобу велів перегнати |
| 5263 | до череди сусіднього, корчинського, осадника; тільки лучники й |
| 5264 | топірники лишилися, та й ті якісь невеселі, не гомонять, не жартують, |
| 5265 | ані пісень не співають. Мабуть, важніше якесь жде ї� |
| 5266 | діло, бо беруть |
| 5267 | луки і стріли, топори й списи, а все те мовчки, сумовито, мов на |
| 5268 | смерть готуються. Що се такого? |
| 5269 | |
| 5270 | Та ось один, що стояв серед шля� |
| 5271 | у, мов на сторожі, дав знак трубою,- і |
| 5272 | в повній зброї всі дружинники стали в ряд перед боярським дот.юм, |
| 5273 | піднявши списи, нап явши луки, мов до битви. По шля� |
| 5274 | у надійшла |
| 5275 | тульська ватага і. побачивши оружни� |
| 5276 | людей перед бояр-ським домом, |
| 5277 | почала й собі готовитися до бою |
| 5278 | |
| 5279 | Тривожними очима позирнув Максим на оружни� |
| 5280 | людей, чи нема між ними |
| 5281 | боярина. Але, на щастя, боярина не було. Відіт� |
| 5282 | нув Максим, немов гора |
| 5283 | з грудей його звалилася, і сміліше почав порядкувати свою ватагу Се й |
| 5284 | недовго часу забрало, і мовчки, з понатяганими луками, з блискучими |
| 5285 | топорами і списами ту� |
| 5286 | ольці зближалися в ряді до боярськи� |
| 5287 | |
| 5288 | дружинників. Не дальше як на п'ятдесят кроків одні від други� |
| 5289 | |
| 5290 | зупинилися. |
| 5291 | |
| 5292 | - Боярине Тугаре Вовче! кликнув голосно Максим. |
| 5293 | |
| 5294 | - Нема боярина Тугара Вовка! відповіли дружинники. |
| 5295 | |
| 5296 | - Так ви, вірні його, слу� |
| 5297 | айте, що я скажу вам від імені ту� |
| 5298 | ольської |
| 5299 | - громади! |
| 5300 | |
| 5301 | Післала нас громада, щоб прогнати вас волею чи неволею з ту� |
| 5302 | ольськи� |
| 5303 | |
| 5304 | земель по засуду громадському. Питаємо вас: чи вступитесь по волі, чи |
| 5305 | ні? |
| 5306 | |
| 5307 | Дружинники мовчали. |
| 5308 | |
| 5309 | - Питаємо другий раз! сказав Максим. Дружинники мовчали, не спускаючи |
| 5310 | - луків. |
| 5311 | |
| 5312 | - Питаємо третій раз! сказав, підносячи голос, |
| 5313 | |
| 5314 | Максим. |
| 5315 | |
| 5316 | Дружинники мовчали, але стояли недвижне в своїй ворожій поставі. Дивно |
| 5317 | було |
| 5318 | |
| 5319 | Максимові, що се має значити, але, не зупиняючись довше, він велів |
| 5320 | своїм молодцям випустити стріли на дружинників. Стріли засвистіли, мов |
| 5321 | змії, і, перелетівши понад головами дружинників, повбивалися в стіну. |
| 5322 | В тій � |
| 5323 | вилі дружинники, мов на даний знак, кинули зброю на землю і з |
| 5324 | простягненими руками ступили напроти ту� |
| 5325 | ольськи� |
| 5326 | молодців. |
| 5327 | |
| 5328 | - Товариші, браття! сказали вони.Не прогнівайтесь на нас за нашу |
| 5329 | - мовчанку. |
| 5330 | |
| 5331 | Ми дали слово бояринові, що стрітимо вас ворожо, але ми не давали йому |
| 5332 | слова проливати вашу кров, і проливати її за неправду. Ми були при |
| 5333 | суді громадськім |
| 5334 | |
| 5335 | і знаємо, що боярин скривдив громаду і що громадський суд |
| 5336 | справедливий. |
| 5337 | |
| 5338 | Робіть, що вам повелено, і, коли буде ласка батьків ваши� |
| 5339 | , ми будемо |
| 5340 | просити |
| 5341 | |
| 5342 | ї� |
| 5343 | , щоб прийняли нас до своєї громади. Не � |
| 5344 | очемо більше служити |
| 5345 | бояринові! |
| 5346 | |
| 5347 | Радість ту� |
| 5348 | ольців, а особливо Максима, коли почули ті слова, була |
| 5349 | безмежна. |
| 5350 | |
| 5351 | Зараз усі поскидали оружжя на купу перед боярським домом і серед |
| 5352 | голосни� |
| 5353 | весели� |
| 5354 | криків обіймали й цілували свої� |
| 5355 | нови� |
| 5356 | і несподівани� |
| 5357 | |
| 5358 | товаришів, з якими перед � |
| 5359 | вилею думали вступити в смертельний бій. |
| 5360 | Максим найдужче рад був тому, що його побоювання не справдилося, що |
| 5361 | йому не довелось перед очима Мирослави поборювати її батька і прого- |
| 5362 | нювати на незвісні шля� |
| 5363 | и ту, з якою рад би був ніколи не розстатися. |
| 5364 | Радість сумирного закінчення сеї немилої справи на � |
| 5365 | вилю заглушила в |
| 5366 | нім усякі інші непевності. В товаристві весели� |
| 5367 | боярськи� |
| 5368 | дружинників |
| 5369 | увійшли ту� |
| 5370 | ольці до боярського дому, все з зацікавленням оглядаючи, |
| 5371 | � |
| 5372 | оч нічого не тикаючи. З сердечним трепетом наближався Максим до |
| 5373 | світлиці Мирослави, надіючись тут стрітити її в сльоза� |
| 5374 | або в гніві, |
| 5375 | бажаючи щирим словом потішити, заспокоїти її. Але Мирослави не було в |
| 5376 | світлиці, і се затурбувало Максима. «Де вона?» -подумав він і зараз |
| 5377 | надумав спитати про се дружинників, що тим часом вешталися, |
| 5378 | приготовуючи на радоща� |
| 5379 | для свої� |
| 5380 | ту� |
| 5381 | ольськи� |
| 5382 | гостей братерську |
| 5383 | гостину. Але відповідь дружинників на його питання зовсім не вдоволила |
| 5384 | й не заспокоїла Максима. |
| 5385 | |
| 5386 | Боярин учора рано виї� |
| 5387 | ав з донькою, але куди, за чим, коли верне - не |
| 5388 | знати. |
| 5389 | |
| 5390 | Велів їм виступити вороже проти ту� |
| 5391 | ольців, але, чи то побачивши ї� |
| 5392 | |
| 5393 | понурі нео� |
| 5394 | очі лиця, чи то, може, повзяв-ши яку іншу думку, урвав |
| 5395 | бесіду й від'ї� |
| 5396 | ав. От |
| 5397 | |
| 5398 | і все, що дізнався Максим від нови� |
| 5399 | союзників. Очевидна річ, що такі |
| 5400 | вісті мусили відразу закаламутити його чисту радість, ба навіть кинути |
| 5401 | тінь якогось підозріння на дружинників. Що се таке? Чи не криється в |
| 5402 | тім яка зрада? Чи не � |
| 5403 | оче боярин зловити ї� |
| 5404 | у яку засідку? Але, не � |
| 5405 | о- |
| 5406 | тячи всім уголос виявляти свого підозріння, Максим шепнув тільки |
| 5407 | деяким із свої� |
| 5408 | товаришів, щоб малися на бачності, а сам почав пильно |
| 5409 | і уважно переглядати весь дім від гори аж до долу, не минаючи ні одної |
| 5410 | скритки, ні одного закамарка. Ніде не було нічого підозреного. |
| 5411 | |
| 5412 | - Гарна будова! сказав Максим до дружинників, що заставляли столи.Але |
| 5413 | - що ж, ми мусимо її розібрати. Звісна річ, ми не будемо її ні валити, |
| 5414 | - ні палити, але зложимо все порядно на купу, щоб боярин, коли |
| 5415 | - запотре-бує, міг собі все те забрати. І все добро його мусить бути |
| 5416 | - йому с� |
| 5417 | оронене в цілості. |
| 5418 | |
| 5419 | Тим часом дружинники повиносили до сіней велиш дубові столи із |
| 5420 | світлиці, прикрили ї� |
| 5421 | білою скатертю і заставили всілякою стравою й |
| 5422 | медом. Серед радісни� |
| 5423 | окликів і співів почалася гостина. Тільки ж чим |
| 5424 | довше сиділи молодці за столами, чим більше їли й пили, тим більше |
| 5425 | щезала якось ї� |
| 5426 | радість і веселість. І � |
| 5427 | оч мед пінився в точени� |
| 5428 | |
| 5429 | дерев'яни� |
| 5430 | кубка� |
| 5431 | , � |
| 5432 | оч м'ясо, печене на рожна� |
| 5433 | , димилось на дерев'яни� |
| 5434 | |
| 5435 | тарілка� |
| 5436 | , � |
| 5437 | оча щирі, товариські слова гомоніли від одного кінця стола |
| 5438 | до другого, то все-таки таємно тремтіли чогось усі серця, немов |
| 5439 | дожидали якоїсь страшної вісті. Дивна недослідна, а всім чутна тривога |
| 5440 | висіла в повітрі. Чи стіни боярського дому давили вільни� |
| 5441 | громадян?.. |
| 5442 | |
| 5443 | Ось устав один із боярськи� |
| 5444 | дружинників і, піднімаючи вгору кубок, |
| 5445 | повен пінистого меду, почав говорити: |
| 5446 | |
| 5447 | - Браття! Радісний сей день для нас, і щоб ніяка ли� |
| 5448 | а пригода… |
| 5449 | |
| 5450 | Але не скінчив. Разом поблід і затремтів цілим тілом. Усі бенкетарі |
| 5451 | напруго пос� |
| 5452 | апувались і, вискакуючи � |
| 5453 | то куди міг, перевернули стіл з |
| 5454 | усіма кубками і стравами. |
| 5455 | |
| 5456 | - Що се? Що се? крикнули всі нараз і поперлися до дверей. Хоч і як |
| 5457 | - дрібний на око і мало значучнй був знак глу� |
| 5458 | ий стук кінськи� |
| 5459 | копит,а |
| 5460 | - прецінь якого безмірного переполо� |
| 5461 | у наробив він у боярськім домі! |
| 5462 | - Одну � |
| 5463 | вилю дійсне пекло було в сіня� |
| 5464 | : сей біг туди, той сюди, сей |
| 5465 | - шукав того, той сього, а всі мішалися і товпилися без ладу, топчучи |
| 5466 | - по кубка� |
| 5467 | і страва� |
| 5468 | , по білій скатерті і по дубовім переверненім |
| 5469 | - столі. Максим перший вирвався надвір із тої замішанини і, раз тільки |
| 5470 | - кинувши оком довкола, пізнав усю велич небезпеки. |
| 5471 | |
| 5472 | - До зброї, браття, до зброї! Монголи! Монголи! Той крик був мов |
| 5473 | - наглий удар грому. Всі стали мов мертві, безладна сумішка |
| 5474 | - перемінилася на безладне остовпіння. Але й се тривало тільки � |
| 5475 | вилю. |
| 5476 | - Стукіт кінськи� |
| 5477 | копит розлягався все ближче і ближче, а неминуча |
| 5478 | - небезпека разом обудила всі� |
| 5479 | із мертвоти! |
| 5480 | |
| 5481 | Адже ж усі були смілі, сильні, молоді! Адже ж кождий із ни� |
| 5482 | не раз у |
| 5483 | свої� |
| 5484 | дитячи� |
| 5485 | і молодечи� |
| 5486 | сна� |
| 5487 | бачив себе в битві, в небезпеці, в |
| 5488 | кровавій боротьбі з ворогом, і бажав, і молився, щоб сон стався явою, |
| 5489 | щоб довелось йому колись ставати грудьми в обороні свого краю. І ось |
| 5490 | � |
| 5491 | виля надійшла - і вони ж мали б її перелякатися? Тільки на � |
| 5492 | вилю |
| 5493 | оглушила ї� |
| 5494 | страшна вість, страшна назва |
| 5495 | |
| 5496 | «монголи»,- в найближчій � |
| 5497 | вилі вони вже були тим, чим були звичайно: |
| 5498 | «вже кождий держав у рука� |
| 5499 | свою зброю, стояв у ряді поруч з іншими, |
| 5500 | «готовий до кровавого бою. |
| 5501 | |
| 5502 | - Головне діло наше, товариші, держатися си� |
| 5503 | стін. Поки ворог не випре |
| 5504 | - нас від сього дому і не окружить на вільнім полі, поти не маємо чого |
| 5505 | - боятися. Дім сей то буде наша твердиня! |
| 5506 | |
| 5507 | І він розставляв лучників коло вікон, коло дверей по два і по три, як |
| 5508 | до важності й доступності місця. Деякі мали бути внутрі дому, щоб |
| 5509 | доносити з боярського складу лучникам стріл і рогатин, головна ж сила |
| 5510 | мала стояти при в� |
| 5511 | одови� |
| 5512 | дверя� |
| 5513 | , щоб, у разі потреби, проломити ряди |
| 5514 | напасників і відбити ї� |
| 5515 | від дому. |
| 5516 | |
| 5517 | А тим часом монголи на ріні над Опором зупинилися, позлазили з коней |
| 5518 | і, розділившися на три відділи, рушили під горбок трьома стежками. |
| 5519 | Очевидно, провадив ї� |
| 5520 | � |
| 5521 | тось добре знайомий зі стежками й � |
| 5522 | одами, бо |
| 5523 | цілий той маневр відбувся швидко, без вагання, без довшої запинки. |
| 5524 | Маневр той показував ясно, що монголи � |
| 5525 | отіли зі всі� |
| 5526 | боків обійти й |
| 5527 | окружити дім відразу. |
| 5528 | |
| 5529 | Але � |
| 5530 | то се йде так завзято на чолі середнього, головного, відділу |
| 5531 | монголів? |
| 5532 | |
| 5533 | Глядять товариші і очам своїм віри не ймуть. Се не � |
| 5534 | то другий, як сам |
| 5535 | властитель сього дому, гордий боярин Тугар Вовк. |
| 5536 | |
| 5537 | - Наш боярин! Наш боярин! скрикнули деякі дружинники, яки� |
| 5538 | Максим, не |
| 5539 | - довіряючи ї� |
| 5540 | щирості, поставив у ряди всуміш із ту� |
| 5541 | ольцями. |
| 5542 | |
| 5543 | - Так, ваш боярин монгольський слуга, зрадник своєї батьківщиниі Невже |
| 5544 | - ж ви й тепер іще с� |
| 5545 | очете додержувати йому вірности? |
| 5546 | |
| 5547 | - Ні, ні! скрикнули дружинники однодушно.Смерть зрадникові! Розіб'ємо |
| 5548 | - вражу ватагу або самі погинемо в обороні свого краю. |
| 5549 | |
| 5550 | Урадуваний тою заявою, сказав Максим: |
| 5551 | |
| 5552 | - Простіть, браття! Одну � |
| 5553 | вилю я несправедливо судив вас, думаючи, що |
| 5554 | - ви в змові зі своїм боярином. Але тепер бачу, що кривду робив я вам. |
| 5555 | - Держімося разом, близько стін, так, аби не могли нас окружити, і |
| 5556 | - стараймося завдавати їм якнайбільше страти. Монголії, як я чув, |
| 5557 | - недобре вміють вести облогу, а ще в такій невеличкій силі. Чей, нам |
| 5558 | - удасться відбити ї� |
| 5559 | напад. |
| 5560 | |
| 5561 | Бідний Максим! Він старався в інши� |
| 5562 | вмовити надію, яка у нього самого |
| 5563 | почала щезати від першої � |
| 5564 | вилі, коли тільки побачив монголів, і то тим |
| 5565 | більше тепер, коли переважна ї� |
| 5566 | сила вповні розвернулася перед очима |
| 5567 | обля-жени� |
| 5568 | . Але все- таки його слова мали велику вагу в його |
| 5569 | товаришів, що не раз уже мали нагоду переконатися про його притомність |
| 5570 | ду� |
| 5571 | у й оглядність в часі найбільшої небезпеки. Сліпо полягаючи на його |
| 5572 | слова� |
| 5573 | і розказа� |
| 5574 | , кождий дбав лише про те, щоб пильнувати свого місця |
| 5575 | до крайньої можності, знаючи добре, що й сусіднє місце буде так само |
| 5576 | пильноване. |
| 5577 | |
| 5578 | Та ось монголи широким колесом у три ряди обступили вже дім боярський |
| 5579 | і кам'яні стріли на свої� |
| 5580 | лука� |
| 5581 | держав? вже намірені на сміли� |
| 5582 | |
| 5583 | обляжени� |
| 5584 | молодців. Тільки що начальник не дав іще знаку до бою. |
| 5585 | Начальник, бачиться, � |
| 5586 | оче попереду пробувати ще намови, бо ось він |
| 5587 | виступив з-поміж рядів наперед против головного відділу обляжени� |
| 5588 | і |
| 5589 | каже: |
| 5590 | |
| 5591 | - Раби невірнії! Погані смерди! Невже ж зу� |
| 5592 | валість ваша така безмежна, |
| 5593 | - як і ваша дурнота, що ви � |
| 5594 | отіли би піднімати оружжя на військо |
| 5595 | - великого |
| 5596 | |
| 5597 | Чінгіс� |
| 5598 | ана, нині безперечного пана всеї Русі? Піддайтеся йому без бою, |
| 5599 | то він помилує вас. Але ті, що за� |
| 5600 | отять опиратися його силі, будуть |
| 5601 | нещадно роздавлені, як � |
| 5602 | робаки під колесами воза. |
| 5603 | |
| 5604 | На таку мову голосно і сміло відповів Максим Беркут: |
| 5605 | |
| 5606 | - Боярине! Дуже не впору назвав ти нас, синів вольної громади, рабами! |
| 5607 | - Ти поглянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до |
| 5608 | - нас. Адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого |
| 5609 | - Чінгіс� |
| 5610 | ана і, певно, полизав молоко, розлите по � |
| 5611 | ребті коня якогось |
| 5612 | - його бегадира. Коли воно тобі смакувало, то ще з того не ви� |
| 5613 | одить, |
| 5614 | - щоб і ми були ласі на нього. Великої сили великого Чінгіс� |
| 5615 | ана ми не |
| 5616 | - лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами. |
| 5617 | - А тебе, боярине, вся сила великого Чінгіс� |
| 5618 | ана не зробить уже ані |
| 5619 | - вольним, ані чесним чоловіком! |
| 5620 | |
| 5621 | Остра і різка була бесіда Максимова. Іншим часом він уважав би на те, |
| 5622 | що перед ним батько Мирослави, але тепер він бачив тільки ворога - ні, |
| 5623 | зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому, проте, ніяка |
| 5624 | честь не належиться. Голосно радувались товариші, почувши таку |
| 5625 | Максимову мову. А боярин аж пінився зо злості. |
| 5626 | |
| 5627 | - : Хлопе поганий! - кричав він.- Жди лишень, я тобі покажу, що |
| 5628 | - : завчасно ти по� |
| 5629 | валявся своєю вільністю! Нині ще кайдани забряжчать |
| 5630 | - : на твої� |
| 5631 | рука� |
| 5632 | і нога� |
| 5633 | ! Нині ще ти будеш валятися в поросі перед |
| 5634 | - : начальником монгольської сили! |
| 5635 | |
| 5636 | - Швидше згинути! відповів Максим. |
| 5637 | |
| 5638 | - Отже, не згинеш! крикнув боярин.Гей, діти,озвався він до монголів |
| 5639 | - ї� |
| 5640 | ньою мовою,далі на ни� |
| 5641 | і Тільки сього обминайте, сього мусимо мати |
| 5642 | - живого в рука� |
| 5643 | ! |
| 5644 | |
| 5645 | І він дав знак до бою. Залунав по гора� |
| 5646 | і ліса� |
| 5647 | роговий вереск і |
| 5648 | урвався. |
| 5649 | |
| 5650 | Стишилось довкола боярського дому, але се була страшна тиша. Мов |
| 5651 | гадюки, свистіли монгольські стріли, градом сиплючись на боярську |
| 5652 | оселю. |
| 5653 | |
| 5654 | Правда, напасники були занадто далеко віддалені, щоб ї� |
| 5655 | стріли могли |
| 5656 | трафляти оборонців або, трафивши, небезпечно ранити ї� |
| 5657 | . Для того |
| 5658 | Максим крикнув до свої� |
| 5659 | товаришів, щоб тепер іще не стріляли і щоб |
| 5660 | узагалі щадили стріл і зброї, а вживали ї� |
| 5661 | аж тоді, коли можна добре |
| 5662 | влучити ворога і одним ударом нанести йому значну страту. А щоб не |
| 5663 | відразу припустити напасників до стін дому, він зі своїми вибраними |
| 5664 | товаришами уставився на подвір'ю, о яки� |
| 5665 | двадцять кроків перед в� |
| 5666 | одом, |
| 5667 | ва міцним дощаним остінком - куснем недобудованого паркана. |
| 5668 | |
| 5669 | Паркан був якраз у � |
| 5670 | лопа зависокий, і стріли монгольські не досягали |
| 5671 | молодців. |
| 5672 | |
| 5673 | Зате ї� |
| 5674 | цільні, � |
| 5675 | оч і рідкі, стріли смертельно разили монголів і |
| 5676 | стримували ї� |
| 5677 | від наближення. Страшно розлютився Тугар Возк, побачивши |
| 5678 | се. |
| 5679 | |
| 5680 | - Приступом до ни� |
| 5681 | ! крикнув він, і збита громада монголів під його |
| 5682 | - проводом кинулася бігцем із голосним криком до остінка. За остінком |
| 5683 | - було ти� |
| 5684 | о, немов усе там вимерло. Ось-ось уже монголи добігають, |
| 5685 | - ось-ось своїм напором обалять остінок; коли втім понад остінком |
| 5686 | - вирвався, мов із землі виріс, ряд голів |
| 5687 | |
| 5688 | і могутні� |
| 5689 | рамен - і свиснула громада сталени� |
| 5690 | стріл, і ревнули з болю |
| 5691 | поражені монголи страшними голосами. Половина ї� |
| 5692 | упала мов підкошена, |
| 5693 | а друга половина перла назад, не дбаючи на крики і прокляття боярина. |
| 5694 | |
| 5695 | - Гурра, молодці! Гурра, Максим! Гурра, Ту� |
| 5696 | ольщи-на! закричали |
| 5697 | - оборонці, і ду� |
| 5698 | вступив у ни� |
| 5699 | . Але боярин, не тямлячись зо злості, |
| 5700 | - зібрав уже другу громаду до нападу. Він повчав монголів, як треба |
| 5701 | - нападати і не розсипатися за першим ударом противника, але бігти по |
| 5702 | - трупа� |
| 5703 | дальше. Тим часом і Максим поучав свої� |
| 5704 | молодців, що діяти, і |
| 5705 | - з піднесеним оружжям ждали вони нападу монголів. |
| 5706 | |
| 5707 | - Далі на ни� |
| 5708 | ! крикнув боярин, і поперед усього цілими � |
| 5709 | марами пустили |
| 5710 | - монголи ряд стріл на противників, а потім знов пустилася громада |
| 5711 | - приступом на остінок. Знов перед наближенням стрітили ї� |
| 5712 | молодці |
| 5713 | - цільними стрілами, і знов частина напасників із страшним криком |
| 5714 | - упала на землю. Але решта вже не метнулася назад лише з оглушаючим |
| 5715 | - криком летіла далі й досягла остінка. |
| 5716 | |
| 5717 | Страшна була � |
| 5718 | виля. Тонкий дощаний остінок ділив від себе смертельни� |
| 5719 | |
| 5720 | ворогів, що, � |
| 5721 | оч як близько себе були, не могли досягнути одні одни� |
| 5722 | . |
| 5723 | |
| 5724 | Хвилю мовчали одні й другі, тільки швидкий, гарячий відди� |
| 5725 | чути було |
| 5726 | по обо� |
| 5727 | бока� |
| 5728 | остінка. Раптом, мов на даний знак, загримали |
| 5729 | монгольські топори о ості- нок, але в тій самій � |
| 5730 | вилі ту� |
| 5731 | ольські |
| 5732 | молодці сильними підоймами підважили вгору остінок, поперли його |
| 5733 | плечима і обалили на монголів. А разом з тою � |
| 5734 | вилею, коли впав |
| 5735 | остінок, обаляючи своїм тягарем передні ряди монголів, скочили наперед |
| 5736 | молодці, узброєні в топори на довги� |
| 5737 | топорища� |
| 5738 | , лупаючи ними черепи |
| 5739 | монгольські. Забризкала кров, залунали крики і стогнання ворогів,- |
| 5740 | |
| 5741 | і знов розскочилася юрма напасників, лишаючи на місці бою трупів і |
| 5742 | ранени� |
| 5743 | . І знов радісний крик оборонців повітав побіду товаришів, і |
| 5744 | знов відповіли на той крик монголи градом стріл, а боярин - лютими |
| 5745 | прокляттями. Але молодцям прийшлось тепер покидати своє висунене |
| 5746 | становище - із жалем прощали вони те місце, з якого так щасливо |
| 5747 | відразили перші напади монголів. Без ніякої страти, без ран, в повній |
| 5748 | зброї і найкращім порядку, лицем до ворога, молодці відступили під |
| 5749 | стіни боярського дому. |
| 5750 | |
| 5751 | Коли на полуденнім боці двора молодці так щасливо відбивали напад |
| 5752 | монголів, |
| 5753 | |
| 5754 | ішла завзята і не так щаслива боротьба на північнім подвір'ю. І тут |
| 5755 | монгольські стріли просвистіли без шкоди для обляжени� |
| 5756 | . Тільки ж тут |
| 5757 | монголи відразу пішли на приступ, і обляженим при-йшлось дуже гаряче. |
| 5758 | Вони кинулись купою проти монголів, але стрічені були стрілами і |
| 5759 | мусили вертатися, стративши трьо� |
| 5760 | ранени� |
| 5761 | , яки� |
| 5762 | монголи зараз порубали |
| 5763 | на кусні. |
| 5764 | |
| 5765 | Першим ділом Максима було тепер - обійти всі становища і оглянути |
| 5766 | добре своє положення. Живим ланцюгом обступили монголи � |
| 5767 | ату і |
| 5768 | ненастанно сипали на неї градом стріл. Обляжені також стріляли, � |
| 5769 | оч і |
| 5770 | не так густо. Максим відразу побачив, що напасники намагають до того, |
| 5771 | щоб вперти ї� |
| 5772 | досередини � |
| 5773 | ати, відки б вони не так густо могли |
| 5774 | стріляти, а потім легка мусила б бути над ними побіда. Значить, |
| 5775 | головна річ для оборонців була - вдержатись перед стінами дому. Але |
| 5776 | тут вони виставлені були на густі монгольські стріли. Щоб � |
| 5777 | оч тро� |
| 5778 | а |
| 5779 | за� |
| 5780 | иститися від ни� |
| 5781 | , Максим велів повідривати двері, познімати |
| 5782 | вер� |
| 5783 | няки із столів і поуставляти ї� |
| 5784 | перед кож-дим становищем як великі |
| 5785 | щити. Із-за ти� |
| 5786 | щитів безпечно і вигідно стріляли молодці на монголів, |
| 5787 | кепкуючи собі з ї� |
| 5788 | стріл. |
| 5789 | |
| 5790 | А Максим � |
| 5791 | одив від становища до становища, обдумував нові способи |
| 5792 | оборони |
| 5793 | |
| 5794 | і зао� |
| 5795 | очував товаришів своїм словом і прикладом. |
| 5796 | |
| 5797 | - Держімся, товариші! говорив він.Швидко в |
| 5798 | |
| 5799 | Ту� |
| 5800 | лі почують крики або � |
| 5801 | то-будь побачить, що тут діється, і нам |
| 5802 | прибуде поміч! |
| 5803 | |
| 5804 | Півгодини вже тривала облога. Монголи стріляли і кляли страшно |
| 5805 | «руськи� |
| 5806 | псів», що не то що не піддавалися їм, але ще сміли так уперто |
| 5807 | і щасливо боронитися. Тугар Вовк скликав знатніши� |
| 5808 | ї� |
| 5809 | ватажків на |
| 5810 | нараду, щоб обдумати який одностайний рішучий удар. |
| 5811 | |
| 5812 | - Приступом іти! говорив один. |
| 5813 | |
| 5814 | - Ні, приступом трудно, а стріляти, поки всі� |
| 5815 | не постріляємо,говорив |
| 5816 | - другий. |
| 5817 | |
| 5818 | - Постійте,сказав Тугар Вовк,на все буде час. Тепер тільки в тім річ, |
| 5819 | - щоб позганяти ї� |
| 5820 | із менши� |
| 5821 | становищ. Згромадьте найбільші наші сили |
| 5822 | - ніби до приступу, щоб відвести ї� |
| 5823 | увагу, а тим часом малі відряди |
| 5824 | - не� |
| 5825 | ай рушать з обо� |
| 5826 | боків до причілкови� |
| 5827 | , нестережени� |
| 5828 | стін. Стіни |
| 5829 | - ті, правда, без вікон, але всетаки, коли наші люди стануть під ними, |
| 5830 | - то будуть їм могли багато шкодити. |
| 5831 | |
| 5832 | Ватажки пристали на тоту раду, бо вони, несвідущі в подібни� |
| 5833 | маневра� |
| 5834 | , |
| 5835 | не вміли б і такої придумати. Заворушилася монгольська сила, |
| 5836 | забряжчала зброя, заблискотіли до сонця мечі та топори, і сміло |
| 5837 | стискали в рука� |
| 5838 | своє оружжя ту� |
| 5839 | ольські молодці, готуючись до тяжкого |
| 5840 | бою. Але поки монголи радились і ладились до уданого приступу, Максим |
| 5841 | також не дрімав. Щаслива думка прийшла до голови. В дощаній криші |
| 5842 | боярського дому були на всі чотири боки пророблені невеличкі вікна, і |
| 5843 | от в ти� |
| 5844 | -то вікна� |
| 5845 | Максим поставив у кождім по дво� |
| 5846 | слабши� |
| 5847 | з свої� |
| 5848 | |
| 5849 | людей, аби пильнували відтам усяки� |
| 5850 | ру� |
| 5851 | ів ворога, а також старалися зі |
| 5852 | свої� |
| 5853 | безпечни� |
| 5854 | становищ шкодити йому чи то стрілами, чи камінням. |
| 5855 | Поки один стояв при вікні, другий завше готов був достачати йому, чого |
| 5856 | треба, а один мав доносити від ни� |
| 5857 | вісті товаришам надолину. |
| 5858 | |
| 5859 | Заграли труби, і завили дикими голосами монголи, кидаючись на |
| 5860 | противників. |
| 5861 | |
| 5862 | Та тільки ж вони не мали на думці дійти аж зустріту з ними, але, |
| 5863 | прибігши до пів-віддалення, разом зупинились і випустили стріли на об- |
| 5864 | ляжени� |
| 5865 | . Коли ж і обляжеш, що готовилися на останню, рішучу боротьбу, |
| 5866 | повітали ї� |
| 5867 | градом стріл |
| 5868 | |
| 5869 | і причинили їм багато ран і страт, то вся монгольська лінія разом |
| 5870 | подалася назад. Голосними насмі� |
| 5871 | ами повітали молодці той відступ. |
| 5872 | |
| 5873 | - А що, боярине,крикнув Максим,сила великого Чінгіс� |
| 5874 | ана, бачиться, |
| 5875 | - заяче серце має: розженеться і відступить! Хіба ж не стидно тобі, |
| 5876 | - старому рицареві, ватажкувати над такими безду� |
| 5877 | ами, що тільки в юрбі |
| 5878 | - смілі, мов барани, а поєдинчо нікотрий і за півмужа не стоїть? |
| 5879 | |
| 5880 | Боярин нічого не відповідав на той насмі� |
| 5881 | ; він добре бачив, що Максим |
| 5882 | завчасно сміявсь. І сам Максим швидко побачив се. |
| 5883 | |
| 5884 | Радісний крик монголів залунав ось-ось за причілковими стінами дому, |
| 5885 | направо |
| 5886 | |
| 5887 | і наліво відразу. Під час уданого монгольського приступу вони рушили |
| 5888 | проти ти� |
| 5889 | стін. Се були стіни без вікон і дверей, тож товариші не так |
| 5890 | дуже пильнували |
| 5891 | |
| 5892 | ї� |
| 5893 | . Правда, поставлені на подрі молодці побачили над� |
| 5894 | одячи� |
| 5895 | із ти� |
| 5896 | |
| 5897 | боків монголів, і кілька цільни� |
| 5898 | стріл упало з да� |
| 5899 | ови� |
| 5900 | вікон на ни� |
| 5901 | , |
| 5902 | але не спинило ї� |
| 5903 | , тим більше, що, стоячи при самій стіні, вони |
| 5904 | дощаним окапом заслонені були від усякої небезпеки згори. |
| 5905 | |
| 5906 | Максим поблід, чуючи тут же біля себе зловіщі крики і дізнавшися від |
| 5907 | вартового з подрі, що вони значать. |
| 5908 | |
| 5909 | «Пропали ми,- подумав він.- Про рятунок і мови нема. Тепер при� |
| 5910 | одиться |
| 5911 | «вже боротись не на життя, а на смерть». |
| 5912 | |
| 5913 | Та й Тугар Вовк, побачивши вдачу свойого задуму, голосно порадувавсь |
| 5914 | їй. |
| 5915 | |
| 5916 | - А що, � |
| 5917 | лопи! крикнув він.Побачимо, чи надовго ще стане вашої |
| 5918 | - гордості. |
| 5919 | |
| 5920 | Глядіть, мої вояки вже під вашими стінами. Огню під стіни! Живо ми |
| 5921 | викуримо |
| 5922 | |
| 5923 | ї� |
| 5924 | із того гнізда, а на чистім полі вони проти нас, мов миш проти |
| 5925 | кота. |
| 5926 | |
| 5927 | Бачить Максим, що непереливки, скликає свої� |
| 5928 | товаришів докупи, бо ніщо |
| 5929 | вже тепер боронитись на поєдин-чи� |
| 5930 | становища� |
| 5931 | , коли під причілковими |
| 5932 | стінами гюнго-ли огонь кладуть. |
| 5933 | |
| 5934 | - Браття,говорив він,мабуть, прийдеться нам погибати, бо на рятунок |
| 5935 | - слаба надія, а монголи, се знайте наперед, не пощадять нікого, � |
| 5936 | то |
| 5937 | - дістанеться в ї� |
| 5938 | руки, так, як не пощадили наши� |
| 5939 | ранени� |
| 5940 | товаришів. |
| 5941 | - А коли гинути, то гиньмо як мужі з оружжям у рука� |
| 5942 | . Як гадаєте: чи |
| 5943 | - будемо стояти тут і боронитися до остатнього ду� |
| 5944 | у, заслонені � |
| 5945 | оч |
| 5946 | - вчасти стінами, чи волимо всі разом ударити на монголів, може б, нам |
| 5947 | - таки удалося проломити ї� |
| 5948 | ряди? |
| 5949 | |
| 5950 | - Так, так, ударимо на монголів! закричали всі товариші.Ми ж не лиси, |
| 5951 | - що ї� |
| 5952 | стрілець викурює з ями. |
| 5953 | |
| 5954 | - Добре, коли така ваша воля,сказав Максим Ставайте ж у три ряди, луки |
| 5955 | - й стріли кидайте геть, а то-пори й ножі до рук і за мною! |
| 5956 | |
| 5957 | Мов один величезний камінь, випущений із великої метавки навпроти |
| 5958 | мурів твердині, так ударили наші молодці на монгольські ряди. Правда, |
| 5959 | заким іще добігли до монголів, стрічені були градом стріл,- тільки ж |
| 5960 | ті стріли нічого не зробили їм, бо перший ряд ніс перед собою замість |
| 5961 | щита вер� |
| 5962 | няк із стола, вбитий на дві списи, і в той вер� |
| 5963 | няк |
| 5964 | повпивалися монгольські стріли. Аж наближуючись до монголів, перший |
| 5965 | ряд кинув свій дерев'яний щит - і цілий відряд кинувся на ворога з |
| 5966 | безтямною завзятістю. Відразу змішалися монголи і почали подаватися в |
| 5967 | боки, але Тугар Вовк був уже тут зі своїм відділом і окружив молодців |
| 5968 | цілою громадою монголів, мов стрільці цілою ватагою псів окружають |
| 5969 | розжертого дика. Розпочалась страшна різанина. Цілими десятками валили |
| 5970 | � |
| 5971 | оробрі молодці монголів, але Тугар Вовк слав щораз нові роти |
| 5972 | навпротив ни� |
| 5973 | . Кров бризкала далеко із скаженої сутолоки людей, |
| 5974 | трупів, ран та кровавого оружжя. Стогнання ранени� |
| 5975 | , зойки конаючи� |
| 5976 | , |
| 5977 | скажені крики убійців - усе те мішалося в якусь пекольну гармонію, що |
| 5978 | різала ву� |
| 5979 | о і серце, лунаючи під отим усмі� |
| 5980 | -нутим ясним сонцем, на тлі |
| 5981 | ситої зелені смерекови� |
| 5982 | лісів та під лад ненастанного шуму � |
| 5983 | олодни� |
| 5984 | |
| 5985 | потоків. |
| 5986 | |
| 5987 | - Направо, товариші! Разом і дружно напрім на ни� |
| 5988 | ! кричав Максим, |
| 5989 | - відбиваючися від трьо� |
| 5990 | монголів, що старалися вибити йому оружжя з |
| 5991 | - руки. Зі страшною натугою наперли товариші направо, де лінія |
| 5992 | - монголів була найслабіша і місце для оборони найдогідніше. По |
| 5993 | - короткім опорі монголи подалися. |
| 5994 | |
| 5995 | - Далі, далі женіть ї� |
| 5996 | , наперед себе! кричав Максим, кидаючися зі |
| 5997 | - своїм кровавим топором на уступаючи� |
| 5998 | монголів. Товариші поперли за |
| 5999 | - ним, і відворіт монголів швидко перемінився на пополо� |
| 6000 | і безладну |
| 6001 | - втіка-нину. А товариші гнали слідом за ними, валячи одного за другим |
| 6002 | - іззаду на землю. Перед ними було чисте поле, а недалечке темний, |
| 6003 | - запа� |
| 6004 | ущий ліс. Коли б їм удалося добігти до нього, то були б |
| 6005 | - спасені, ніяка монгольська сила не здужала б їм тут нічого зробити. |
| 6006 | |
| 6007 | - Далі, товариші, далі, до лісу! -кричав Максим, і без відди� |
| 6008 | у, |
| 6009 | - мовчки, кроваві й страшні, мов справді дикі звірі, гнали товариші |
| 6010 | - наперед себе втікаючи� |
| 6011 | монголів у напрямі до лісу. Тугар Вовк одним |
| 6012 | - позирком переглянув положення обо� |
| 6013 | сторін і зареготався: |
| 6014 | |
| 6015 | - Щаслива дорога! крикнув він услід за молодцями.На тій дорозі ми ще |
| 6016 | - здиблемося! |
| 6017 | |
| 6018 | І живо він відділив часть монголів і післав ї� |
| 6019 | горою на ту� |
| 6020 | ольськнй |
| 6021 | шля� |
| 6022 | , щоб зайшли молодців іспереду, від лісу. Він знав добре, що його |
| 6023 | монголи впору поспіють. А сам з рештою монголів пустився навздогін за |
| 6024 | ту� |
| 6025 | оль-цями. |
| 6026 | |
| 6027 | Три тумани куряви стояли на полю над Опором; три громадки людей гнали |
| 6028 | за собою тим полем. Перша бігла громадка перелякани� |
| 6029 | , розбити� |
| 6030 | |
| 6031 | монголів; за ними, здоганяючи ї� |
| 6032 | , наші молодці під проводом Максима, а |
| 6033 | за ними головна сила монголів під проводом Тугара Вовка. Третій відділ |
| 6034 | монгольський, висланий Тугаром горою навперейми, швидко десь за� |
| 6035 | овався |
| 6036 | і щез, не завважений роз'яреними в своїй погоні молодцями. |
| 6037 | |
| 6038 | Нараз утікаючі монголи спинилися, стали. Перед ними показалася |
| 6039 | несподівана завада: глибокий, у скалі викутий вивіз - початок |
| 6040 | ту� |
| 6041 | ольського шля� |
| 6042 | у. Вивіз був у тім місці майже на два сажні глибокий; |
| 6043 | стіни його стрімкі й гладкі, так що злізти в долину зовсім не можна, а |
| 6044 | скакати дуже небезпечно, особливо першому рядові втікачів, які могли |
| 6045 | надіятися, що тут же за ними і па ни� |
| 6046 | скочить другий ряд. У |
| 6047 | смертельній тривозі, яка й найбоязливішому не раз у остатній � |
| 6048 | вилі |
| 6049 | додає відваги, зупинилися монголи і обернулися лицем до свої� |
| 6050 | |
| 6051 | противників. В тій � |
| 6052 | вилі блиснула їм несподівана надія: за слідом |
| 6053 | противників побачили настигаючи� |
| 6054 | свої� |
| 6055 | одновірців - і руки ї� |
| 6056 | мимоволі |
| 6057 | в� |
| 6058 | опили за оружжя. Але сей наглий вибу� |
| 6059 | відваги не був в силі спасти |
| 6060 | ї� |
| 6061 | . Мов розгу-кана буря, впали на ни� |
| 6062 | ту� |
| 6063 | ольські молодці, ломлячи и |
| 6064 | дру� |
| 6065 | очучи всі завади,- і поп� |
| 6066 | нули ї� |
| 6067 | до пропасті. |
| 6068 | |
| 6069 | З зойком повалились ті, що стояли ззаду, на дно вивозу, коли тим часом |
| 6070 | передні конали від мечів і топорів ту-� |
| 6071 | ольськи� |
| 6072 | . Тепер молодці самі |
| 6073 | опинилися над стрімкою стіною вивозу і затремтіли. Тут іззаду настигає |
| 6074 | Тугар Вовк з монголами, а спереду оця страшна пропасть! Що діяти? |
| 6075 | Хвилі розваги досить було для Максима. Вид лежачи� |
| 6076 | на дні вивозу |
| 6077 | потовчени� |
| 6078 | монголів навів його на добру думку. |
| 6079 | |
| 6080 | - Задній ряд не� |
| 6081 | ай обернеться лицем до монголів і стримує на � |
| 6082 | вилю ї� |
| 6083 | |
| 6084 | - нагін, а передній кидай монгольські трупи в вивіз і скачи на ни� |
| 6085 | ! |
| 6086 | - кричав він. |
| 6087 | |
| 6088 | - Гурра! закричали радісно молодці, сповняючи його розказ. Застугоніли |
| 6089 | - теплі ще монгольські трупи, падучи додолу, заясніла для наши� |
| 6090 | |
| 6091 | - молодців надія рятунку. А втім, надлетіла монгольська погоня, Тугар |
| 6092 | - Вовк попереду. |
| 6093 | |
| 6094 | - Ні вже,кричав він,сим разом не уйдете моєї руки! І своїм важким |
| 6095 | - топором повалив першого стрічного противника, що вчора ще був його |
| 6096 | - найвірнішим лучником. Зойкнув смертельно ранений і впав під ноги |
| 6097 | - боярина. Товариш його зама� |
| 6098 | нувсь топором на Тугара, щоб помститись |
| 6099 | - смерті товариша, але в тій � |
| 6100 | вилі його з дво� |
| 6101 | боків піднято на |
| 6102 | - монгольські списи. Цілий перший ряд молодців упав по короткім опорі. |
| 6103 | - Се ж були самі найслабші поранені в попередній битві, що в погоні |
| 6104 | - бігли з самого заду. Але все-таки монголів на � |
| 6105 | вилю вони спинили, а |
| 6106 | - ї� |
| 6107 | щасливіші товариші були вже безпечні на дні вивозу. |
| 6108 | |
| 6109 | - Стійте! кричав до свої� |
| 6110 | Максим.В ряди і під стіну вивозу! Коли |
| 6111 | - с� |
| 6112 | отять гнатися за нами, то тут їм справимо кроваву купіль. |
| 6113 | |
| 6114 | - Перший ряд скачи за ними,командував у нерозважнім запалі Тугар Вовк. |
| 6115 | - І скочив перший ряд монголів, але не встав уже живий, ба многі й до |
| 6116 | - землі не долетіли живі, стрічені в повітрі топорами молодців. |
| 6117 | |
| 6118 | - Гурра! закричали ті, радуючись.Ану, другий ряд, скачи також! |
| 6119 | |
| 6120 | Але другий ряд стояв над вивозом і не квапився скакати. Тугар Вовк |
| 6121 | побачив свою помилку і швидко вислав сильний відділ нижче, щоб |
| 6122 | іздолини замкнути ви� |
| 6123 | ід вивозу. |
| 6124 | |
| 6125 | - Тепер не уйдуть нам пташки,радувався він.От уже мої ловці над� |
| 6126 | одять! |
| 6127 | - Ану, діти, далі на ни� |
| 6128 | ! |
| 6129 | |
| 6130 | Скажений крик монголів залунав у вивозі, тут же під ногами Тугара |
| 6131 | Вовка. Се був відділ, висланий горою •навперейми; вниз вивозом він |
| 6132 | ударив тепер на ту- � |
| 6133 | ольців. |
| 6134 | |
| 6135 | - Вниз вивозом утікаймо! скрикнули молодці, але один позирк переконав |
| 6136 | - ї� |
| 6137 | , що вся надія на рятунок пропала. При в� |
| 6138 | оді внизу чорнілася вже |
| 6139 | - друга купа монголів, що йшла навпроти ни� |
| 6140 | , щоб ї� |
| 6141 | зовсім замкнути в |
| 6142 | - тій кам'яній клітці. |
| 6143 | |
| 6144 | - Аж тепер смерть наша! сказав Максим, обтираючи о кожу� |
| 6145 | забитого, при |
| 6146 | - його нога� |
| 6147 | лежачого монгола свій кровавий топір.Товариші, сміло до |
| 6148 | - остатнього бою! |
| 6149 | |
| 6150 | Та й сміло ж виступили вони! Добуваючи остатні� |
| 6151 | сил, ударили на |
| 6152 | монголів і, невважаючи на некорисну, згористу місцевість, що сприяла |
| 6153 | монголам, ще раз змішали ї� |
| 6154 | , ще раз завдали їм велику страту. Але |
| 6155 | монголи силою свого розгону поперли ї� |
| 6156 | у долину і розбили ї� |
| 6157 | ряди. В |
| 6158 | геройській обороні падали молодці один за другим, тільки Максим, � |
| 6159 | оч |
| 6160 | бився, як лев, прецінь не мав іще рани на своїм тілі. Монголи уникали |
| 6161 | його, а коли тислися на нього, то тільки в надії витрутити йому оружжя |
| 6162 | з руки і взяти його живого. Такий був виразний наказ |
| 6163 | |
| 6164 | Ту-гара Вовка. |
| 6165 | |
| 6166 | Ось наступив і другий відділ монгольський з долини; молодців стиснено |
| 6167 | в тій безви� |
| 6168 | ідній кам'яній кліті, приперто ї� |
| 6169 | до стіни, і лиш тілько |
| 6170 | вільного місця було перед ними, кілько могли його зробити своїми |
| 6171 | мечами та топорами. Але руки ї� |
| 6172 | зачали ослабати, а монголи пруться і |
| 6173 | пруться на ни� |
| 6174 | , мов � |
| 6175 | вилі повені. Вже деякі, стративши всяку надію і |
| 6176 | бачачи неможливість дальшої боротьби, наосліп кинулися в найгустіші |
| 6177 | ряди монголів і в одній � |
| 6178 | вилі погибали, розсікані топорами. Інші, |
| 6179 | шепчучи молитви, тулилися ще до стіни, мов вона могла дати їм яку- |
| 6180 | небудь поміч; треті � |
| 6181 | оть і ніби боронилися, але безтямно, машинально |
| 6182 | ма� |
| 6183 | али топорами, і смертельні удари монголів заставали ї� |
| 6184 | уже трупами, |
| 6185 | нечутливими й бездушними. Тільки невеличка горстка найсильніши� |
| 6186 | - |
| 6187 | п'ять ї� |
| 6188 | було,- окруживши Максима, держалися ще просто, мов шпиль |
| 6189 | скали серед розгуканої заливи. Три приступи монголів відбила вже та |
| 6190 | горстка, стоячи на купі трупів, мов на башті; вже мечі й топори в |
| 6191 | рука� |
| 6192 | героїв затулилися, одіж ї� |
| 6193 | , руки й лиця скрізь заплили кров'ю, |
| 6194 | але все ще різко й виразно відзивався голос Максима, що загрівав |
| 6195 | товаришів до оборони. Тугар Вовк на-півгнівно, напів з подивом глядів |
| 6196 | на молодця згори. |
| 6197 | |
| 6198 | - їй-богу, славний молодець! сказав він сам до себе.Не дивуюсь, що він |
| 6199 | - очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю |
| 6200 | - рицарською вдачею! |
| 6201 | |
| 6202 | А потім, обертаючися до свої� |
| 6203 | монголів, що стояли над берегом яру, він |
| 6204 | крикнув: |
| 6205 | |
| 6206 | - Далі, скачіть на ни� |
| 6207 | ! Не� |
| 6208 | ай скінчиться та різанина. Лиш сього |
| 6209 | - (показав на |
| 6210 | |
| 6211 | Максима) не тикайте! |
| 6212 | |
| 6213 | І разом, мов важка скала, скочили монголи згори на не побіджену ще |
| 6214 | купку героїв і повалили ї� |
| 6215 | на землю. Ще раз залунали скажені крики, ще |
| 6216 | борикалися напід-сили монголи з ту� |
| 6217 | ольцями, але недовго. На кождого з |
| 6218 | героїв навалилася ціла юрба монголів - і всі полягли головами. Тільки |
| 6219 | Максим сам-один стояв іще, мов дуб серед поля. Він розсік голову тому |
| 6220 | монголові, що скочив був на нього, і саме зама� |
| 6221 | нувся на другого, коли |
| 6222 | втім якась сильна рука залізним стиском у� |
| 6223 | опила його ззаду за горло і |
| 6224 | кинула ним до землі. Упав, підступно повалений, |
| 6225 | |
| 6226 | Максим, і над ним, почервоніле від гніву й натуги, на� |
| 6227 | илилося лице |
| 6228 | Тугара |
| 6229 | |
| 6230 | Вовка. |
| 6231 | |
| 6232 | - А що, смерде! насмішливо кричав боярин.Бачиш тепер, що я вмію |
| 6233 | - додержати слова? Ану, діти, закуйте його в залізні пута! |
| 6234 | |
| 6235 | - Хоч і в пута� |
| 6236 | , я все буду вольний чоловік. У мене пута на рука� |
| 6237 | , а в |
| 6238 | - тебе на душі! сказав Максим. |
| 6239 | |
| 6240 | Боярин зареготався і відійшов від нього давати порядок монгольському |
| 6241 | війську, якого число сильно змаліло в тій кровавій різанині. З |
| 6242 | головною частиною оставши� |
| 6243 | іще монголів Тугар Вовк пішов до своєї |
| 6244 | � |
| 6245 | ати; решті велів обсадити нещасний, тепер трупами завалений вивіз. |
| 6246 | Виділивши всі� |
| 6247 | здорови� |
| 6248 | до стереження вивозу, сам він з невеличкою |
| 6249 | рештою і взятим до неволі Максимом мав вернутися до табору. |
| 6250 | |
| 6251 | - Прокляті � |
| 6252 | лопи! буркотів боярин, переглядаючи свої страти.Скілько |
| 6253 | - народу понівечили! Ну, але чорт бери монголів ї� |
| 6254 | не шкода! Коб |
| 6255 | - тільки мені по ти� |
| 6256 | трупа� |
| 6257 | дійти до власті й сили,обернувся б і я |
| 6258 | - лицем проти ни� |
| 6259 | . Але сей поганець, сей Максим,то мені борець! А � |
| 6260 | то |
| 6261 | - знає, може, й він міг би послужити до моєї цілі? Треба використати |
| 6262 | - його, коли його маю в рука� |
| 6263 | . Він мусить служити нам за провідника в |
| 6264 | - гора� |
| 6265 | , бо чорт ї� |
| 6266 | там знає, який се той ї� |
| 6267 | шля� |
| 6268 | і чи нема де на нім |
| 6269 | - яки� |
| 6270 | манівців. Тепер, коли він у мої� |
| 6271 | рука� |
| 6272 | , треба приєднати, |
| 6273 | - вкоськати його тро� |
| 6274 | а, � |
| 6275 | то знає, на що ще може він пригодитися. |
| 6276 | |
| 6277 | А тим часом монголи готовили вже коней до від'їзду. Максиїл,- скований |
| 6278 | за руки і за ноги в тяжкі ланцюги, кровавий, простоволосий, із |
| 6279 | пошарпаною на шматки одежею,- сидів на камені над річкою, німий, з |
| 6280 | затиснени-ми зубами і з розпукою в серці. Перед ним на полі і в вивозі |
| 6281 | купами лежали не застиглі ще, пошматовані і кров'ю оббризкані трупи |
| 6282 | його товаришів і ворогів. Які щасливі були ті трупи! Вони лежали так |
| 6283 | ти� |
| 6284 | о, так сумирно на своїй кровавій постелі, без гніву, без муки, без |
| 6285 | ворогування. Вони сміялись тепер зі всяки� |
| 6286 | пут, із цілої сили великого |
| 6287 | Чінгіс� |
| 6288 | ана, а його кусень заліза зробив бездушним знарядом у рука� |
| 6289 | |
| 6290 | дикої самоволі, жертвою крова-вої пімсти! Які щасливі були трупи! |
| 6291 | Вони, � |
| 6292 | оч покалічені, носили на собі образ і подобу людську,- а його |
| 6293 | оці пута в одній � |
| 6294 | вилі зробили скотиною, невольником! |
| 6295 | |
| 6296 | - Сонце праведне! кликнув у своїй душевній муці Максим.Невже ж така |
| 6297 | - твоя воля, щоб я гинув у кайдана� |
| 6298 | ? Невже ж ти так часто своїм ясним |
| 6299 | - усмі� |
| 6300 | ом вітало дні моєї радості на те лише, щоб сьогодні повітати |
| 6301 | - моє бездонне горе? Сонце, невже ж ти перестало бути добрим богом |
| 6302 | - Ту� |
| 6303 | ольщини, а сталося опікуном ти� |
| 6304 | люти� |
| 6305 | дикунів? . А сонце |
| 6306 | - сміялося! Ясним, гарячим промінням воно блискотіло в калюжа� |
| 6307 | крові, |
| 6308 | - цілувало посинілі уста і глибокі рани трупів, крізь які витікав |
| 6309 | - мозок, вистирчу-вали теплі ще людські тельбу� |
| 6310 | и. І таким самим ясним, |
| 6311 | - гарячим промінням воно обливало зелений ліс, і чудові запа� |
| 6312 | ущі |
| 6313 | - цвіти, і високі полонини, що купалися в чистім лазуровім ефірі. |
| 6314 | - Сонце сміялося і своїм божеським, без-учасним усмі� |
| 6315 | ом ще дужче |
| 6316 | - ранило роздерту Максимову Душу. |
| 6317 | |
| 6318 | EOT; |
| 6319 | |
| 6320 | /* |
| 6321 | *** START: FULL LICENSE *** |
| 6322 | |
| 6323 | Creative Commons Legal Code |
| 6324 | |
| 6325 | Attribution-ShareAlike 3.0 Unported |
| 6326 | |
| 6327 | |
| 6328 | CREATIVE COMMONS CORPORATION IS NOT A LAW FIRM AND DOES NOT PROVIDE |
| 6329 | LEGAL SERVICES. DISTRIBUTION OF THIS LICENSE DOES NOT CREATE AN |
| 6330 | ATTORNEY-CLIENT RELATIONSHIP. CREATIVE COMMONS PROVIDES THIS |
| 6331 | INFORMATION ON AN "AS-IS" BASIS. CREATIVE COMMONS MAKES NO WARRANTIES |
| 6332 | REGARDING THE INFORMATION PROVIDED, AND DISCLAIMS LIABILITY FOR |
| 6333 | DAMAGES RESULTING FROM ITS USE. License |
| 6334 | |
| 6335 | THE WORK (AS DEFINED BELOW) IS PROVIDED UNDER THE TERMS OF THIS |
| 6336 | CREATIVE COMMONS PUBLIC LICENSE ("CCPL" OR "LICENSE"). THE WORK IS |
| 6337 | PROTECTED BY COPYRIGHT AND/OR OTHER APPLICABLE LAW. ANY USE OF THE |
| 6338 | WORK OTHER THAN AS AUTHORIZED UNDER THIS LICENSE OR COPYRIGHT LAW IS |
| 6339 | PROHIBITED. |
| 6340 | |
| 6341 | BY EXERCISING ANY RIGHTS TO THE WORK PROVIDED HERE, YOU ACCEPT AND |
| 6342 | AGREE TO BE BOUND BY THE TERMS OF THIS LICENSE. TO THE EXTENT THIS |
| 6343 | LICENSE MAY BE CONSIDERED TO BE A CONTRACT, THE LICENSOR GRANTS YOU |
| 6344 | THE RIGHTS CONTAINED HERE IN CONSIDERATION OF YOUR ACCEPTANCE OF SUCH |
| 6345 | TERMS AND CONDITIONS. |
| 6346 | |
| 6347 | 1. Definitions |
| 6348 | |
| 6349 | "Adaptation" means a work based upon the Work, or upon the Work and |
| 6350 | other pre-existing works, such as a translation, adaptation, |
| 6351 | derivative work, arrangement of music or other alterations of a |
| 6352 | literary or artistic work, or phonogram or performance and includes |
| 6353 | cinematographic adaptations or any other form in which the Work may be |
| 6354 | recast, transformed, or adapted including in any form recognizably |
| 6355 | derived from the original, except that a work that constitutes a |
| 6356 | Collection will not be considered an Adaptation for the purpose of |
| 6357 | this License. For the avoidance of doubt, where the Work is a musical |
| 6358 | work, performance or phonogram, the synchronization of the Work in |
| 6359 | timed-relation with a moving image ("synching") will be considered an |
| 6360 | Adaptation for the purpose of this License. "Collection" means a |
| 6361 | collection of literary or artistic works, such as encyclopedias and |
| 6362 | anthologies, or performances, phonograms or broadcasts, or other works |
| 6363 | or subject matter other than works listed in Section 1(f) below, |
| 6364 | which, by reason of the selection and arrangement of their contents, |
| 6365 | constitute intellectual creations, in which the Work is included in |
| 6366 | its entirety in unmodified form along with one or more other |
| 6367 | contributions, each constituting separate and independent works in |
| 6368 | themselves, which together are assembled into a collective whole. A |
| 6369 | work that constitutes a Collection will not be considered an |
| 6370 | Adaptation (as defined below) for the purposes of this License. |
| 6371 | "Creative Commons Compatible License" means a license that is listed |
| 6372 | at http://creativecommons.org/compatiblelicenses that has been |
| 6373 | approved by Creative Commons as being essentially equivalent to this |
| 6374 | License, including, at a minimum, because that license: (i) contains |
| 6375 | terms that have the same purpose, meaning and effect as the License |
| 6376 | Elements of this License; and, (ii) explicitly permits the relicensing |
| 6377 | of adaptations of works made available under that license under this |
| 6378 | License or a Creative Commons jurisdiction license with the same |
| 6379 | License Elements as this License. "Distribute" means to make available |
| 6380 | to the public the original and copies of the Work or Adaptation, as |
| 6381 | appropriate, through sale or other transfer of ownership. "License |
| 6382 | Elements" means the following high-level license attributes as |
| 6383 | selected by Licensor and indicated in the title of this License: |
| 6384 | Attribution, ShareAlike. "Licensor" means the individual, individuals, |
| 6385 | entity or entities that offer(s) the Work under the terms of this |
| 6386 | License. "Original Author" means, in the case of a literary or |
| 6387 | artistic work, the individual, individuals, entity or entities who |
| 6388 | created the Work or if no individual or entity can be identified, the |
| 6389 | publisher; and in addition (i) in the case of a performance the |
| 6390 | actors, singers, musicians, dancers, and other persons who act, sing, |
| 6391 | deliver, declaim, play in, interpret or otherwise perform literary or |
| 6392 | artistic works or expressions of folklore; (ii) in the case of a |
| 6393 | phonogram the producer being the person or legal entity who first |
| 6394 | fixes the sounds of a performance or other sounds; and, (iii) in the |
| 6395 | case of broadcasts, the organization that transmits the broadcast. |
| 6396 | "Work" means the literary and/or artistic work offered under the terms |
| 6397 | of this License including without limitation any production in the |
| 6398 | literary, scientific and artistic domain, whatever may be the mode or |
| 6399 | form of its expression including digital form, such as a book, |
| 6400 | pamphlet and other writing; a lecture, address, sermon or other work |
| 6401 | of the same nature; a dramatic or dramatico-musical work; a |
| 6402 | choreographic work or entertainment in dumb show; a musical |
| 6403 | composition with or without words; a cinematographic work to which are |
| 6404 | assimilated works expressed by a process analogous to cinematography; |
| 6405 | a work of drawing, painting, architecture, sculpture, engraving or |
| 6406 | lithography; a photographic work to which are assimilated works |
| 6407 | expressed by a process analogous to photography; a work of applied |
| 6408 | art; an illustration, map, plan, sketch or three-dimensional work |
| 6409 | relative to geography, topography, architecture or science; a |
| 6410 | performance; a broadcast; a phonogram; a compilation of data to the |
| 6411 | extent it is protected as a copyrightable work; or a work performed by |
| 6412 | a variety or circus performer to the extent it is not otherwise |
| 6413 | considered a literary or artistic work. "You" means an individual or |
| 6414 | entity exercising rights under this License who has not previously |
| 6415 | violated the terms of this License with respect to the Work, or who |
| 6416 | has received express permission from the Licensor to exercise rights |
| 6417 | under this License despite a previous violation. "Publicly Perform" |
| 6418 | means to perform public recitations of the Work and to communicate to |
| 6419 | the public those public recitations, by any means or process, |
| 6420 | including by wire or wireless means or public digital performances; to |
| 6421 | make available to the public Works in such a way that members of the |
| 6422 | public may access these Works from a place and at a place individually |
| 6423 | chosen by them; to perform the Work to the public by any means or |
| 6424 | process and the communication to the public of the performances of the |
| 6425 | Work, including by public digital performance; to broadcast and |
| 6426 | rebroadcast the Work by any means including signs, sounds or images. |
| 6427 | "Reproduce" means to make copies of the Work by any means including |
| 6428 | without limitation by sound or visual recordings and the right of |
| 6429 | fixation and reproducing fixations of the Work, including storage of a |
| 6430 | protected performance or phonogram in digital form or other electronic |
| 6431 | medium. 2. Fair Dealing Rights. Nothing in this License is intended to |
| 6432 | reduce, limit, or restrict any uses free from copyright or rights |
| 6433 | arising from limitations or exceptions that are provided for in |
| 6434 | connection with the copyright protection under copyright law or other |
| 6435 | applicable laws. |
| 6436 | |
| 6437 | 3. License Grant. Subject to the terms and conditions of this License, |
| 6438 | Licensor hereby grants You a worldwide, royalty-free, non-exclusive, |
| 6439 | perpetual (for the duration of the applicable copyright) license to |
| 6440 | exercise the rights in the Work as stated below: |
| 6441 | |
| 6442 | to Reproduce the Work, to incorporate the Work into one or more |
| 6443 | Collections, and to Reproduce the Work as incorporated in the |
| 6444 | Collections; to create and Reproduce Adaptations provided that any |
| 6445 | such Adaptation, including any translation in any medium, takes |
| 6446 | reasonable steps to clearly label, demarcate or otherwise identify |
| 6447 | that changes were made to the original Work. For example, a |
| 6448 | translation could be marked "The original work was translated from |
| 6449 | English to Spanish," or a modification could indicate "The original |
| 6450 | work has been modified."; to Distribute and Publicly Perform the Work |
| 6451 | including as incorporated in Collections; and, to Distribute and |
| 6452 | Publicly Perform Adaptations. For the avoidance of doubt: |
| 6453 | |
| 6454 | Non-waivable Compulsory License Schemes. In those jurisdictions in |
| 6455 | which the right to collect royalties through any statutory or |
| 6456 | compulsory licensing scheme cannot be waived, the Licensor reserves |
| 6457 | the exclusive right to collect such royalties for any exercise by You |
| 6458 | of the rights granted under this License; Waivable Compulsory License |
| 6459 | Schemes. In those jurisdictions in which the right to collect |
| 6460 | royalties through any statutory or compulsory licensing scheme can be |
| 6461 | waived, the Licensor waives the exclusive right to collect such |
| 6462 | royalties for any exercise by You of the rights granted under this |
| 6463 | License; and, Voluntary License Schemes. The Licensor waives the right |
| 6464 | to collect royalties, whether individually or, in the event that the |
| 6465 | Licensor is a member of a collecting society that administers |
| 6466 | voluntary licensing schemes, via that society, from any exercise by |
| 6467 | You of the rights granted under this License. The above rights may be |
| 6468 | exercised in all media and formats whether now known or hereafter |
| 6469 | devised. The above rights include the right to make such modifications |
| 6470 | as are technically necessary to exercise the rights in other media and |
| 6471 | formats. Subject to Section 8(f), all rights not expressly granted by |
| 6472 | Licensor are hereby reserved. |
| 6473 | |
| 6474 | 4. Restrictions. The license granted in Section 3 above is expressly |
| 6475 | made subject to and limited by the following restrictions: |
| 6476 | |
| 6477 | You may Distribute or Publicly Perform the Work only under the terms |
| 6478 | of this License. You must include a copy of, or the Uniform Resource |
| 6479 | Identifier (URI) for, this License with every copy of the Work You |
| 6480 | Distribute or Publicly Perform. You may not offer or impose any terms |
| 6481 | on the Work that restrict the terms of this License or the ability of |
| 6482 | the recipient of the Work to exercise the rights granted to that |
| 6483 | recipient under the terms of the License. You may not sublicense the |
| 6484 | Work. You must keep intact all notices that refer to this License and |
| 6485 | to the disclaimer of warranties with every copy of the Work You |
| 6486 | Distribute or Publicly Perform. When You Distribute or Publicly |
| 6487 | Perform the Work, You may not impose any effective technological |
| 6488 | measures on the Work that restrict the ability of a recipient of the |
| 6489 | Work from You to exercise the rights granted to that recipient under |
| 6490 | the terms of the License. This Section 4(a) applies to the Work as |
| 6491 | incorporated in a Collection, but this does not require the Collection |
| 6492 | apart from the Work itself to be made subject to the terms of this |
| 6493 | License. If You create a Collection, upon notice from any Licensor You |
| 6494 | must, to the extent practicable, remove from the Collection any credit |
| 6495 | as required by Section 4(c), as requested. If You create an |
| 6496 | Adaptation, upon notice from any Licensor You must, to the extent |
| 6497 | practicable, remove from the Adaptation any credit as required by |
| 6498 | Section 4(c), as requested. You may Distribute or Publicly Perform an |
| 6499 | Adaptation only under the terms of: (i) this License; (ii) a later |
| 6500 | version of this License with the same License Elements as this |
| 6501 | License; (iii) a Creative Commons jurisdiction license (either this or |
| 6502 | a later license version) that contains the same License Elements as |
| 6503 | this License (e.g., Attribution-ShareAlike 3.0 US)); (iv) a Creative |
| 6504 | Commons Compatible License. If you license the Adaptation under one of |
| 6505 | the licenses mentioned in (iv), you must comply with the terms of that |
| 6506 | license. If you license the Adaptation under the terms of any of the |
| 6507 | licenses mentioned in (i), (ii) or (iii) (the "Applicable License"), |
| 6508 | you must comply with the terms of the Applicable License generally and |
| 6509 | the following provisions: (I) You must include a copy of, or the URI |
| 6510 | for, the Applicable License with every copy of each Adaptation You |
| 6511 | Distribute or Publicly Perform; (II) You may not offer or impose any |
| 6512 | terms on the Adaptation that restrict the terms of the Applicable |
| 6513 | License or the ability of the recipient of the Adaptation to exercise |
| 6514 | the rights granted to that recipient under the terms of the Applicable |
| 6515 | License; (III) You must keep intact all notices that refer to the |
| 6516 | Applicable License and to the disclaimer of warranties with every copy |
| 6517 | of the Work as included in the Adaptation You Distribute or Publicly |
| 6518 | Perform; (IV) when You Distribute or Publicly Perform the Adaptation, |
| 6519 | You may not impose any effective technological measures on the |
| 6520 | Adaptation that restrict the ability of a recipient of the Adaptation |
| 6521 | from You to exercise the rights granted to that recipient under the |
| 6522 | terms of the Applicable License. This Section 4(b) applies to the |
| 6523 | Adaptation as incorporated in a Collection, but this does not require |
| 6524 | the Collection apart from the Adaptation itself to be made subject to |
| 6525 | the terms of the Applicable License. If You Distribute, or Publicly |
| 6526 | Perform the Work or any Adaptations or Collections, You must, unless a |
| 6527 | request has been made pursuant to Section 4(a), keep intact all |
| 6528 | copyright notices for the Work and provide, reasonable to the medium |
| 6529 | or means You are utilizing: (i) the name of the Original Author (or |
| 6530 | pseudonym, if applicable) if supplied, and/or if the Original Author |
| 6531 | and/or Licensor designate another party or parties (e.g., a sponsor |
| 6532 | institute, publishing entity, journal) for attribution ("Attribution |
| 6533 | Parties") in Licensor's copyright notice, terms of service or by other |
| 6534 | reasonable means, the name of such party or parties; (ii) the title of |
| 6535 | the Work if supplied; (iii) to the extent reasonably practicable, the |
| 6536 | URI, if any, that Licensor specifies to be associated with the Work, |
| 6537 | unless such URI does not refer to the copyright notice or licensing |
| 6538 | information for the Work; and (iv) , consistent with Ssection 3(b), in |
| 6539 | the case of an Adaptation, a credit identifying the use of the Work in |
| 6540 | the Adaptation (e.g., "French translation of the Work by Original |
| 6541 | Author," or "Screenplay based on original Work by Original Author"). |
| 6542 | The credit required by this Section 4(c) may be implemented in any |
| 6543 | reasonable manner; provided, however, that in the case of a Adaptation |
| 6544 | or Collection, at a minimum such credit will appear, if a credit for |
| 6545 | all contributing authors of the Adaptation or Collection appears, then |
| 6546 | as part of these credits and in a manner at least as prominent as the |
| 6547 | credits for the other contributing authors. For the avoidance of |
| 6548 | doubt, You may only use the credit required by this Section for the |
| 6549 | purpose of attribution in the manner set out above and, by exercising |
| 6550 | Your rights under this License, You may not implicitly or explicitly |
| 6551 | assert or imply any connection with, sponsorship or endorsement by the |
| 6552 | Original Author, Licensor and/or Attribution Parties, as appropriate, |
| 6553 | of You or Your use of the Work, without the separate, express prior |
| 6554 | written permission of the Original Author, Licensor and/or Attribution |
| 6555 | Parties. Except as otherwise agreed in writing by the Licensor or as |
| 6556 | may be otherwise permitted by applicable law, if You Reproduce, |
| 6557 | Distribute or Publicly Perform the Work either by itself or as part of |
| 6558 | any Adaptations or Collections, You must not distort, mutilate, modify |
| 6559 | or take other derogatory action in relation to the Work which would be |
| 6560 | prejudicial to the Original Author's honor or reputation. Licensor |
| 6561 | agrees that in those jurisdictions (e.g. Japan), in which any exercise |
| 6562 | of the right granted in Section 3(b) of this License (the right to |
| 6563 | make Adaptations) would be deemed to be a distortion, mutilation, |
| 6564 | modification or other derogatory action prejudicial to the Original |
| 6565 | Author's honor and reputation, the Licensor will waive or not assert, |
| 6566 | as appropriate, this Section, to the fullest extent permitted by the |
| 6567 | applicable national law, to enable You to reasonably exercise Your |
| 6568 | right under Section 3(b) of this License (right to make Adaptations) |
| 6569 | but not otherwise. 5. Representations, Warranties and Disclaimer |
| 6570 | |
| 6571 | UNLESS OTHERWISE MUTUALLY AGREED TO BY THE PARTIES IN WRITING, |
| 6572 | LICENSOR OFFERS THE WORK AS-IS AND MAKES NO REPRESENTATIONS OR |
| 6573 | WARRANTIES OF ANY KIND CONCERNING THE WORK, EXPRESS, IMPLIED, |
| 6574 | STATUTORY OR OTHERWISE, INCLUDING, WITHOUT LIMITATION, WARRANTIES OF |
| 6575 | TITLE, MERCHANTIBILITY, FITNESS FOR A PARTICULAR PURPOSE, |
| 6576 | NONINFRINGEMENT, OR THE ABSENCE OF LATENT OR OTHER DEFECTS, ACCURACY, |
| 6577 | OR THE PRESENCE OF ABSENCE OF ERRORS, WHETHER OR NOT DISCOVERABLE. |
| 6578 | SOME JURISDICTIONS DO NOT ALLOW THE EXCLUSION OF IMPLIED WARRANTIES, |
| 6579 | SO SUCH EXCLUSION MAY NOT APPLY TO YOU. |
| 6580 | |
| 6581 | 6. Limitation on Liability. EXCEPT TO THE EXTENT REQUIRED BY |
| 6582 | APPLICABLE LAW, IN NO EVENT WILL LICENSOR BE LIABLE TO YOU ON ANY |
| 6583 | LEGAL THEORY FOR ANY SPECIAL, INCIDENTAL, CONSEQUENTIAL, PUNITIVE OR |
| 6584 | EXEMPLARY DAMAGES ARISING OUT OF THIS LICENSE OR THE USE OF THE WORK, |
| 6585 | EVEN IF LICENSOR HAS BEEN ADVISED OF THE POSSIBILITY OF SUCH DAMAGES. |
| 6586 | |
| 6587 | 7. Termination |
| 6588 | |
| 6589 | This License and the rights granted hereunder will terminate |
| 6590 | automatically upon any breach by You of the terms of this License. |
| 6591 | Individuals or entities who have received Adaptations or Collections |
| 6592 | from You under this License, however, will not have their licenses |
| 6593 | terminated provided such individuals or entities remain in full |
| 6594 | compliance with those licenses. Sections 1, 2, 5, 6, 7, and 8 will |
| 6595 | survive any termination of this License. Subject to the above terms |
| 6596 | and conditions, the license granted here is perpetual (for the |
| 6597 | duration of the applicable copyright in the Work). Notwithstanding the |
| 6598 | above, Licensor reserves the right to release the Work under different |
| 6599 | license terms or to stop distributing the Work at any time; provided, |
| 6600 | however that any such election will not serve to withdraw this License |
| 6601 | (or any other license that has been, or is required to be, granted |
| 6602 | under the terms of this License), and this License will continue in |
| 6603 | full force and effect unless terminated as stated above. 8. |
| 6604 | Miscellaneous |
| 6605 | |
| 6606 | Each time You Distribute or Publicly Perform the Work or a Collection, |
| 6607 | the Licensor offers to the recipient a license to the Work on the same |
| 6608 | terms and conditions as the license granted to You under this License. |
| 6609 | Each time You Distribute or Publicly Perform an Adaptation, Licensor |
| 6610 | offers to the recipient a license to the original Work on the same |
| 6611 | terms and conditions as the license granted to You under this License. |
| 6612 | If any provision of this License is invalid or unenforceable under |
| 6613 | applicable law, it shall not affect the validity or enforceability of |
| 6614 | the remainder of the terms of this License, and without further action |
| 6615 | by the parties to this agreement, such provision shall be reformed to |
| 6616 | the minimum extent necessary to make such provision valid and |
| 6617 | enforceable. No term or provision of this License shall be deemed |
| 6618 | waived and no breach consented to unless such waiver or consent shall |
| 6619 | be in writing and signed by the party to be charged with such waiver |
| 6620 | or consent. This License constitutes the entire agreement between the |
| 6621 | parties with respect to the Work licensed here. There are no |
| 6622 | understandings, agreements or representations with respect to the Work |
| 6623 | not specified here. Licensor shall not be bound by any additional |
| 6624 | provisions that may appear in any communication from You. This License |
| 6625 | may not be modified without the mutual written agreement of the |
| 6626 | Licensor and You. The rights granted under, and the subject matter |
| 6627 | referenced, in this License were drafted utilizing the terminology of |
| 6628 | the Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works |
| 6629 | (as amended on September 28, 1979), the Rome Convention of 1961, the |
| 6630 | WIPO Copyright Treaty of 1996, the WIPO Performances and Phonograms |
| 6631 | Treaty of 1996 and the Universal Copyright Convention (as revised on |
| 6632 | July 24, 1971). These rights and subject matter take effect in the |
| 6633 | relevant jurisdiction in which the License terms are sought to be |
| 6634 | enforced according to the corresponding provisions of the |
| 6635 | implementation of those treaty provisions in the applicable national |
| 6636 | law. If the standard suite of rights granted under applicable |
| 6637 | copyright law includes additional rights not granted under this |
| 6638 | License, such additional rights are deemed to be included in the |
| 6639 | License; this License is not intended to restrict the license of any |
| 6640 | rights under applicable law. Creative Commons Notice |
| 6641 | |
| 6642 | Creative Commons is not a party to this License, and makes no warranty |
| 6643 | whatsoever in connection with the Work. Creative Commons will not be |
| 6644 | liable to You or any party on any legal theory for any damages |
| 6645 | whatsoever, including without limitation any general, special, |
| 6646 | incidental or consequential damages arising in connection to this |
| 6647 | license. Notwithstanding the foregoing two (2) sentences, if Creative |
| 6648 | Commons has expressly identified itself as the Licensor hereunder, it |
| 6649 | shall have all rights and obligations of Licensor. |
| 6650 | |
| 6651 | Except for the limited purpose of indicating to the public that the |
| 6652 | Work is licensed under the CCPL, Creative Commons does not authorize |
| 6653 | the use by either party of the trademark "Creative Commons" or any |
| 6654 | related trademark or logo of Creative Commons without the prior |
| 6655 | written consent of Creative Commons. Any permitted use will be in |
| 6656 | compliance with Creative Commons' then-current trademark usage |
| 6657 | guidelines, as may be published on its website or otherwise made |
| 6658 | available upon request from time to time. For the avoidance of doubt, |
| 6659 | this trademark restriction does not form part of the License. |
| 6660 | |
| 6661 | Creative Commons may be contacted at http://creativecommons.org/. |
| 6662 | |
| 6663 | */ |
| 6664 | } |
| 6665 |